Провадження № 33/803/3208/25 Справа № 243/8773/25 Суддя у 1-й інстанції - Хаустова Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
04 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , офіційно не працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, -
постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним, в тому що він 15 вересня 2025 року о 10 годині 15 хвилин, в Донецькій області Краматорському районі смт. Билбасівка по вулиці Красноармійська біля будинку 40 керував транспортним засобом Mercedes Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвленості шкіри обличчя.
Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, від керування транспортним засобом відсторонений.
На зазначену постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження закрити.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що поліцейським порушено порядок проведення огляду на стан сп'яніння, у зв'язку із чим, він вважається недійним, а протокол недопустимим доказом вини.
Зауважує, що його не відстороняли від керування транспортним засобом, що також вказує на невідповідність дій поліцейського процедурі оформлення матеріалів.
Наголошує, що суд розглянув справу поверхнево та формально, не допитавши свідків у судовому засіданні, а письмові пояснення осіб не можуть братися до уваги, якщо вони не надали показання у судовому засіданні під присягою.
Вказує, що суд розглянув справу з порушенням правил підсудності, оскільки він зареєстрований за іншою адресою у Полтавській області.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за ознакою керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмову від проходження відповідного огляду.
Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, доказуванню в даному випадку підлягає факт керування транспортним засобом та факт відмови водія від проходження огляду.
Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА № 093731 від 15 вересня 2025 року; відеозаписом; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15 вересня 2025 року; рапортом працівника поліції від 15 вересня 2025 року та іншими матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що досліджені матеріали справи є належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність обов'язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Поміж іншим, апеляційний суд зазначає, що сам ОСОБА_1 окремо не оспорює факт керування транспортним засобом, наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння та факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, а зазначає на ряд порушень проведення огляду та розгляду справи у суді, які не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Водночас, факт керування транспортним засобом, поза розумним підтверджується сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи, зокрема відеозаписом, на якому зафіксований рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .
Крім того, на відеозаписі поліцейських зафіксовано, що під час спілкування із водієм поліцейським констатовано наявність ознак алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 відповів відмовою. У зв'язку з цим поліцейський запропонував пройти огляд у закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 також відповів відмовою. Поліцейський роз'яснив, що за відмову передбачена адміністративна відповідальність, з чим водій погодився. Під час ознайомлення із змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 заперечень не висловив.
Апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських належним та допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує події викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, на відеозаписі логічно та послідовно зафіксований весь перебіг подій, який стосується саме адміністративного правопорушення, підстав для сумніву щодо достовірності у апеляційного суду не виникає.
В процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, на підставі сукупності доказів, поза розумним сумнівом доведено, як факт зупинки транспортного засобу, факт керування автомобілем Mercedes Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 безпосередньо ОСОБА_1 , так і факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, що є обов'язковими складовими інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не відсторонено від керування транспортним засобом, не є таким порушенням, що впливає на доведеність вини особи, оскільки факт обов'язкових ознак адміністративного правопорушення встановлений в діях ОСОБА_1 , а відсторонення від керування транспортним засобом стосується порядку оформлення матеріалів, що не є підставою для визнання доказів недопустимими або неналежними.
Щодо допиту свідків, апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 до судового засідання в суді першої інстанції не з'явився, будучи належним чином повідомлений, отже маючи можливість не реалізував своє право на надання пояснень та заявлення клопотань щодо допиту свідків.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. В даному випадку на доведеність вини ОСОБА_1 поліцейськими долучено технічний запис з боді-камер, свідки під час проведення огляду та складання протоколу не залучались.
Вивчивши доводи щодо порушення підсудності розгляду справи, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, про що зазначає сам ОСОБА_1 в апеляційній скарзі.
Разом з цим, посилання в апеляційній скарзі на ч. 2 ст. 276 КУпАП, як на можливість розгляду справи за ст. 130 КУпАП за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників, є не релевантним, оскільки редакція ч. 2 ст. 276 КУпАП на час вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення, мала наступну редакцію: справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127--1 - 129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Отже, вказана норма не містить посилання на ст. 130 КУпАП, як можливість розгляду справи за місцем реєстрації правопорушника, а тому доводи апеляційної скарги про порушення підсудності розгляду справи є хибними.
На підставі викладеного, апеляційним судом не встановлено порушень порядку розгляду справи у суді, проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Відповідно до положень частини 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, будь яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, апеляційному суду не надано.
Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанова винесена з дотримання вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , визнаного винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА