Провадження № 33/803/2890/25 Справа № 205/11460/25 Суддя у 1-й інстанції - Шиян В.В. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О.
10 грудня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро, апеляційну скаргу захисника Самухи Анни Олександрівни в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Новокодацького районного суду м. Дніпра від 18 вересня 2025 року якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, -
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові, 7 липня 2025 року о 13-00 годині, ОСОБА_1 керуючи автомобілем Hyndai, державний номер НОМЕР_1 , рухаючись біля електроопори № 345 по вулиці Набережна Заводська в Новокодацькому районі міста Дніпра, виїжджаючи з другорядній дороги на головну, не надав переваги автомобілю Volkswagen державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі по вулиці Набережній Заводській в Новокодацькому районі міста Дніпра, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП України, оскільки порушив п.10.2 ПДР України.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою захисник Самуха А.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги в частині поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що поний текст рішення було виготовлено 22.09.2025 року, оприлюднено 24.09.2025 року. Було усунено недоліки зазначені постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що вказує, що якби водій ОСОБА_2 не створив аварійну ситуацію, не виїхав з другорядної дороги на головну, не змінив різко напрямок руху, то можливо було би уникнути ДТП, шляхом об'їзду автомобіля під керуванням об'їзду автомобіля пі керуванням ОСОБА_2 перешкоди у виді автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .
Вказує, що відповідно до висновку експерта, дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 12.4, 12.9б ПДР України та з технічної точки зору перебували в причинному зв'язку з ДТП. Водій автомобіля Hyundai H1 не мав технічної можливості запобігти зіткненню та в його діях невідповідності вимогам ПДР України які б з технічної точки зору перебували у причинному зв'язку, не вбачається.
Також зазначає, що суд проігнорував належний доказ, який спростовує правопорушення зазначене в протоколі, а саме висновок експерта, не надавши належну оцінку висновку експерта, стосовно причинного зв'язку з ДТП. Суд не прийняв обмеженість видимості через затонування скла автомобіля Volkswagen Passat
В судовому засідання ОСОБА_1 та його захисник Самуха А.О. підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Представник потерпілого заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали та письмові докази, наявні в справі, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до таких висновків.
10 грудня 2025 року від потерпілого ОСОБА_2 , явка до суду якого була визнана обов'язковою, надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою.
В свою чергу, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справи за відсутності потерпілого ОСОБА_2 зважаючи на таке.
Так, в судовому засіданні 25.11.2025 року, Дніпровським апеляційним судом було визнано явку потерпілого ОСОБА_2 обов»язковою та справу відкладено на 03 грудня 2025 року.
03 грудня 2025 року від ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою, справу було відкладено на 10 грудня 2025 року.
10 грудня 2025 року від ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою.
В свою чергу, до заява від 03.12.2025 року та 10.12.2025 року не долучено доказів на підтвердження перебування ОСОБА_2 на лікарняному, а до зали суду з'явився його представник Прокопенко В.М.
Враховуючи відсутність доказів перебування ОСОБА_2 на лікарняному та присутності його представника в судовому засіданні апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу без участі ОСОБА_2 .
Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що згідно схеми ДТП що міститься в матеріалах справи ( а.с. 2), автомобіль Volkswagen державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 рухався по вулиці Набережна Заводська в Новокодацькому районі міста Дніпра по середній смузі руху. Саме з середньої смуги руху розпочинається гальмівний шлях, який закінчується на праві смузі руху, з чого можливо зробити висновок, що для водія ОСОБА_2 щось сталося назаваді для безперешкодного прямого руху по середній смузі руху, у зв'язку з чим ним різко було змінено напрямок руху.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016року) Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), суд встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі фабула була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що в даному випадку розгляд вказаної справи має бути проведено в межах обвинувачення, яке орган, що склав протокол про адміністративне правопорушення вважав доведеним.
Положенням статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, висновок суду про те, що для водія ОСОБА_2 щось сталося назаваді для безперешкодного прямого руху по середній смузі руху, у зв'язку з чим ним різко було змінено напрямок руху, ґрунтується на припущеннях, в той час, як рішення має базуватися виключно на належних, допустимих, достовірних та достатніх доказах, які повно і всебічно з'ясовані в суді.
З врахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що постанова суду підлягає скасуванню.
