Провадження № 33/803/3005/25 Справа № 199/5917/25 Суддя у 1-й інстанції - КОРНЄЄВА В. В. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
19 листопада 2025 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 16 жовтня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
за участю:
захисника - Єпіка С.О.
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.04.2025року о 17-06год. в м.Дніпро, провулок Любарського, 4 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Megan НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився із застосуванням приладу Drager Alkotester 6820, результат 1,27 проміле, чим порушив п.2.9-а ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що матеріали справи не містять доказів факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . З відеозапису вбачається, що автомобіль стоїть припаркований, а сам ОСОБА_1 поряд, не за кермом автомобіля.
Вказує, що в той день, автомобілем керував ОСОБА_2 .
Зазначає, що через стан здоров'я він не міг керувати транспортним засобом, оскільки був в той день прооперований.
Крім того, ОСОБА_1 не погодившись з результатом огляду за допомогою Драгер, самостійно на протязі 2-х годин пройшов огляд у медичному закладі. Відповідно до висновку, у нього не було виявлено ознаків сп'яніння.
Будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадів, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 належним чином та завчасно повідомлений про дату та час розгляду справи, про що свідчать довідки про доставку смс-повідомлення, у судове засідання не з'явився, його інтереси в судовому засіданні представляє професійний адвокат, а тому з метою своєчасного та належного розгляду справи у розумні строки, у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути подану апеляційну скаргу без його участі.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши думку захисника Єпіка С.О., який підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, перевіривши законність постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Між тим, вказаних вимог закону судом першої інстанції не дотримано з огляду на наступне.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, послався, як на докази, на матеріали справи, а саме на: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№298498 складений 12.04.2025 року, рапорт поліцейського, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, роздруківка Драгера результат 1,27 % проміле, та відеозапис з бодікамери працівників поліції.
З такими висновками суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, оскільки зазначені вище письмові докази не можуть беззаперечно свідчити про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя районного суду, розглядаючи дану справу, не дотримався вимог чинного законодавства, оскільки поза увагою та без належної оцінки суду залишились обставини, які могли істотно вплинути на висновки про винуватість ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що 12 квітня 2025 року їхав у автомобілі «Renault Megane» д.н.з. НОМЕР_2 як пасажир. З його слів, водій зупинив автомобіль і вийшов у власних справах, а він залишився чекати в салоні. Саме в цей момент до автомобіля підійшли працівники поліції та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці. ОСОБА_1 пояснив, що спиртні напої не вживав, має проблеми зі здоров'ям і повертається додому з лікарні, де йому надавали медичну допомогу у зв'язку з травмою голови. У присутності працівників поліції він зателефонував своєму адвокату, який порадив йому дочекатися прибуття захисника та не конфліктувати з поліцейськими. У подальшому він погодився пройти огляд на місці, однак із результатом не погодився. Після складання протоколу прибув адвокат, і разом із ним ОСОБА_1 поїхав до медичного закладу, де пройшов медичний огляд. Відповідно до висновку КП «ДБКЛПД» ДОР №60 від 26.04.2025 року, огляд проведено протягом двох годин після зупинки, і водій не перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Для перевірки доводів апеляційної скарги, апеляційним судом в ході розгляду були досліджені наступні докази, долучені до матеріалів адміністративної справи працівниками поліції:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №298498 від 12.04.2025 року, відповідно до якого 12.04.2025року о 17-06год. в м.Дніпро, провулок Любарського, 4 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Megan НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився із застосуванням приладу Drager Alkotester 6820, результат 1,27 проміле, чим порушив п.2.9-а ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- рапорт поліцейського взводу 2 роти 2 батальйону 4 УПП в Дніпропетровській області Москаленко М, відповідно до якого, 12.04.2025 року, під час несення служби у складі автопатруля «Легіон-121» сумісно з командиром взводу 2 роти 1 батальйону 4 УПП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 отримали виклик «Порушення ПДР», а саме: від АЗС від'їхав транспортний засіб Рено д.н.з. НОМЕР_2 , водій якого перебував в п'яному вигляді. Обстежуючи вказану територію та прилеглу до неї, виявили даний транспортний засіб. Який рухався по вул. Любарського в м. Дніпро. Ними було зупинено вказаний транспортний засіб, в ході спілкування з водієм відразу виявили ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мовлення. Особу водія встановили, ОСОБА_1 водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою Драгер Алкотест №0266, на що останній погодився. Результат огляду позитивний - 1,27 %проміле. З результатом ОСОБА_1 погодився. За даним фактом було складено протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП;
- оптичний носій, на який скопійовано відеофіксацію подій зафіксованих відеозаписом нагрудною відеокамерою працівника патрульної поліції, якими було оформлено протокол про адміністративне правопорушення.
