Справа № 489/5327/25
Провадження № 2/489/2779/25
Іменем України
09 грудня 2025 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва у складі
головуючого судді Микульшиної Г.А.,
із секретарем судового засідання Тищенко Д.О.,
без участі учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини
встановив:
В липні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Луконіну Н.В. із застосуванням системи «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті її сина - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці з дня набрання законної сили рішенням суду.
Свої вимоги мотивувала тим, що її сину за життя належала кв. АДРЕСА_1 . 07.10.2024 син сторін ОСОБА_3 зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Богоявленка Волноваського району Донецької області. Відповідні відомості були внесені до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Про місцезнаходження її сина позивачці нічого не було відомо з 10.10.2024. Лише в травні 2025 року в межах проведеної Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими репатріації тіл загиблих військовослужбовців серед інших були виявлені залишки тіла сина позивача. За результатами проведеної молекулярно-генетичної експертизи тіло ОСОБА_3 було ідентифіковано. 22.05.2025 позивачу ОСОБА_1 було видано лікарське свідоцтво про смерть її сина для реєстрації смерті та організації поховання. 04.06.2025 Миколаївським відділом ДРАЦС у Миколаївському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м. Одеса) було складено актовий запис про смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30.06.2025 позивач ОСОБА_1 звернулась до ПН ММНО Недвиги О.Ф. з метою подання зави про прийняття спадщини після смерті сина, однак нотаріусом їй було роз'яснено, що наразі вона не має підстав для закликання до спадкоємства, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, який рахується не з дати державної реєстрації смерті спадкодавця, а з дня його фактичної загибелі.
Позивач ОСОБА_1 посилається на те, що строк для подання заяви нею пропущено з поважних причин, оскільки вона не знала і не могла знати, що її син загинув саме ІНФОРМАЦІЯ_1 - того дня, коли він зник безвісти, а дізналась про його смерть лише після репатріації його тіла, проведення молекулярно-генетичної експертизи та отримання лікарського свідоцтва про смерть, тобто 22.05.2025.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 звернулась із даним позовом до суду. При цьому зазначала про те, що інших спадкоємців після смерті її сина, окрім неї та відповідача - батька померлого, немає.
Відповідно до ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 09.07.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено її розгляд у підготовчому судовому засіданні; витребувано у ПН ММНО Недвиги А.Ф. витяг зі спадкового реєстру щодо заведення/незаведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
03.10.2025 витребувані відомості надійшли на адресу суду.
Ухвалою суду від 17.10.2025 зарито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.
В судове засідання сторони не з'явились, належним чином повідомлені про розгляд справи, від них 17.10.2025 надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, позивач позовні вимоги підтримала, відповідач визнав. У підготовчому судовому засіданні відповідач пояснив, що у їх з позивачем сином дітей не було, одруженим він також не був.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 10.11.2023, посвідченого ПН ММНО Скориком М.О., ОСОБА_4 купив кв. АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві приватної власності (а.с. 14-17).
07.10.2024 син сторін ОСОБА_3 зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Богоявленка Волноваського району Донецької області (а.с.7-8). Відповідні відомості були внесені до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (а.с.12). Про місцезнаходження сина позивачці нічого не було відомо з 10.10.2024. Лише в травні 2025 року в межах проведеної Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими репатріації тіл загиблих військовослужбовців серед інших були виявлені залишки тіла сина позивача.
За результатами проведеної молекулярно-генетичної експертизи тіло ОСОБА_3 було ідентифіковано.
22.05.2025 позивачу ОСОБА_1 було видано лікарське свідоцтво про смерть її сина для реєстрації смерті та організації поховання (а.с.18).
04.06.2025 Миколаївським відділом ДРАЦС у Миколаївському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м. Одеса) було складено актовий запис про смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.9, 24).