Розглядаючи справу по суті, апеляційним судом встановлено наступне.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №384261 від 07 липня 2025 року, 7 липня 2025 року о 13-00 годині, ОСОБА_1 керуючи автомобілем Hyndai, державний номер НОМЕР_1 , рухаючись біля електроопори № 345 по вулиці Набережна Заводська в Новокодацькому районі міста Дніпра, виїжджаючи з другорядній дороги на головну, не надав переваги автомобілю Volkswagen державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі по вулиці Набережній Заводській в Новокодацькому районі міста Дніпра, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП України, оскільки порушив п.10.2 ПДР України.
З письмових пояснень ОСОБА_1 видно, що 07.07.2025 року він керуючи транспортним засобом Hyunday H1 виїжджав з території складів біля Кайдацького мосту на вул. Набережна Заводська у бік центра міста. Переконавшись у відсутності перешкоди з боку інших транспортних засобів, здійснив виїзд у праву крайню смугу. Перебуваючи у крайній правій смузі почув удар в задню частину свого автомобіля. Від поштовху автомобіль проїхав далі по смузі 10-15 метрів.
З письмових пояснень ОСОБА_2 видно, що 07.07.2025 року він керуючи транспортним засобом Volkswagen рухався зі сторони червоного каменю по середній полосі що є головною дорогою. З другорядної дороги різко, перед ним, виїхало авто Hyundai та саме він спричинив зіткнення. В цей час він намагався зупинити авто, не встиг зреагувати, оскільки водій автомобіля Hyundai не зрозуміло куди їхав, та він вирішив взяти рух вправо щоб уникнути зіткнення. Але оскільки водія Hyundai їхав неадекватно зіткнення уникнути не вийшло.
На схемі ДТП зафіксовано рух транспортних засобів, місце ДТП, розташування траспортних засобів після ДТП.
Згідно висновку № 1997-25 від 30 липня 2025 року, експертом було встановлено, що автомобіль Volkswagen державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 рухався по середній смузі руху, а автомобіль Hyndai, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 виїжджав з прилеглої території на вулицю Набережна Заводська в місті Дніпрі. При цьому на камерах не зафіксовано, самого факту виїзду на головну дорогу автомобіля Hyndai, державний номер НОМЕР_1 . Також не зафіксовано моменту на яку саме смугу руху виїхав автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 .. Але на відео з камер відеоспостереження зафіксовано різке гальмування автомобіля Volkswagen державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , яке розпочалося на середній смузі руху та закінчилося на правій смузі руху.
З долучених до матеріалів справи відеозаписів не можливо встановити, що саме стало причиною різкого гальмування автомобіля під керуванням водія ОСОБА_2 , як не зафіксовано й місця ДТП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи наявні в матеріалах докази, апеляційний суд вважає їх не достатніми для прийняття висновку про порушення водієм ОСОБА_1 п. 10.2 ПДР України.
Схема ДТП не містить інформації щодо предмета доказування, а саме як само діяв водій ОСОБА_1 здійснюючи маневр виїзду з прилеглої території та повороту праворуч, чи було при цьому здійснено заїзд на середню смугу для руху з одночасним перестроюванням у крайню право смугу, що могло б підтвердити версію ОСОБА_2 , зазначену в його письмових поясненнях, щодо механізму ДТП.
З наявних в матеріалах справи фотознімків та відеозаписів також не можливо встановити механізм ДТП.
Таким чином, в справі відсутні об'єктивні відомості технічного характеру (відеозаписи камер спостереження або відеореєстраторів), на підставі яких можливо було б спростувати або підтвердити версію ДТП викладену в письмових поясненнях водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які явно відрізняються один від одного.
Враховуючи вищенаведене, пеляційний суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не дають можливість встановити, що вказане ДТП сталось з вини водія ОСОБА_1 за обставинами даної справи.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої протокол про адміністративне правопорушення не встановлює імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (справа «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» («Ірландія проти Сполученого Королівства»).
У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду першої інстанції, апеляційний суд приходить висновку, що наявними у справі доказами не доведено наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно п. 1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника Самухи Анни Олександрівни в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Новокодацького районного суду м. Дніпра від 18 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.
Постановити нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати не винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження по даній справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.О. Пістун