Провадження № 22-ц/803/7856/25 Справа № 234/12247/18 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
09 грудня 2025 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Агєєв О.В.
за участю секретаря Кругман А. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 21 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, стягнення суми, сплаченої за товар, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
13.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування посилався на те, що 03.08.2018 року між ним та відповідачем було укладено договір № DQ 4518, відповідно до якого відповідач зобов'язався виготовити та передати у власність ПХВ конструкції. Загальна вартість виробу складала 4 601 грн. В той же день було сплачено відповідачу 3 600 грн через термінал відповідача. Договір він підписував проти волі внаслідок поважних сімейних обставин.
Однак після укладення договору він з'ясував, що указані в замовленні вікна не відповідають його вимогам, а запропонована відповідачем ціна є необґрунтованою. Тому, на наступний день він звернувся до відповідача з заявою про зміну конфігурації та розмірів виробу, але йому було відмовлено та повідомлено, що замовлення вже відправлено у виробництво. Зазначав, що договір має невизначені умови, не містить відомостей про сертифікацію та якість виробу.
На виконання договору йому привезли конструкції вікон та ним сплачено 1 001 грн. Йому, як споживачу послуг відповідача, через дефект виробу завдано матеріальну та моральну шкоду. Посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», просив визнати правочин № DQ 4518 від 03.08.2018 року в частині виконання доручення по договору в розмірі 3 600 грн недійсним, стягнути з відповідача на його користь 15 016 грн на відшкодування завданої матеріальної шкоди та 1 000 грн. на відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 21 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Вважає, що при його винесенні були суттєво порушені норми процесуального закону, так як, на його думку, без урахування пояснень зацікавлених осіб воно виглядає як ухвалене на припущеннях та не обґрунтоване.
Жодного з трьох клопотань позивача не задоволено, а саме договірна документація по спірному договору DQ4518 від 03.08.2018 року за його підписом не витребувана. З самого початку позивач наполягав, що суттєві умови правочину- технічні умови виконавця п. 1.3 «якість» предмета- не з'ясовані. Суд погодився з тим, що ескіз - це справжні технічні характеристики. Правова догма стверджує: якщо не узгоджені істотні умови правочину, має на увазі ТУ - то й самого правочину немає.
Свідок ОСОБА_4 , бригадир бригади установників балконних дверей не допитаний з приводу з'ясування питання хто винен у дефектах дверей - постачальник товару або установники дверей.
Суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про отримання документів в електронному суді позивачем та представником відповідача. Позивачем було заявлено клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції, так як він перебуває за межами країни. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07.10.2025 року клопотання було задоволено, однак на зв'язок позивач не вийшов.
Згідно статті 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву. За таких обставин суд вийшов з режиму відеконференції.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що вироби мають істотні недоліки та його введено в оману при укладенні оскаржуваного договору.
Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам маеріального і процессуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України істотне значення мають обставини щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості стосовно природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою аби правочин було вчинено.
Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач).
Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в
діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, тоді вважається, що наявна помилка. Має бути встановлений причинно-наслідковий зв'язок між обманом та вчиненням правочину. Тільки той обман дозволяє оспорити правочин, який вплинув на рішення сторони вчинити цей правочин.
Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману іншу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину відповідно до ст. 230 ЦК України.
Кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію. При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною, яку ввели в оману.
Суд першої інстанції вірно встановив, що в даному випадку факт обману, та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, а саме ОСОБА_1 ..
Судом першої інстанції встановлено, що 03.08.2018 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладений договір № DQ4518, відповідно до якого ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) домовились, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується організувати роботи по виготовленню та передачі у власність ПВХ конструкцій за розцінками виконавця, а замовник зобов'язується оплатити та прийняти готові вироби відповідно до умов договору.
Договір укладено у простій письмовій формі в двох екземплярах, по одному для кожної зі сторін. Укладеним між сторонами договором визначено усі істотні умови, у тому числі технічні характеристики, порядок та строки передачі товару.
Відповідно до п 3.1 Договору замовник зобов'язується сплатити вартість виробів, що складає 4 601 грн.
Відповідно до п. 3.2 Договору, після виконання пункту 3.1, виконавець зобов'язується передати у власність замовника вироби протягом 45 робочих днів з моменту виконання замовником п. 3.1. договору, а у разі якщо вироби мають нестандартну комплектацію строк передачі у власність замовника виготовлених виробів збільшується до 60 робочих днів.
В п. 3.9 Договору зазначено, що зобов'язання виконавця за договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання замовником акта прийому - передачі виробів.
Згідно з п. 3.10 замовник підписує акт - прийому передачі виробів або надає мотивовану відмову від підписання з зазначенням недоліків. У випадку не підписання замовником акта прийому - передачі та не надання мотивованої відмови, виконавець має право не передавати вироби у власність замовника.
