про обрання запобіжного заходу
06 грудня 2025 рокуСправа № 495/9372/25
Номер провадження 1-кс/495/2463/2025
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
із участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
законного представника - ОСОБА_5 ,
законного представника - ОСОБА_6 ,
сурдоперекладач - ОСОБА_7 ,
представник ювенальної превенції - ОСОБА_8 ,
психолога - ОСОБА_9 ,
захисника - ОСОБА_10 ,
заявників-поручителів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_14 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025162240001652 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Ганнівка Тарутинського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичного проживаючого: АДРЕСА_2 , непрацевлаштованого, неодруженого, із середньою освітою, із задовільним станом здоров'я,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
встановив:
06.12.2025 до суду надійшло клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_14 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025162240001652 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .
1. Виклад обставин, зазначених в клопотанні.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достовірно знаючи про те, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого Указом Президента України наразі продовжено до 03 лютого 2026 (тобто на момент вчинення злочину), вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин:
Так, ОСОБА_4 , 04.12.2025 приблизно о 17:18, більш точний час слідством не встановлений, знаходячись біля будинку № 12 по пров. Вербний м. Білгород-Дністровський Одеської області, побачив потерпілу ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка також рухалась по вказаному провулку та тримала в руках бордову лакову сумку. В цей час у ОСОБА_4 виник корисливий умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном (сумки), шляхом його відкритого викрадення.
ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи та оцінюючі свої дії, посягаючи на чужу власність, передбачаючи спричинення матеріальної шкоди та бажаючи завдати таку шкоду, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, підійшов зі спини до потерпілої ОСОБА_15 та ривком відкрито заволодів її сумкою (бордового кольору, із лакованої шкіри), в якій знаходились ліки, окуляри вартістю 1300 грн, та грошові кошти у сумі 5 000 грн.
В подальшому ОСОБА_4 з місця вчинення злочину втік, обернувши викрадене на свою користь, спричинивши ОСОБА_15 матеріальну шкоду на суму 6300 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викрадені чужого майна (грабіж), вчиненого в умовах воєнного стану.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достовірно знаючи про те, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого Указом Президента України наразі продовжено до 03 лютого 2026 (тобто на момент вчинення злочину), повторно вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин:
ОСОБА_4 , 04.12.2025 приблизно о 20:20, більш точний час слідством не встановлений, рухаючись по вул. Ізмаїльська в м. Білгород-Дністровський Одеської області, побачив потерпілу ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка також рухалась по вказаній вулиці та на лівому плечі несла сумку чорного кольору. В цей час у ОСОБА_4 виник корисливий умисел направлений на незаконне заволодіння чужим майном шляхом його відкритого викрадення, а саме жіночою сумкою чорного кольору.
Далі, ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи та оцінюючі свої дії, посягаючи на чужу власність, передбачаючи спричинення матеріальної шкоди та бажаючи завдати таку шкоду, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, підійшов зі спини до потерпілої ОСОБА_16 та шляхом ривку відкрито заволодів жіночою сумкою чорного кольору в якій знаходились гаманець бежевого кольору, 200 грн, банківські картки на ім'я потерпілої, відкриті в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» за № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , паспорт громадянина України на ім'я потерпілої.
В подальшому, ОСОБА_4 з місця вчинення злочину втік, обернувши викрадене на свою користь, спричинивши ОСОБА_16 матеріальний збиток на суму 200 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викрадені чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 разом з іншим учасником, достовірно знаючи про те, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого наразі продовжено (тобто на момент вчинення злочину), вчинили умисний корисливий злочин за наступних обставин:
Так інший фігурант кримінального провадження за невстановлених обставин, в невстановленому місті та часі, однак не пізніше 05.12.2025 вступив в злочину змову з ОСОБА_4 з метою відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, в період дії воєнного стану, на території м. Білгород-Дністровський Одеської області.
В подальшому ОСОБА_4 з іншою повнолітньою особою 05.12.2025, перебуваючи за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський біля будинку 31 по вул. Михайлівська, приблизно о 18:15, більш точний час слідством не встановлений, побачивши неповнолітнього потерпілого ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вирішили відкрито заволодіти їхнім майном в період дії воєнного стану.
