Провадження № 22-ц/803/4538/25 Справа № 212/8217/24 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
09 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Бондар Я.М.
суддів - Зубакової В.П., Остапенко В.І.
за участю секретаря судового засідання - Лідовської А.А.
сторони:
заявник Акціонерне товариство комерційний банк «УКРСИББАНК»,
заінтересована особа територіальна громада міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі, цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» на ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 лютого 2025 року, яка постановлена суддею Ваврушак Н.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 10 лютого 2025 року,
В серпні 2024 року Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» звернулося до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою, в обґрунтування якої зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_1 . У власності померлої залишились наступні об'єкти нерухомого майна, а саме: квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки; комплекс розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що є предметом іпотеки; нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Вказано, що після смерті ОСОБА_1 залишилась непогашеною заборгованість за кредитним зобов'язанням та вищенаведене майно увійшло до складу спадщини померлої. З дня відкриття спадщини по день звернення із даною заявою до суду ніхто зі спадкоємців спадщину після смерті ОСОБА_1 не прийняв.
На підставі викладеного заявник, як кредитор спадкодавця, просив визнати відумерлою спадщину, що відкрилась після померлої ОСОБА_1 та передати у власність територіальної громади міста Кривого Рогу.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 лютого 2025 року заяву Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», заінтересована особи: Криворізька міська рада, залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі, Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», посилаючись на порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу суду, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк не надійшов.
В судове засідання апеляційного суду учасники судового розгляду не з'явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи.
В судове засідання апеляційного суду учасники судового розгляду не з'явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи.
АТ "УКРСИББАНК" до апеляційного суду надано заяву, в якій заяаник просить розглядатит справу без участі представника АТ «УКРСИББАНК», апеляційну скаргу підтримує.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 травня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком Укрсиббанк» (поточне найменування - Акціонерне товариство «Укрсиббанк») та громадянином ОСОБА_2 , як Позичальником, було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11153365000 (надалі - Кредитний договір).
Предметом договору є кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 90 393,00 швейцарських франків та сплата за користування кредитом процентів у розмірі 9,99 % річних.
Відповідно до п. 2.1. розділу 2 Кредитного договору, виконання зобов'язань Позичальника за Договором забезпечено, зокрема, заставою нерухомого майна -нежилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_4 .
25 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УКРСИББАНК», як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , як майновим поручителем громадянина України ОСОБА_2 , було укладено 2 договори іпотеки:
- договір іпотеки №11153365000 від 25 квітня 2008 року, відповідно до умов якого в іпотеку Акціонерного комерційного інноваційного банку «УКРСИББАНК» було передано нерухоме майно, а саме - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- договір іпотеки №11153365000 від 23 липня 2008 року, відповідно до умов якого в іпотеку Акціонерного комерційного інноваційного банку «УКРСИББАНК» було передано нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 .
Обтяження іпотекою зареєстровані у Реєстрі іпотек, на предмет іпотеки накладено заборону відчуження.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 грудня 2014 року у справі № 212/10710/13-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК» суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом та пені за Договором про надання споживчого кредиту № 11153365000 від 14 травня 2007 року в розмірі 79473,96 швейцарських франків 96 сантимів, що за курсом НБУ станом на 11.11.2013 року становить 690164,02 гривень.
04 вересня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла.
12 квітня 2021 року Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» пред'явило вимогу до спадкоємців померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 до Третьої криворізької нотаріальної контори на суму 147281,50 швейцарських франків.
Третьою криворізькою нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 160/2021 після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З наданої до суду копії зазначеної спадкової справи встановлено, що ніхто із спадкоємців за заповітом і за законом не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщині після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що на час смерті ОСОБА_1 з нею проживали та були зареєстровані інші особи, які на думку суду можуть бути спадкоємцями та претендувати на спадкування, через те, що між заявником Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» та Криворізькою міською радою наявний спір про право.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною першої статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За пунктом 8 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.
Статтею 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Тобто, правовими підставами визнання спадщини відумерлою можуть бути: відсутність спадкоємців за заповітом та (або) за законом; позбавлення їх права на спадкування або усунення від права на спадкування; відмова від прийняття спадщини спадкоємцями за заповітом та (або) за законом; неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом та (або) за законом.