30.06.2025 позивач ОСОБА_1 звернулась до ПН ММНО Недвиги О.Ф. з метою подання зави про прийняття спадщини після смерті сина, однак нотаріусом їй було роз'яснено, що наразі вона не має підстав для закликання до спадкоємства, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, який рахується не з дати державної реєстрації смерті спадкодавця, а з дня його фактичної загибелі (а.с.23).
З інформаційної довідки зі спадкового реєстру вбачається, що будь-які інші особи із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не звертались, спадкова справа не заводилась (а.с. 49).
Статтями 1216-1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності до статей 1220-1222, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до пп. 1.1-1.4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 за № 296/5, при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану або за безпосереднім доступом до реєстру актів цивільного стану. У разі неможливості пред'явлення спадкоємцями свідоцтва про смерть спадкодавця або відсутності інформації в реєстрі нотаріус повинен витребувати від органу державної реєстрації актів цивільного стану копію актового запису про смерть спадкодавця або повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.
Відповідно до положень ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст.1262 ЦК України).
Згідно із статтями 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини
Відповідно до статті 1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила цієї норми застосовуються, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви і ці обставини суд визнав поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування»).
Закон не містить переліку таких причин, тому обставини, на які посилається позивач, оцінюються судом з урахуванням доводів та заперечень учасників справи та наданих ними доказів.
Окрім спеціальних норм спадкового права, які регулюють питання строку для прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК), при вирішенні справ цієї категорії суд також має враховувати загальні засади цивільного судочинства та європейські стандарти щодо захисту права власності, в тому числі принцип пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства, дотримання якого є необхідним за положеннями Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, запроваджене статтею 8 Конституції України та статтею 10 ЦПК України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Умовою реалізації та інструментом принципу верховенства права є принцип «пропорційності».
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу» та з дотриманням «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.
Під необхідністю втручання мається на увазі, що воно відповідає нагальній соціальній потребі, і, зокрема, є пропорційним до поставленої законної мети (наприклад, рішення у справі «Кутцнер проти Німеччини», пункт 60, та рішення від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, пункт 47).
Соціальна потреба визначається, зокрема, метою законодавчого врегулювання того чи іншого питання.
Необхідність встановлення певних строків на прийняття спадщини обумовлена інтересами цивільного обігу в цілому, маючи на меті якнайшвидше усунення стану правової невизначеності, яка виникає в разі смерті спадкодавця, та забезпечення певних гарантій особам, права яких є похідними від поведінки спадкоємців попередньої черги.
Отже, в даній справі суд має визначити, чи відповідає цій меті, а також принципу справедливості та інтересам суспільства позбавлення позивача прав на спадкове майно, витребування у нього цього майна з передачею відумерлої спадщини у власність територіальної громади тощо.
Проте, таке втручання у право власності (законне сподівання, очікування) позивача не в повній мірі відповідає законній меті встановлення строків у спадковому праві, не вирішує нагальні соціальні потреби, а тому не може вважатись пропорційним.
Позивач ОСОБА_1 посилається на те, що строк для подання заяви нею пропущено з поважних причин, оскільки вона не знала і не могла знати, що її син загинув саме ІНФОРМАЦІЯ_1 - того дня, коли він зник безвісти, а дізналась про його смерть лише після репатріації його тіла, проведення молекулярно-генетичної експертизи та отримання лікарського свідоцтва про смерть, тобто 22.05.2025.
Позивач зазначає, що саме через це, що нею було пропущено строк для прийняття спадщини.
За такого, виходячи з принципу справедливості, при всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи об'єктивні та непереборні причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та надання позивачу додаткового строку на прийняття спадщини, що відповідає загальним положенням спадкового права, конституційному принципу верховенства права та положенням статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Оскільки позивач не просить відшкодувати їй судовий збір, тому з урахуванням диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає за можливе не здійснювати розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України та залишити їх за позивачем.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 200, 263-265 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті її сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці після набрання цим рішенням законної сили.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 09.12.2025.
Суддя Г.А. Микульшина