З цією метою ОСОБА_4 діючи повторно, покликав неповнолітнього потерпілого та ОСОБА_18 на спілкування, та під час розмови ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з іншим учасником, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи та оцінюючі свої дії, посягаючи на чужу власність, передбачаючи спричинення матеріальної шкоди та бажаючи завдати таку шкоду, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, шляхом ривку вирвав з рук неповнолітнього потерпілого мобільний телефон марки Xiaomi вартістю 8000 грн. З метою подавлення волі потерпілого до супротиву наніс два удари в район голови та тулубу. В свою чергу інший учасник події з метою невтручання ОСОБА_18 та подавлення його волі до супротиву також наніс останньому близько двох ударів в район голови та тулуба.
В подальшому ОСОБА_4 разом із спільником з місця вчинення злочину зникли, обернувши викрадене на свою користь, спричинивши ОСОБА_17 матеріальний збиток на суму 8000 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викрадені чужого майна (грабіж), повторно, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого в умовах воєнного стану.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 разом із спільником, достовірно знаючи про те, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого наразі продовжено (тобто на момент вчинення злочину), повторно вчинили умисний корисливий злочин за наступних обставин:
ОСОБА_4 повторно, за невстановлених обставин, в невстановленому місті та часі, однак не пізніше 05.12.2025 вступив в злочину змову з іншою особою з метою відкритого викрадення чужого майна поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, в період дії воєнного стану, на території м. Білгород-Дністровський Одеської області.
В подальшому ОСОБА_4 зі спільником повторно, 05.12.2025 перебуваючи за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський на розі вулиць Сергія Файнблата та Захисників України приблизно о 18:40, більш точний час слідством не встановлений, побачивши потерпілу ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка також знаходилась за вказаною адресою, тримаючи в руках мобільний телефон марки Samsung Galaxy A05 та сумку чорного кольору. В цей час інший учасник події, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, усвідомлюючи та оцінюючі свої дії, посягаючи на чужу власність, передбачаючи спричинення матеріальної шкоди та бажаючи завдати таку шкоду, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, підійшовши до потерпілої ОСОБА_19 та шляхом ривку вирвав у останньої мобільний телефон Samsung Galaxy A05, вартість якого складала 4000 грн, та почав виривати з її рук сумку чорного кольору вартістю 850 грн. В цей час до потерпілої підійшов ОСОБА_4 та почав допомагати іншому учаснику виривати сумку. Від дій ОСОБА_4 потерпіла впала на землю, однак сумку не відпускала. Надалі, з метою подавлення волі потерпілої до супротиву, спільник правою ногою наніс два удари в область голови потерпілої, в свою чергу ОСОБА_4 наніс лівою ногою два удари в область живота потерпілої, унаслідок чого потерпіла відпустила сумку, в якій знаходились зарядний пристрій вартістю 200 грн, павербанк, зарядний пристрій вартістю 200 грн, 20 грн та отримала тілесні ушкодження у вигляді садни правого ліктьового суглобу та забою м'яких тканин тильної ділянки голови.
У подальшому ОСОБА_4 із спільником з місця вчинення злочину зникли, обернувши викрадене на свою користь, спричинивши ОСОБА_19 матеріальний збиток на суму 5270 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викрадені чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого в умовах воєнного стану.
2. Позиції сторін.
Прокурор в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала, просила задовольнити.
Підозрюваний в судовому засіданні свою вину визнав частково; просив застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту; пояснив, що усвідомлює протиправність своєї поведінки, причиною якої вказав негативний вплив товариша, який був ініціатором вчиненого; мотив своїх дій не вказав.
Захисник ОСОБА_10 в судовому засіданні надав характеризуючі документи підозрюваного; заявив клопотання про залучення в якості законного представника матір підозрюваного - ОСОБА_5 , та залучення для участі у справі сурдоперекладача ОСОБА_7 .
Також в судовому засіданні захисник ОСОБА_10 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про застосування відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, просив застосувати відносно неповнолітнього підозрюваного запобіжний захід у вигляді передачі неповнолітнього підозрюваного під нагляд матері або його передачу на поруки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Захисник наполягав на тому, що тримання під вартою у данному випадку є занадто суворим видом запобіжного заходу, а тому, враховуючи неповнолітній вік підозрюваного, позитивний влив матері, інших членів сім'ї, сусідки на ОСОБА_4 , просив застосувати запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі підозрюваного.
В судовому засіданні була заслухана думка осіб, які бажають взяти підозрюваного на поруку, та думка матері, яка за заявою бажає взяти підозрюваного під нагляд.
