Справа № 489/9012/25
Провадження № 3/489/2231/25
Інгульський районний суд міста Миколаєва
Постанова
іменем України
09 грудня 2025 року місто Миколаїв
Суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва Гриненко Михайло Вікторович, розглянувши матеріали справи, що надійшла з Управління патрульної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зі слів проживаючого по АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР №498488 від 30.10.2025, 30.10.2024 о 14.50 год. в м. Миколаєві водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "JEEP COMPASS", д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення пунктів 2.3"б", 16.11 Правил дорожнього руху України, був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, рухаючись по другорядній дорозі по вул. 9-а Слобідська, не надав перевагу в русі транспортному засобу «HYUNDAІ TUCSON», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався головною дорогою по вул. Пограничній, в результаті чого сталось зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
ОСОБА_1 при розгляді справи в суді свою вину не визнав, при цьому підтвердив, що рухаючись по другорядній дорозі по вул. 9-а Слобідська, здійснював перетин перехрестя з вул. Пограничною, в результаті чого відбулося зіткнення з іншим автомобілем, що рухався праворуч від нього по вул. Пограничній по головній дорозі. Вважав наявність вини у вчиненому ДТП також іншого водія, який не вжив заходів для зменшення швидкості та об'їзду його автомобіля.
Вислухавши пояснення особи, яка притягується до відповідальності; потерпілого ОСОБА_2 , який підтвердив обставини вказаної дорожньо-транспортної пригоди, зазначивши, що рухаючись по головній дорозі по вул. Пограничній, допустив зіткнення з іншим автомобілем, який раптово та неочікувано для нього виїхав на перехрестя з другорядної дороги з великою швидкістю, не встигнувши та не маючи можливості вжити заходи екстреного гальмування; представника потерпілого, адвоката Костенка С.О.; дослідивши матеріали, що знаходяться у справі (протокол про адміністративне правопорушення; схему місця ДТП від 30.10.2025; письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; довідку УПП в Миколаївській області ), суддя дійшов таких висновків.
Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Пунктом 2.3 «б» Правил дорожнього руху встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п. 16.11 ПДР, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Оцінивши сукупність досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов висновку, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, дійсно порушила правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.
При цьому, пояснення ОСОБА_1 про те, що в діях іншого водія також можуть бути наявні порушення вимог ПДР в даній дорожній обстановці, не можуть бути підставою для відсутності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, оскільки, виходячи з пояснень учасників та даних схеми місця ДТП, в даній дорожній ситуації саме останній рухався по другорядній дорозі та здійснював виїзд на перехрестя з головною дорогою, у зв'язку з чим був зобов'язаний дати дорогу автомобілю під керуванням потерпілого, який рухався по головній дорозі, що ОСОБА_1 зроблено не було.
Вказане, у свою чергу, свідчить про те, що дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 16.11 ПДР, що і стало причиною зіткнення транспортних засобів.
При цьому, не можуть бути підставою для закриття провадження дані про те, що за вказаним фактом дорожньо-транспортної пригоди зареєстроване кримінальне провадження №12025152030001533 від 03.12.2025 за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за порушення ним в даній дорожній ситуації правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Натомість, настання кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України передбачене за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вказане, у свою чергу, свідчить про те, що правопорушення, передбачені статтею 124 КУпАП та ч. 1 ст. 286 КК України, за своєю природою є різними діяннями, які настають залежно від наслідків, що були спричинені в результаті порушення особою правил дорожнього руху.
При цьому, притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, не є перешкодою для притягнення до кримінальної відповідальності за відповідною частиною статті 286 КК України (залежно від ступеня тяжкості тілесних ушкоджень або інших наслідків завдання шкоди життю чи здоров'ю потерпілого) за одним і тим же фактом ДТП.
Вказані висновки судді ґрунтуються на висновках, викладених у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 493/1096/15-к, згідно з якими «згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.
У справі «Іванов проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, навіть якщо адміністративні і кримінальні провадження відносяться до дій одного й того ж дня, вони стосуються різних подій, а саме нецензурних висловлювань і спричинення тілесних ушкоджень. Таким чином, визнав скаргу явно необґрунтованою та заперечив порушення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Також у справі «Курдов і Іванов проти Болгарії» від 31 травня 2011 року Європейський суд з прав людини встановив відсутність порушення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У цій справі було зазначено, зокрема, що адміністративне провадження, яке закінчилося штрафом, не відповідало критеріям для того, щоб бути класифікованим як кримінальне обвинувачення. Відповідно, відкриття кримінального провадження проти того ж заявника після призначення цього штрафу не порушило принцип «non bis in idem».
Крім того, Європейський суд з прав людини відповідно до своєї сталої практики неодноразово зазначав, що стаття 4 Протоколу № 7до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не обмежується правом не бути двічі покараним.
Положення статті 124 КУпАП передбачає стягнення у виді штрафу або позбавлення права керувати транспортними засобами за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Проте притягнення до адміністративної відповідальності за спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження дана норма не передбачає, оскільки це є складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України».
Також відсутні передбачені законом підстави для залишення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 без розгляду та направлення оригіналів справи для приєднання до кримінального провадження, про що просив у своєму листі слідчий Зарецький Д., оскільки, по-перше, прийняття такого рішення за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення не передбачене положеннями КУпАП.
По-друге, протокол щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП був складений не слідчим Зарецьким Д., а інспектором Управління патрульної поліції, у зв'язку з чим суддя зобов'язаний розглянути його по суті, прийнявши рішення відповідно до вимог адміністративного законодавства.
По-третє, у випадку необхідності слідчому під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні дослідити матеріали, що знаходяться у даній справі, він може реалізувати це питання у передбаченому КПК України порядку, а не шляхом подачі до суду запиту про залишення протоколу без розгляду, що не передбачено жодним нормативним актом.
Таким чином, встановлені суддею обставини вказують на наявність вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні інкримінованого їй діяння та своїми діями вона вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, у зв'язку з чим підлягає адміністративній відповідальності за вчинене правопорушення.
Враховуючи особу, яка притягується до адміністративної відповідальності (вперше притягується), обставини вчинення адміністративного правопорушення, яке не має характеру умисного, вважаю за доцільне накласти на неї адміністративне стягнення в межах санкції ст. 124 КУпАП у виді штрафу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, на яку накладено стягнення, підлягає стягненню судовий збір в дохід держави.
Керуючись статтями 252,266,280,283,284,285 КУпАП, суддя
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн (який підлягає сплаті та перерахуванню за такими реквізитами: отримувач коштів: Миколаївське ГУК /Миколаїв. обл./ 21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081300, рахунок отримувача: UA438999980313010149000014001).
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (який підлягає сплаті та перерахуванню за такими реквізитами: отримувач: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно зі ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя М.В. Гриненко