Справа № 489/9850/25
Провадження № 1-кс/489/3523/25
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
08 грудня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.12.2025 за №62025150010006880, щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 йськовослужбовця, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 Кримінального Кодексу України,
Слідчий звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що Першим слідчим відділом ТУ ДБР у м. Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
06.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 402 КК України - непокорі, тобто у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненому в умовах воєнного стану.
В клопотанні слідчого зазначено, що на даний час існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки усвідомлює, що в разі доведення його вини в суді, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання просив його задовольнити.
Захисник заперечував проти клопотання про застосування запобіжного заходу. В обґрунтування заперечень зазначив про необґрунтованість підозри, оскільки стороною обвинувачення недостатньо вивчено стан здоров'я ОСОБА_4 . Зокрема, він має психічні розлади, у зв'язку з чим проходив лікування в закладі охорони здоров'я. Також, пославшись на наявність у ОСОБА_4 постійного місця проживання та відсутність судимостей, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Підозрюваний в судовому засіданні також заперечував проти тримання його під вартою. Пояснив, що відмовився виконувати наказ про проходження базової загальновійськової підготовки, оскільки на його думку корисних навиків він там не отримає. Вважає, що проходження служби має відбуватись на добровільній основі, а не за наказами. Оскільки він бажає проходити службу у м. Херсоні, відмовився проходити підготовку в іншому місці. Зазначив, що протягом декількох років завжди мав при собі ніж, проте тілесних ушкоджень нікому не завдавав; раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання.
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025150010006880 від 06.12.2025 за ч. 4 ст. 402 КК України.
За версією органу досудового розслідування, молодший солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді кулеметника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 12 стрілецької роти НОМЕР_1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 , перебуваючи на загальному шикуванні особового складу у місті тимчасової дислокації, 06.12.2025 близько 08:45, діючи всупереч вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з метою ухилення від військової служби, порушуючи військову дисципліну, діючи з прямим умислом, отримавши наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 387 від 05.12.2025 щодо вибуття у відрядження до ВЧ НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) з метою проведення курсу базової загальновійськової підготовки терміном 53 доби з 06.12.2025 до 27.01.2025, який був йому у вказаний час оголошений та доведений командиром 329 запасної роти військової частини НОМЕР_2 капітаном ОСОБА_7 до виконання, а також прийнявши усний наказ ОСОБА_7 щодо переодягнення у військову форму та вибуття в складі команди у відрядження, які були видані у встановленому Законом порядку, відповідною особою в межах наданих йому повноважень, прямо виразив небажання виконувати накази начальників та не виконав їх, що супроводжувалось усною відмовою, висловлюючи відкрито негативне ставлення до наказів та небажання їх виконувати, тобто відкрито відмовився виконати накази начальників.
Крім того, солдат ОСОБА_8 06.12.2025 о 14:14 отримавши до виконання накази командира 329 запасної роти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 щодо необхідності переодягання останнього у військову форму, отримання продовольчого атестату та документу на відрядження, а також прибуття на 15:30 до двору місця тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 для вибуття у відрядження у військову частину НОМЕР_3 , прямо виразив небажання виконувати наказ начальника, що супроводжувалось усною відмовою, висловлюючи відкрито негативне ставлення до наказу та небажання його виконувати та не виконав його, тобто відкрито відмовився виконати наказ начальника.
06.12.2025 ОСОБА_4 затриманий на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
07.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, - у непокорі, тобто у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану.
Щодо обґрунтованості підозри.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, а саме: витягом з ЄРДР від 06.12.2025, відповідно до якого внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 28.11.2025 № 378 про зарахування ОСОБА_4 до списків особового складу військової частини; витягом за наказу №387 від 05.12.2025 про вибуття у відрядження до ВЧ НОМЕР_3 з метою проведення курсу базової загальновійськової підготовки терміном 53 доби з 06 грудня 2025 року до 27 січня 2026 року, зокрема й солдата ОСОБА_4 ; довідкою ВЛК № 2025-1002-1433-3900-7 від 02.10.2025, згідно якої ОСОБА_4 придатний до військової служби, опис діагнозу: здоровий; військовим квитком ОСОБА_4 , протоколами допитів підозрюваного та свідків.
Щодо тверджень захисника, про необґрунтованість підозри ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині, то слід зазначити, що нормами чинного КПК України не визначене поняття обґрунтованості пред'явленої підозри, в зв'язку з чим, при вирішенні такого питання слід використовувати практику ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Так, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, п. 34).
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Таким чином, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення є оціночними поняттями.
Надані суду матеріали кримінального провадження містять відомості, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині. А тому доводи сторони захисту про необґрунтованість висунутої ОСОБА_4 підозри є неприйнятними.
Посилання захисника на наявність у ОСОБА_4 психічного захворювання, через яке останній перебував на лікуванні в психіатричній лікарні, не підтверджені жодними доказами. Натомість слідчим до клопотання додана довідка ВЛК від 02.10.2025, згідно якої ОСОБА_4 придатний до військової служби, опис діагнозу: здоровий.
Щодо наявності ризиків.
Слідчий суддя вважає, що з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, і суспільну небезпечність самого кримінального правопорушення, слідчим та прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що на даний час існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема ризик переховування підозрюваного від суду підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, що може бути достатньою підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
При оцінці ризику впливу на свідків по кримінальному провадженню необхідно враховувати встановлений нормами КПК України порядок безпосереднього сприйняття судом показів від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. Суд, під час судового провадження може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав, отримав усно від учасників процесу (ст. 23 КПК України). З урахуванням встановлених досудовим розслідуванням обставин, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, з якими проходить службу у одному підрозділі військової частини і тому може контактувати з ними. Тобто, існує ризик незаконного впливу на свідків до моменту безпосереднього отримання судом показів від учасників процесу та дослідження їх судом.
Крім того, є доведеним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби. В судовому засіданні ОСОБА_4 також повідомив, що не вважає за необхідне виконувати накази командирів, оскільки, на його думку, порядок проходження служби має бути добровільним.
Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Під час розгляду клопотання судом встановлено, що надані докази доводять обставини, передбачені пунктами 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання і наявність підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який здатен запобігти доведеним ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Слідчий суддя враховує дані про ОСОБА_4 , який офіційно не працевлаштований, не одружений, не має на утриманні дітей, його вік, стан здоров'я, відсутність тісних соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, проте з урахуванням встановлених обставин, які доводять наявність вказаних вище ризиків, вважає, що для запобігання вказаним ризикам на даний час є недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому адекватним запобіжним заходом для підозрюваного буде тримання під вартою.
Крім того, згідно ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно абзацу 8 частини 4 статті 182 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Враховуючи наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, а також ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, приймаючи до уваги тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; його вік та стан здоров'я; відсутність міцних соціальних зв'язків; відсутність постійного місця роботи; відсутність відомостей про його майновий стан, приходжу до висновку про недоцільність на даній стадії досудового розслідування визначати розмір застави.
Висновки суду.
Слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити, та з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, необхідно обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Даних щодо неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я суду не надано.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів з моменту затримання до «03» лютого 2026 року включно.
Копію ухвали вручити підозрюваному, слідчому, прокурору.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1