В судовому засіданні законний представник підозрюваного, представник органу опіки та піклування ОСОБА_6 , психолог ОСОБА_9 підтримали позицію захисника та вважали доцільним застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді взяття особи на поруки.
Представник ювенальної превенції ОСОБА_8 підтримала клопотання прокурора щодо застосування відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
3. Мотивація суду.
Заслухавши мотиви прокурора, позиції учасників судового засідання, перевіривши наданні матеріали, вважаю, що подане слідчим, погоджене прокурором, клопотання є підставним та підлягає до задоволення.
У статті 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
В силу статті 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним частиною першою статті 177 КПК України.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, а саме умисного тяжкого тілесного ушкодження, за вчення якого передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
Необхідно наголосити, що на даному етапі досудового розслідування при вирішенні питання про застосування до підозрюваної особи запобіжного заходу, повноваження слідчого судді обмежуються оцінкою доказів на предмет їх переконливості щодо висновку про можливість вчинення кримінального правопорушення за конкретних обставин та конкретною особою. Отже, на даній стадії мова йде виключно про обґрунтоване припущення.
Очевидних не відповідностей змісту повідомлення про підозру ОСОБА_4 вимогам ст. 277 КПК України у судовому засіданні не встановлено.
Отже, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення було доведено ознаки можливого складу злочину. Надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно вчинення ОСОБА_4 дій, що кваліфікуються за 4 ст. 186 КК України.
Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 відповідно до статті 12 КК України є тяжким.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує останньому у випадку визнання його вини, стадію досудового розслідування, кримінальне правопорушення із застосуванням насильства, відсутність постійного достатнього джерела доходу, вважаю доведеними передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України ризики: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, обставини даного кримінального провадження, на думку суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_4 , розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності. За таких обставин, ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.2, 3 ч.1 ст.177 КПК (знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливу на потерпілих, свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні) суд враховує стадію кримінального провадження та продовження процедури збирання доказів, також встановлену КПК процедуру отримання показань від таких осіб відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
Водночас, аналізуючи характер та обставини злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , суд вважає, що у випадку не застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, останній матиме реальну можливість знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків, іншого підозрюваного у кримінальному провадженні, з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань, що в свою чергу буде перешкоджати повному, всебічному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи.
Окрім того, на думку суду, не можна визнавати недоведеним існування ризику, визначеного п. 5 ч.1 ст.177 КПК, оскільки відповідно до матеріалів провадження, підозрюваний здійснюючи інкриміновані йому дії вочевидь розумів їх протиправність, що дає підстави припускати, що перебуваючи на свободі він може продовжувати вчиняти нові злочини.
Суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваним кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Водночас, ризики, передбачені пунктом 4 частини першої статті 177 КПК України слідчий суддя вважає недоведеними, оскільки прокурор не надав доказів про можливість підозрюваним перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не конкретизував можливого способу такого перешкоджання (діяльність щодо ухилення від слідства, суду охоплюється ризиком за пунктом першим вказаної норми).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК, слідчий суддя оцінив в сукупності обставини, у тому числі: наявність достатньо вагомих доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; безумовно враховано неповнолітній вік підозрюваного у контексті визнання обставин негативного впливу повнолітнього спільника, та задовільний стан здоров'я; ступінь міцності соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, яка виявилась недостатньою для запобігання його протиправної діяльності; відсутність у підозрюваного постійного місця роботи та доходів або навчання; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа ; ризик повторення протиправної поведінки з огляду на епізодичність вчиненого, період протиправної поведінки.
На переконання суду менш суворі запобіжні заходи (особисте зобов'язання; застава ) не є достатніми для позитивного корегування поведінки підозрюваного, враховуючи вік, соціальні зв'язки, спосіб вчиненої противної поведінки.
У контексті застосування менш суворого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчий суддя враховує, що і домашній арешт і тримання під вартою є ізоляційними запобіжними заходами, проте рівень ізоляції особи за ними суттєво відрізняється з огляду на умови, пов'язані з позбавленням (обмеженням) волі підозрюваного. Домашній арешт є менш жорсткою формою ізоляції особи та, зокрема, не запобігає можливості вільного спілкування підозрюваного як особисто, так і за допомогою засобів телекомунікації з потерпілими, свідками, іншим підозрюваним з метою схилити їх змінити свої показання в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за інкриміноване кримінальне правопорушення.