Аналіз статті 1277 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що для набуття майном статусу відумерлого, по-перше, необхідна відсутність спадкоємців, або ж їх відмова від прийняття спадщини. По-друге, звернення до суду з відповідною заявою після спливу одного року з часу відкриття спадщини. І по-третє, статус відумерлого майна повинен бути встановлений відповідним судовим рішення.
Згідно зі статтею 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини шостої статті 235 ЦПК України залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
За частиною 1статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Таким чином, обов'язковою умовою для визнання спадщини відумерлою є встановлена обставина відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, або усунення таких спадкоємців від права на спадкування, або існують наявна відмова спадкоємців від прийняття спадщини чи факт її не прийняття такими особами.
Відповідно частини 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно частини 1статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною першою статті 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Суд першої інстанції, не вжив заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, не витребував необхідні докази для з'ясування наявності в іпотекодавця спадкоємців, залишив без розгляду заяву банку про визнання спадщини відумерлою, обмежившись припущенням про можливу наявність таких спадкоємців.
Так, маючи відомості із спадкової справи, що відсутність спадкоємців, які б подали заяву про прийняття спадщини, проте отримавши інформацію про осіб, які зареєстровані в одній з переданих за життя померлою ОСОБА_1 в іпотеку заявнику квартир - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції не залучив їх до участі в справі як заінтересованих осіб, не з'ясував ступінь споріднення із померлою чи прийняли вони після неї спадщину тощо.
Тобто передчасно виснував про наявність спору про право.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 296 ЦПК України).
Під спором про право розуміють перешкоди в здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. За відсутності цих елементів відсутній спір про право.
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2024 року в справі № 352/2129/23 (провадження № 61-8194св24), від 04 січня 2023 року в справі № 198/99/15-ц (провадження № 61-7049св22), від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22).
Право кредитора спадкодавця на звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою прямо передбачено законом і така заява, за загальним правилом, розглядається в порядку окремого провадження. Тобто сама собою відповідна заява кредитора не свідчить про виникнення спору про право, адже в ній відсутні вимоги про стягнення боргу чи звернення стягнення на забезпечувальне майно.
Задоволення заяви кредитора спадкодавця про визнання спадщини відумерлою лише створює передумови для вирішення питання щодо задоволення майнових вимог кредитора. За таких обставин визначається правовий статус спадкового майна, яке не прийнято жодним із спадкоємцем, тобто коли відсутній відповідач за позовом кредитора про стягнення боргу чи звернення стягнення на предмет іпотеки. Передача відумерлої спадщини до органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна створює кредитору правову можливість заявляти свої вимоги.
Не можна погодитися із висновком суду про наявність спору між заявником та територіальною громадою міста Кривого Рогу в даному випадку. Адже територіальна громада в разі відумерлої спадщини не є спадкоємцем у звичному розумінні, йдеться не про реалізацію суб'єктивного права, а про виконання публічного обов'язку, передбаченого ЦК України. Законодавець не кваліфікує набуття територіальною громадою права власності на відумерлу спадщину як спадкування, а територіальну громаду, в цьому випадку, - як спадкоємця. Спадкоємці мають право на спадкування, натомість територіальній громаді належить публічний обов'язок. Тобто територіальна громада має виконати публічний обов'язок, а не здійснити цивільне право чи інтерес, яких вона не має. Публічний обов'язок територіальної громади виникає за наявності сукупності юридичних фактів (у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття; спливу одного року з часу відкриття спадщини).
З моменту відкриття спадщини територіальна громада (відповідний орган місцевого самоврядування) не має і навіть не може мати жодного інтересу щодо спадщини, який міг би зумовити спір про право. «Активування» публічного обов'язку територіальної громади відбувається за сукупності юридичних фактів. Тобто в цьому сенсі територіальна громада виступає своєрідним правонаступником, але таким, що набуває як права, так і обов'язки, пов'язані зі спадщиною. Зокрема, громада зобов'язана погашати борги спадкодавця в межах вартості набутого майна.
Отже висновок суду про наявність спору про право, який має розглядатися в порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджений, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала скасуванню із поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 лютого 2025 року скасувати, цивільну справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 09 грудня 2025 року.
Головуючий
Судді