Переглядом відеозапису встановлено, що працівники поліції підійшли до припаркованого автомобіля «Renault» НОМЕР_2 . На водійському місці нікого не було. Біля задніх пасажирських дверцят перебував чоловік, який складав речі на пасажирське сидіння. Після встановлення особи з'ясовано, що ним є ОСОБА_1 . Поліцейські запропонували пройти огляд на стан сп'яніння, зазначаючи, що вбачають у нього ознаки алкогольного сп'яніння.
З відеозапису видно, що ОСОБА_1 повідомив, що повертається з лікарні, де йому надавали медичну допомогу через травму голови, і що спиртних напоїв не вживав, а приймав лише лікарські засоби. Він погодився пройти огляд за допомогою приладу «Drager», результат якого становив 1,27 ‰. На відео зафіксовано подальше спілкування з поліцейськими та момент складання документів, а також прибуття адвоката.
Відеозапис свідчить, що ОСОБА_1 , у якого забинтована голова, спілкується з працівниками поліції ввічливо, його поведінка є спокійною та адекватною. Ознак порушення координації рухів чи мовлення, про які зазначено в протоколі та рапорті, не встановлено.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Вказані положення Закону повністю узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Як вбачається з матеріалів справи, поліцейські зазначили наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, однак відеозапис таких ознак не підтверджує. Більше того, відеозапис спростовує твердження поліцейського про обставини зупинки транспортного засобу, оскільки не містить ні моменту переслідування, ні моменту зупинки. Працівники поліції підійшли до вже припаркованого автомобіля, а сам ОСОБА_1 перебував поза водійським місцем.
Відеозапис підтверджує пояснення ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі та надані під час апеляційного розгляду.
Також встановлено, що хоча водій і підписав результат огляду на місці, однак із ним не погодився, що повідомив працівникам поліції. У межах двох годин він пройшов медичний огляд у закладі охорони здоров'я, і згідно з висновком лікаря-нарколога не перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Суд першої інстанції зазначений висновок безпідставно не взяв до уваги, не усунув суперечності між результатом огляду на місці зупинки та медичним висновком, а також не забезпечив дослідження доказів шляхом виклику й допиту у судовому засіданні працівників поліції та лікаря-нарколога.
Покази ОСОБА_1 є чіткими, послідовними та узгоджуються з тими, які він надавав відразу після складання протоколу відносно нього, та в апеляційній скарзі, підстав ставити під сумнів достовірність вказаних пояснень на думку апеляційного суду відсутні.
Апеляційний суд звертає увагу, що поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими була коректною, врівноваженою, не містила ознак агресії чи дезорієнтації, що додатково підтверджує відсутність у нього стану сп'яніння. Він також добровільно пройшов медичний огляд для встановлення стану сп'яніння.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівником поліції не дотримано вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МОЗ України N 1452/735 від 09.11.2015 та ст. 266 КУпАП.
І, відповідно, зібрані докази не можуть вважатись допустимими доказами, оскільки зібрані із порушенням вимог чинного законодавства.
За змістом ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Україна, давши згоду на обов'язковість міжнародного договору, зобов'язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов'язковими до застосування.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI;
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За вказаних обставин, апеляційний суд доходить висновку, що наданими матеріалами справи про адміністративне правопорушення не підтверджується наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. У зв'язку з цим судове рішення не є законним, а тому підлягає скасування.
Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а провадження у справі має бути закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 16 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати, а провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно, після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: О.Ю. Іванченко