Водночас, у судовому засіданні підозрюваний, якому виповнилося 17 років, не надав суду раціонального пояснення мотивів інкримінованих йому дій, обмежившись посиланням лише на те, що він потрапив під негативний влив повнолітнього спільника. Даний факт, у сукупності із подіями за усіма епізодами протиправної діяльності (2 з яких ОСОБА_4 вчинив самостійно, 2 - за попередньою змовою групою осіб), спосіб вчиненого - відкрите викрадення чужого майна із застосуванням насильства у тому числі щодо неповнолітнього потерпілого, красномовно та беззаперечно вказує на відсутність у останнього критичної оцінки та усвідомлення своїх дій, та характеризує його як особу, яка може повторно вчинити протиправні дії, або в інший спосіб заважати досудовому розслідуванню, яка перебуває на початковій стадії.
Щодо взяття особи на поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
В судовому засіданні було надано три заяви: ОСОБА_11 (сусідка підозрюваного), ОСОБА_12 (дядько підозрюваного), ОСОБА_13 (тітка підозрюваного) про бажання взяти підозрюваного на поруки.
На переконання суду заявники, які звернулись із клопотаннями про особисту поруку, не навели достатніх доводів та не надали відповідних доказів для висновку про наявність такої міри авторитету для неповнолітнього підозрюваного, яка могла б забезпечити контроль над його поведінкою.
Щодо взяття особи під нагляд.
Питання передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи розглядається за клопотанням прокурора за правилами обрання запобіжного заходу або за клопотанням сторони захисту під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу.
За клопотанням захисника ОСОБА_10 в судовому засіданні було надано заяву ОСОБА_5 (матері ОСОБА_4 ) про бажання взяти неповнолітнього підозрюваного під нагляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 493 КПК України до неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених статтею 176 цього Кодексу, може застосовуватися передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи.
Згідно ч.2 ст. 493 КПК України передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи полягає у взятті на себе будь-ким із зазначених осіб або представником адміністрації дитячої установи письмового зобов'язання забезпечити прибуття неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого до слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду, а також його належну поведінку.
Враховуючи ч.3 ст. 493 КПК України, відносини між ОСОБА_20 та підозрюваним, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, суд приходить до висновку про відмову у задоволені зазначеної заяви, оскільки на переконання суду даний вид запобіжного заходу не забезпечить належну поведінку підозрюваного у зв'язку із недоведеністю можливості позитивно впливати на неповнолітнього підозрюваного і контролювати його (при цьому враховано пояснення матері щодо невиявлення ознак вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_4 . 04-05.12.2025; переконання останньої про негативний сторонній влив повнолітнього спільника на сина).
За наведених обставин суд вважає, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу, менш суворого, аніж тримання під вартою, може виявитися незданим та не ефективним запобіжником існуючим ризикам.
Матеріали справи не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою.
Одночасно, суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування.
Відтак, за наявності встановлених ризиків, застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, як просив підозрюваний, не забезпечить його належної процесуальної поведінки, не гарантує запобігання встановленим ризикам і не забезпечить визначеної статтею 177 КПК України мети застосування запобіжного заходу - забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Виходячи з усіх обставин провадження, вважаю, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для застосування менш суворого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою.
ОСОБА_4 05.12.2025 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 183 КПК України.
Згідно з п.1 ч. 4 ст.183 КПК застава не встановлюється при взятті під варту щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З огляду правову кваліфікацію інкримінованого вчиненого кримінального правопорушення, об'єктивну сторону кримінальної протиправної поведінки, керуючись п.1 ч. 4 ст.183 КПК, розмір застави слідчий суддя не визначає.
Керуючись статтями 176-178, 180, 183, 193, 194, 196, 376, 493 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
у задоволенні заяви ОСОБА_5 про взяття неповнолітнього підозрюваного під нагляд - відмовити.
У задоволенні заяви ОСОБА_11 про взяття особи на поруки - відмовити.
У задоволенні заяви ОСОБА_12 про взяття особи на поруки - відмовити.
У задоволенні заяви ОСОБА_13 про взяття особи на поруки - відмовити
Клопотання старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_14 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025162240001652 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів в Державній установі Ізмаїльський слідчий ізолятор.
Строк тримання під вартою, застосованого цією ухвалою, рахувати із 05.12.2025 до 02.02.2026 включно.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 10.12.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1