Провадження № 11-сс/803/1474/25 Справа № 183/5131/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 листопада 2025 року Кривий Ріг
17.11.2025р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг у складі
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.07.2025р., якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_6 від 13.02.2025р. -
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_6 від 13.02.2025р.
Ухвалу слідчого судді оскаржено заявником, який в апеляційній скарзі:
- вважає ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою, такою що підлягає скасуванню, оскільки висновок слідчого судді щодо його особистої заяви про вчинений злочин за ст. 172 КК України, як заяви про внесення в ЄРДР додаткових відомостей про його звільнення з органів поліції з додатковою кваліфікацією за ст. 172 КК України до існуючого кримінального провадження за ч. 2 ст. 365 КК України не містять належного правового обґрунтування, оскільки заява за ст. 172 КК України повідомляє саме про нове, незареєстроване кримінальне провадження;
- зазначає, що в порушення вимог ст. 214 КПК України, усталеної практики Верховного Суду з цього питання, ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» слідчий суддя не вказав, що в його заяві не містяться достатні дані про вчинення злочину за ст. 172 КК України, та зазначив, що ця заява є неповноцінним повідомленням про вчинення конкретного злочину, та є його доповненням до його заяви від 20.04.2021р.;
- вказує, що він не згодний з тим, що слідчий суддя зазначив про відсутність у нього права на реєстрацію повідомлення про злочин за бажаною ним кваліфікацією дій інших осіб за диспозицією КК України, оскільки це не передбачено КК України, оскільки в поданій ним заяві він виклав реальні обставини вчинення злочину за ознаками ст. 172 КК України щодо нього, не більш цього;
- зазначає, що не згодний з висновком слідчого судді, що наведені факти та обставини, викладені ним в заяві від 13.02.2025р. підлягають перевірці в рамках вже існуючого кримінального провадження, оскільки фактично стосуються одних і тих же фактів і обставин незаконного звільнення заявника з органів поліції; з матеріалів кримінального провадження за його заявою від 20.04.2021р. відомості до ЄРДР були внесені на підставі ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 14.06.2021р. , постановою слідчого він визнаний потерпілим, на теперішній час істину у справі не встановлено, винних не виявлено, наслідки злочинних дій, які призвели до його незаконного звільнення, не усунуто, факт його протиправного звільнення з НПУ не встановлений, не зважаючи на те, що наказ про його звільнення винесений на підставі підробленого рапорту, що робить наказ про його звільнення та його звільнення незаконними;
- вважає, що неправомірно об'єднувати різні за складом злочини в одному провадженні на стадії реєстрації, а саме за ст. 172 КК України та за ст. 365 КК України, заява про кожний злочин має бути зареєстрована окремо в ЄРДР, навіть, якщо він пов'язаний з іншим злочином, та слідчий не має права відмовляти у внесенні відомостей до ЄРДР за заявою про злочини з різними складами, та які пов'язані між собою;
- зазначає, що слідчий суддя відмовивши у внесенні відомостей до ЄРДР за ст. 172 КК України, обмежив його право на належне розслідування цього злочину, оскільки був достатньо проінформований, що за весь час досудового розслідування кримінального провадження від 30.07.2021р. за ст. 365 КК України органом досудового розслідування взагалі не розслідувався факт його незаконного звільнення, слідство було неефективним до 2023р., всі дії слідства були направлені на закриття кримінального провадження та недопущення надання йому особисто статусу потерпілого, почеркознавча експертиза проведена за його клопотанням на третьому році досудового розслідування, при цьому ключові посадові особи не допитані, не проведено необхідних експертиз, не відібрані зразки почерку посадових осіб, допущено втрату матеріальних доказів шляхом їх знищення під прикриттям повномасштабного вторгнення;
- вважає, що злочин за ст. 172 КК України є окремим протиправним діянням, і не є тотожнім із злочином за ст. 365 КК України, тому його заява має бути внесена до ЄРДР як окремих злочин, вчинений невстановленими особами ГУНП в Луганській області, а вже в подальшому за наявності відповідних законних підстав два кримінальні провадження можуть бути об'єднані;
- зазначає, що слідчий суддя безпідставно зробив висновок, що його заява має перевірятись в рамках існуючого кримінального провадження, що створює умови для подальшого порушення слідчим ст.ст. 2, 9, 28, 91 КПК України;
- вважає, що слідчий суддя належним чином не ознайомився із заявою від 13.02.2021р. про вчинення злочину за ст. 172 КК України та безпідставно зробив висновок про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР;
- прохає ухвалу слідчого судді скасувати, оскільки слідчим суддею помилково виснувано, що ця заява про вчинений злочин є клопотанням, та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати посадових осіб ДБР внести відповідні відомості за його заявою за ст. 172 КК України до ЄРДР та розпочати досудове розслідування.