Згідно акту виконаних робіт від 05.10.2018 року позивач отримав від ФОП ОСОБА_5 замовлення відповідно до договору DQ-4518. При цьому претензій до конструкцій позивач не мав, що підтверджується його особистим підписом в акті виконаних робіт.
Відповідно до п. 7.6 договору замовник повідомлений про неможливість розірвання договору відповідно до доповнення № 3 до Постанови КМУ від 19.03.1994 року № 172, затвердженого Переліку товарів належної якості, не підлягаючих обміну чи поверненню, враховуючи вимоги ст. 184 ЦК України є річчю, визначеною індивідуальними ознаками, незамінною.
03.08.2018 року між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг № 1-1, згідно якого ФОП ОСОБА_3 зобов'язаний як виконавець за завданням замовника ФОП ОСОБА_5 надати послуги, а замовник зобов'язується здійснити оплату цих послуг за наступні дії: допомога в оформленні споживчих кредитів для клієнтів ФОП ОСОБА_2 ; отримання на розрахунковий рахунок грошових коштів за кредитними договорами клієнтів ФОП ОСОБА_2 ; перерахування ФОП ОСОБА_2 грошових коштів, які отримані при виконанні доручення по
договору № DQ 4518 в розмірі 3 600 грн, протягом трьох робочих днів з моменту зарахування зазначених грошових коштів від покупця на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 .
На виконання умов договору в частині оплати замовлення в цей же день 03.08.2018 року позивач уклав з АТ КБ «Приватбанк» кредитний договір на суму 3 600 грн.
Позивач звернувся до відповідача з претензією про розірвання договору № 04/08 від 04.08.2018 року через невідповідність розміру та конфігурації виробу.
ОСОБА_1 до зазначеної претензії надано фіскальний чек АТ «Укрпошти» від 09.08.2019 року, тобто через рік після укладення спірного договору, про здійснення рекомендованого поштового відправлення на ФОП ОСОБА_6 за адресою: 84307 Краматорськ.
Відповідно до п.3.3 укладеного між сторонами договору перед придбанням вищезазначеної продукції замовник зобов'язаний самостійно ознайомиться зі споживчими якостями товарів та послуг, які надаються йому виконавцем у вигляді нормативних документів фірми-виробника у відповідності до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживача».
В огрунтування недійсності договору внаслідок обману позивач посилався на те, що 03.08.2018 року між ним та відповідачем було укладено договір, відповідно до якого відповідач зобов'язався виготовити та передати у власність ПХВ конструкції. Загальна вартість виробу складала 4 601 грн. В той же день було сплачено відповідачу 3 600 грн через термінал відповідача. Договір він підписував проти волі внаслідок поважних сімейних обставин.
Однак після укладення договору він з'ясував, що указані в замовленні вікна не відповідають його вимогам, а запропонована відповідачем ціна є завищеною. Тому, на наступний день він звернувся до відповідача з заявою про зміну конфігурації та розмірів виробу, але йому було відмовлено та повідомлено, що замовлення вже відправлено у виробництво. Зазначав, що договір має невизначені умови, не містить відомостей про сертифікацію та якість виробу.
Судом встановлено, що між сторонами 03.08.2018 року укладено договір про виготовлення та передачу у власність ПВХ конструкцій, в якому визначені усі істотні умови, у тому числі технічні характеристики, порядок та строки оплати та передачі товару. Вартість замовлення склала 4601 грн. В цей же день позивачем сплачено 3600 грн. та при виготовленні замовлення сплачено останні 1001 грн., що не заперечується позивачем. В замовленні зазначені параметри виробу (а.с.86т.1).
Згідно акту виконаних робіт від 05.10.2018 року позивач отримав від ФОП ОСОБА_5 замовлення відповідно до договору DQ-4518. При цьому претензій до якості монтажу позивач не мав, що підтверджується його особистим підписом в акті виконаних робіт.
Тобто позивач на час укладення договору був обізнаним стосовно конфігурації та розмірів виробу, його вартості. Після виготовлення замовлення відповідно до договору прийняв виріб, оплатив його залишкову вартість та претензій до якості монтажу позивач не мав.
Доказів того, що виготовлене замовлення було з дефектами матеріали справи не містять.
Таким чином, обставини, встановлені судом першої інстанції свідчать про наявність волі позивача на укладення спірного правочину, обізнаність щодо умов на час укладення спірного правочину, про відсутність умислу в діях відповідача. Факт обману позивача відповідачем при укладенні договору замовлення позивачем не доведено, як не доведено, що відповідач повідомляв інформацію, яка не відповідає дійсності, або замовчував обставини, що мали істотне значення для укладення правочину.
За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено наявність обману з боку відповідача, не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між обманом та вчиненням правочину та правильно відмовив у задоволенні позовних вимог з цих підстав.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої
інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду з ухваленням нового немає.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Керуючись ст. ст.368, 375, 381,382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 21 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 грудня 2025 року.
Судді: