Справа № 358/912/22 Провадження № 2/358/78/25
про залишення позову без розгляду
27 листопада 2025 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі головуючого судді Лебединець Г.С., секретар судового засідання Ведмеденко І.В., за участю відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , розглянув у підготовчому судовому засіданні по цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про визнання особистою власністю майна, набутого під час шлюбу, клопотання відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про залишення первісного позову без розгляду,-
В провадження Богуславського районного суду Київської області 11.10.2022 надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
21.11.2022 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
07.12.2022 до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про визнання особистою власністю майна, набутого під час шлюбу.
12.01.2023 ухвалою суду прийнто зустрічний позов та об'єднано в одне провадження з первісним.
05.04.2023 ухвалою суду задоволено клопотання сторін та призначено у справі судову будівельно-технічну та судову оціночно-будівельну експертизу. Провадження у справі зупинено.
18.05.2025 провадження у справі поновлено у зв'язку із поверненням справи з експертної установи. Ухвала суду про призначення експертизи залишена без виконання у зв'язку із несплатою рахунків за проведення експертиз. Підготовче судове засідання призначено на 30.09.20525 о 09:30.
30.09.2025 підготовче судове засідання відкладено до 03.11.2025 о 13:30 у зв'язку із неявкою позивача за первісним позовом та її представника без повідомлення про причини неявки.
03.11.2025 підготовче судове засідання відкладено до 27.11.2025 о 09:30 у зв'язку із неявкою позивача за первісним позовом та її представника без повідомлення про причини неявки. Витребувано інформацію щодо місця проживання позивача за первісним позвом ОСОБА_2 та перетину нею кордону.
В підготовчому судовому засіданні 27.11.2025 відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 заявив клопотання про залишення первісного позову без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України у зв'язку з повторною неявкою позивача у підготовче судове засідання.
В підготовче судове засідання 27.11.2025 інші учасники справи не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повімдомлені належним чином, клопотань про відкладення не надходило.
Вислухав доводи відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , вивчив матеріали справи щодо обставин виклику позивача за первісним позовом ОСОБА_2 та її представника - адвоката Пилипчука В.О., суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду з наступних підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.
Згідно приписів ст. 58, ч. 3, 5 ст.223 ЦПК України позивач може забезпечити свою участь в судовому засіданні особисто або шляхом участі повноважного представника, при цьому особиста участь позивача не позбавляє його права мати при розгляді справі й представника, неявка ж представника за умови участі позивача не є перешкодою в розгляді справи, відкладення розгляду справи у такому випадку є правом, а не обов'язком суду, коли з урахуванням обставин суд дійде поважності причин та підстав відкладення справи, в той час у разі одночасної повторної неявки позивача та його представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від цих учасників процесу надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, та не з'явлення безпосередньо позивача не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом та її представник не з'явилися у підготовчі судові засідання, призначені судом на 03.11.2025 та 27.11.2025, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини своєї неявки суд не повідомили; клопотання про відкладення або проведення розгляду за їх відсутності до суду не надходило.
Щодо обставин належного повідомлення позивача за первісним позовом та її представника, суд виходить з наступного.
В підготовче судове засідання 30.09.2025 позивач за первісним позовом ОСОБА_2 викликалася судовою повісткою з місця реєстрації - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернуто на адресу суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.158); представник позивача за первісним позовом - адвокат Пилипчук В.О. повідомлений шляхом направлення електронного документу до електронного кабінету та направлення повідомлення у додаток «Viber» (а.с.151,152,155).
В підготовче судове засідання 03.11.2025 позивач за первісним позовом ОСОБА_2 викликалася судовою повісткою з місця проживання - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернуто на адресу суду із зазначенням інформації про отримання повістки (а.с.166); представник позивача за первісним позовом - адвокат Пилипчук В.О. повідомлений шляхом направлення електронного документу до електронного кабінету та направлення повідомлення у додаток «Viber» (а.с.161, 163).
В підготовче судове засідання 27.11.2025 позивач за первісним позовом ОСОБА_2 викликалася судовою повісткою з місця проживання - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернуто на адресу суду із зазначенням інформації про отримання повістки особисто; представник позивача за первісним позовом - адвокат Пилипчук В.О. повідомлений шляхом направлення електронного документу до електронного кабінету.