Про дату, час та місце судового розгляду поданої апеляційної скарги ОСОБА_6 повідомлений належним чином, до судового засідання не прибув, в апеляційній скарзі прохав її розгляд проводити за його відсутності, апеляційну скаргу підтримав, прохав задовольнити.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді доповідача, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 2 КПК України Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КПК України Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявник ОСОБА_6 18.05.2025р. звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність працівників ДБР, яке виразилось у невнесенні працівниками ДБР в м. Краматорськ до ЄРДР відомостей за його заявою від 13.02.2025р. про вчинення посадовими особами ГУНП України кримінального правопорушення, передбаченого ст. 172 КК України, а саме грубого порушення законодавства про працю, та його незаконного звільнення з роботи з особистих мотивів, та іншого грубого порушення законодавства про працю.
(а.с. 1-2 с.п.)
Заявник ОСОБА_6 до скарги долучив його запит до ДБР в м. Краматорськ від 12.05.2025р. та відповідь заступника ДБР в м. Краматорськ ОСОБА_7 від 16.05.2025р. , що його заяву долучено до матеріалів кримінального провадження від 30.07.2021р. за ст. 365 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_6 за фактом його звільнення з органів національної поліції. При цьому зазначено, що слідчий це зробив з метою перевірки викладених в заяві ОСОБА_6 від 13.02.2025р. обставин під час досудового розслідування.
(а.с. 3-4 с.п.)
Також заявник ОСОБА_6 додав до скарги копію заяви до директора ТУ ДБР м. Краматорська ОСОБА_8 від 13.02.2025р. про вчинення щодо нього керівництвом ГУНП в Луганській області злочину, передбаченого ст. 172 КК України, з якої вбачається, що 31.05.2019р. наказом ГУНП в Луганській області від 22.05.2019р. № 10 о/с він, майор поліції, начальник ВО ІТТ ГУНП в Луганській області був протиправно звільнений з Національної поліції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 «Про Національну поліцію» (через скорочення штатів).
В заяві ОСОБА_6 зазначив, що посадовими особами ГУНП в Луганській області він був звільнений на підставі його особистого рапорту, який був підроблений невстановленою особою шляхом внесення дати «17.05.2019р.», яка була написана не ним особисто, іншим почерком та чорнилами. Заявник вважав, що рапорт з відсутнім обов'язковим реквізитом - датою його написання, не міг бути підставою для видачі наказу ГУНП в Луганській області про його звільнення. Він особисто розраховував бути звільненим з НПУ за станом здоров'я на підставі висновку ВЛК по закінченню лікарняного, та таким чином реалізувати соціальні гарантії, які встановлені законом для працівників поліції.
Також заявник вважав, що відсутність дати в підробленому рапорті, обумовила і відсутність реєстраційного індексу та відповідно резолюції керівництва ГУНП в Луганській області, та коли він наголосив про наявність протиправних дій з цього приводу, щодо нього були вчинені злочинні дії, спрямовані на уникнення відповідальності за вже вчинене правопорушення, а саме злочину заради укриття іншого злочину, передбаченого ст. 172 КК України.
Також заявник зазначив, що резолюцію на підроблений рапорт накладено в порушення закону, рапорт не розглядався по суті керівництвом ГУНП в Луганській області, резолюцію на ньому зроблена більш ніж через рік після його звільнення, тобто рапорт підроблений вдруге, чим було завдано істотної шкоди його правам.
Також заявник зазначив, фактом підроблення рапорту від 30.07.2021р. відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 365 КК України. Згідно висновку почеркознавчої експертизи від 13.08.2024р. рукописні записи дати в рапорті виконанні не ним особисто, а іншою особою.
Враховуючи це, заявник зазначив, що ці злочинні дії призвели до незаконного звільнення його з роботи під час перебування на лікарняному, тому в діях керівництва ГУНП в Луганській області вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 172 КК України.
Крім того заявник зазначив, що його особисто не було попереджено про можливе звільнення за ч. 4 ст. 68 ЗУ «Про Націоналу поліцію».
Таким чином, заявник констатував, що внаслідок вказаних в заяві злочинних дій його протиправно звільнено з ГУНП на підставі протиправного наказу № 410 від 22.09.2019р., яким завдано йому істотної шкоди, оскільки він на підставі рішення ВЛК від 13.06.2019р. був визнаний непридатним для проходження служби в поліції; та рішенням МСЕК від 02.07.2019р. йому встановлено 3 групу інвалідності.
( а.с. 4-6 с.п.)
Суд апеляційної інстанції вважає, що висновки слідчого судді про відмову у задоволенні скарги заявника на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі його заяви від 13.02.2025р. помилковими, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені без урахування вимог КПК України.
Так судом апеляційної інстанції встановлено, що дійсно 30.07.2021р. слідчим другого відділу (з дислокацією в м. Сєвєродонецьку) ТУ ДБР розташованому в м. Краматорськ за повідомленням заявника ОСОБА_6 здійснюється досудове розслідування за ч. 2 ст. 365 КК України, в якому він має статус потерпілого, що підтверджується як матеріалами справи, так і заявою заявника ОСОБА_6 від 13.02.2025р. з якою він звернувся до правоохоронних органів з повідомлення про вчинення щодо нього кримінального правопорушення за ст. 172 КК України.
Відповідно до положень ст. 365 КК України це є перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, -
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.
Відповідно до положень ст. 172 КК України це є незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв'язку з повідомленням ним як викривачем про вчинення іншою особою корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також інше грубе порушення законодавства про працю.
Враховуючи диспозиції зазначених статей матеріального закону, фактичні обставини справи, а саме факт звільнення 31.05.2019р. заявника ОСОБА_6 з органів Національної поліції України при нез'ясованих обставинах, надмірну тривалість досудового розслідування кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 365 КК України, ієрархічність нормативно правових актів в кримінально-процесуальному законодавстві України, де найвищу дію має КПК України, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними висновки слідчого судді з посиланням на ст.ст. 2, 214 КПК України, Постанову ВС від 17.05.2023р. у справі № 607/20877/19 про те, що визначення попередньої правової кваліфікації та який саме короткий виклад обставин слід вносити до ЄРДР є повноваженнями органу досудового розслідування у визначених законом випадках.
Так судом апеляційної інстанції встановлено, що заявник є потерпілим у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 365 КК України, досудове розслідування розпочато 30.07.2021р., триває до сих пір, при цьому не встановлена особа підозрюваного (обвинуваченого), що свідчить про порушення розумних строків проведення досудового розслідування, про не якість слідства та пасивність прокурорів.
Всі визначені вище чинники внаслідок порушення законних прав та інтересів потерпілого спонукали його звернутись до слідчого із заявою саме про його незаконне звільнення з лав Національної поліції України із попередньою кваліфікацією за ст. 172 КК України, та це є його невід'ємним правом відповідно до засад кримінального провадження, а відповідно до ст. 214 КПК України обов'язком слідчого, дізнавача, прокурора є невідкладне внесення відомостей, але не пізніше 24 годин після подання заяви, до ЄРДР. Іншого законодавцем не встановлено.
Таким чином, у слідчого, дізнавача, прокурора був імперативний обов'язок внести відомості до ЄРДР протягом доби з моменту отримання заяви заявника ОСОБА_6 .. При цьому, ані слідчий, ані дізнавач, ані прокурор не повинні були занурюватись у зміст заяви, аналізувати наявність чи відсутність складу злочину, вирішувати чи завдана шкода заявнику, констатувати, що є заява заявника з тих же підстав.
Крім того суд апеляційної інстанції вважає, що при отриманні заяви заявника ОСОБА_6 на бездіяльність а посадових осіб ДБР, яка полягала у невнесенні відомостей до ЄРДР, слідчий суддя повинен був встановити тільки факт звернення із заявою та факт не внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення за ст. 172 КК України, після чого зобов'язаний був задовольнити скаргу, оскільки така відмова є неправомірною. При цьому слідчий суддя не повинен вдаватись до оцінки фактичних обставин, викладених в заяві про злочин, та робити інші висновки.
Враховуючи наведене ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали, якою визнати бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_6 від 13.02.2025р., а доводи апеляційної скарги з цього приводу є обґрунтованими, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України колегій суддів -
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.07.2025р., якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_6 від 13.02.2025р. - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.07.2025р., якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_6 від 13.02.2025р. - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_6 бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_6 від 13.02.2025р. - задовольнити.
Зобов'язати посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_6 від 13.02.2025р. про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 172 КК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною, набирає законної сили після її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді