Справа № 189/2404/25
Провадження № 2/539/2258/2025
10 грудня 2025 року м. Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Алтухової О.С.,
за участю секретаря судового засідання - Ануфрієвої Н.М.,
учасники справи у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Свій позов мотивував тим, що 17 липня 2023 року в місті Києві між ним ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено письмовий договір позики, у вигляді розписки, відповідно до якого відповідач отримав в борг від нього ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 40 000 грн. Кошти відповідач ОСОБА_2 зобов'язався повернути в строк до 17 серпня 2023 року.
Отримання грошових коштів відповідач ОСОБА_2 підтвердив у розписці власноручним підписом без жодного фізичного та психологічного тиску на нього.
Станом на 23 червня 2025 року відповідач ОСОБА_2 не повернув йому ОСОБА_1 взяті в борг грошові кошти в розмірі 40 000 грн., уникає зустрічі, не відповідає на телефонні дзвінки, не виконує свої зобов'язання за договором позики.
В розписці відповідач ОСОБА_2 зазначив, що у разі прострочення платежу, згоден відшкодувати: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Яка діяла на момент прострочення, за кожен день невиконання зобов'язань, від суми боргу; суму річних, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України визначив в розмірі 365 %; суму інфляційних, відповідно до законодавства України.
Відповідно до деталізованого розрахунку сума боргу ОСОБА_2 складається з:
Основної суми за договором з 18.08.2023 по 23.06.2025 в розмірі 40 000 грн.;
Інфляційних витрат з вересня 2023 по травень 2025 в розмірі 8 505,09 грн.;
Штрафних санкцій в розмірі 22 122, 37 грн.;
Штрафу в розмірі 400 000 грн., який позивач зменшує до 40 000 грн., а всього 110 625 грн.46 коп., які просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Також просив стягнути понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 11 листопада 2025 року.
В судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, представник подала клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання, відзиву, клопотань не надав.
За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Позивачем до позовної заяви долучено копію документу під назвою «Розписка», яка датована ІНФОРМАЦІЯ_1 . В тексті цієї копії вказано, що відповідач отримав 17.07.2023 від ОСОБА_1 на власні потреби кошти в сумі 40000 грн, які зобов'язався повернути позивачу до 17.08.2023 року. В разі порушення зобов'язання в частині повернення кожної окремої суми коштів та/або повернення всієї суми до кінцевої дати, ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 зобов'язався додатково сплатити суму неустойки, а саме: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожен день невиконання зобов'язань, від суми боргу; суму річних, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України визначено в розмірі 365%; суму інфляційних, відповідно до законодавства України.
У випадку прострочення повернення коштів більше як на 30 календарних днів, додатково зобов'язався сплатити штраф в десятикратному розмірі від суми боргу. Штраф, у зазначеному розмірі зобов'язався сплачувати, за кожні прострочені 30 календарних днів.
Простроченням з виконання зобов'язання є не здійснення повернення всієї суми коштів в розмірі 40 000 грн. до 17.08.2023. (а.с.19).
Згідно з положеннями статей 526 та 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статей 626 та 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У відповідності до положень ст. 545 цього Кодексу наявність у кредитора оригіналу боргового документу підтверджує невиконання зобов'язання боржника по поверненню боргу.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 цього Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049ЦК України).
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046,1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики, і його умов.
Такий правовий висновок щодо застосування статей 1046,1047 ЦК України викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 року, винесеній у справі № 1519/2-5034/11.
Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постановах 24.05.2023 року, винесеній у справі №442/5699/21, від 10.12.2018 року, винесеній у справі № 319/1669/16, від 08.07.2019 року, винесеній у справі № 524/4946/16, та від 12.09.2019 року, винесеній у справі № 604/1038/16.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12,частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч.1 ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що стороною позивача не надано суду достатньо доказів, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Так, у матеріалах справи відсутній оригінал розписки від 17.07.2023 про отримання коштів у сумі 40 000 грн.
Відповідно до ч.6 ст.95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Ухвалою від 11.11.2025 витребувано у позивача ОСОБА_1 оригінал розписки від 17.07.2023, яку слід надати не пізніше ніж до початку судового засідання до 10 грудня 2025 року.
Вказана ухвала отримана особисто позивачем 18.11.2025, що підтверджується підписом у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, проте оригінал розписки позивачем не наданий.
В цьому аспекті слід врахувати правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.04.2023 року, винесеній у справі № 161/11436/21, відповідно до якого на підтвердження укладення договору позики може бути надано лише оригінал розписки.
Аналогічну за змістом позицію викладено також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 року, винесеній у справі № 201/11388/17.
З огляду на відсутність оригіналу розписки про отримання коштів, суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів.
На підставі викладеного вище суд дійшов висновку про необхідність ухвалення рішення про відмову в задоволенні даного позову у зв'язку з його безпідставністю.
Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання/реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено та підписано 10 грудня 2025 року.
Суддя Лубенського міськрайонного суду О.С. Алтухова