Разом із тим, в підготовче судове засідання 27.11.2025 суду надано довідку Глуховецької селищної ради від 18.11.2025 про те, що ОСОБА_2 на даний час на території Білопільського старостинського округу не проживає. Крім того, за ухвалою суду про витребування інформації з ДПС України щодо перетину кордону позивачем за первісним позовом ОСОБА_2 , суду надано лист від 11.11.2025 №19/89397-25-Вих про перетин ОСОБА_4 кордону України у напрямку - виїзд 22.08.2025.
Відповідності до ч.ч. 2, 3, 6 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270(далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 814/1469/17, від 1 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 9 липня 2020 року у справі № 751/4890/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 та від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19.
Згідно ч.1-2 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.
Про зміну місця проживання або актуальні відомості для здійснення її виклику позивач за первісним позовом ОСОБА_2 суд не повідомляла.
Таким чином, в матеріалах справи наявні докази щодо належного повідомлення позивача за первісним позовом ОСОБА_2 про підготовчий розгляд справи, який був запланований на вказані дати.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
В даній справі неявка позивача за первісним позовом перешкоджає розгляду справи, оскільки судом було задоволено клопотання позивача про призначення експертизи, однак у зв'язку із нездійсненням її оплати позивачем, ухвалу суду було повернуто без виконання. Позивач не повідомляла суд чи наполягає вона на проведенні експертизи та підстави, з яких нею не був оплачений рахунок експертної установи. Саме позивачем за первісним позовом було ініційовано провадження в даній справі, однак в дальшому своєї зацікавленості у справі позивач своїми діями не демонструвала.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21 зазначено, що нормами процесуального права передбачено право учасника справи: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов'язковою.
Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.
Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.
Як зазначено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі № № 755/21179/21 - у разі, якщо позивач не з'явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своєї неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.
Крім того, у постанові ВС від 03.04.2025 у справі № 203/4777/20 судом касаційної інстанції зроблено висновок про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду у разі неявки позивача у підготовче судове засідання.
Питання поважності причин неявки є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.
Положення статті 223 ЦПК України вказують на необхідність врахування судом поважності/неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.197 ЦПК України, підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи.
Згідно ч.1 ст.198 ЦПК України, підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 цього розділу (Розгляд справи по суті), з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
У постановах Верховного Суду: від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18 (провадження № 61-19742св21), від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16 (провадження № 61-6033св22), від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21 (провадження № 61-10773св22) зазначено, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов'язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.
Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, що презюмується.
Таким чином, положення частини п'ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.
Суд зобов'язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.
Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22.
Суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (постанови Верховного Суду, від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, провадження № 61-17220св18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, провадження № 61-9020св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св20).
У рішенні від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03, у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив «:…. саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні»
Як вказано у Постанові Верховного Суду від 28 березня 2023 року у справі № 711/7486/19 (провадження № 61-10183св21), процесуальний закон щодо наслідків неявки позивача у судові засідання є зрозумілим і передбачуваним для нього, щодо його застосування існує усталена судова практика залишення позову без розгляду.
Обізнаність позивача за первісним позовом та її представника про дати, час та місце підготовчого розгляду справи підтверджується матеріалами справи. Таким чином, стороні позивача було відомо про два останні судові засідання, однак до суду представник позивача та позивач не з'явилися і заяви про розгляд справи у їх відсутність не подавали.
Таким чином, суд встановивши, що позивач за первісним позовом та її представник були повідомлені належним чином про судові засідання, які були призначені на 03.11.2025 та 27.11.2025 року, двічі у судові засідання не з'явилися, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подавали та, визнавши відсутність поважних обставин для відкладення розгляду справи, доходить висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини п'ятої статті 223 та пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України.
При цьому слід ураховувати, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України).
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
За таких обставин, враховуючи принцип розумності строків розгляду справи та те, що сторона позивача повторно не з'явилася у підготовче судове засідання, тим самим не проявляючи жодного інтересу до справи, представник позивача не позбавлений був можливості подавати будь-які заяви через систему "Електронний суд", засобами електронного чи поштового зв'язку, даних про поважність причин своєї неявки до суду не надали, суд дійшов висновку про необхідність залишення первісного позову без розгляду.
Керуючись ст.4, 13, 43, 44, 257, 258, 260, 261, 353, 354 ЦПК України,
Первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - залишити без розгляду.
Продовжити підготовчий розгляд цивільної справи за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про визнання особистою власністю майна, набутого під час шлюбу.
Роз'яснити позивачу ОСОБА_2 , що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: суддя Г. С. Лебединець