Справа № 177/2810/25
Провадження № 1-кп/177/236/25
10 грудня 2025 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі матеріали кримінального провадження№ 12025041730001235 від 12.09.2025 за ч. 1 ст. 121 КК України, щодо:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Новий Стародуб Петрівського району Кіровоградської області, із професійно-технічною освітою, непрацюючого, є особою з інвалідністю ІІІ групи, неодруженого, утриманців не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_2 ,
захисника обвинуваченого,
адвоката ОСОБА_5 ,
ОСОБА_2 , 06.09.2025 близько 14 год. 00 хв., проходив по вул. Сонічній повз буд. № 62 у с Глеюватка Глеюватської ОТГ Дніпропетровської області, де побачив раніше знайомого ОСОБА_6 , із яким у нього склалися неприязні відносини.
У цей же день, близько 14 год. 05 хв., у ОСОБА_2 , на ґрунті неприязних відносин, раптово виник умисел, спрямований на спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_6 .
ОСОБА_2 , 06.09.2025 о 14 год. 06 хв., реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_6 , із землі підняв штикову лопату, яку залишили працівники комунального підприємства, тим самим, підшукав собі знаряддя для скоєння злочину.
Того ж дня, близько 14 год. 07 хв., ОСОБА_2 , перебуваючи на відкритій ділянці місцевості, розташованій біля будинку № 62 по вул. Сонячній у с. Глеюватка Глеюватської ОТГ Дніпропетровської області, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_6 , діючи умисно, на ґрунті неприязних стосунків, утримуючи двома руками штикову лопату за дерев'яну ручку, лезом металевого полотна лопати наніс один удар у ділянку життєво-важливого органу людини - у область голови ОСОБА_6 , який був звернутий до нього обличчям, а саме - тім'яну частину ліворуч.
Таким чином, унаслідок умисних злочинних дій ОСОБА_2 , потерпілому ОСОБА_6 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 26.09.2025 № 1599, спричинено тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми - рубленої рани лівої тім'яної кістки, забою головного мозку, субдуральної гематоми, епідурального крововиливу, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, а також синця лівого передпліччя, який за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки, тривалістю не більше шести днів.
Після чого ОСОБА_2 , довівши свій злочинний умисел у вигляді спричинення тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_6 до кінця, із місця злочину зник.
Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України, за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, не заперечував обставин, викладених в обвинувальному акті. Надав показання про те, що потерпілого ОСОБА_7 знає з дитинства. Однак, із 2011 року між ними склалися неприязні відносини через ремонт належного йому транспортного засобу, оскільки отримавши від його сестри на ремонт мотоцикл, цей транспортний засіб не відремонтував та не повертає. 06.09.2025, приблизно о 14 год. 00 хв., він підійшов до працівників комунального підприємства, які працювали на дитячому майданчику та спілкувався з ними, а потім помітив у автомобілі, що стояв поряд, ОСОБА_8 . На ґрунті неприязних відносин між ними виникла словесна сварка, під час якої, він, ОСОБА_2 , ухопив лопату, яка належала працівникам комунального підприємства, та стояла біля автомобіля і тримаючи її обома руками, наніс її штиковою частиною один удар у голову потерпілого. Після чого відкинув лопату в сторону та пішов із місця події. Що відбувалося далі з потерпілим не знає, оскільки до нього не підходив. Лише наступного дня від знайомих дізнався, що потерпілий перебував на лікуванні у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями. До потерпілого не звертався, грошові кошти, зокрема, на лікування, не відшкодовував. Будь-яких претензій потерпілий до нього не пред'являв. У вчиненому розкаюється, шкодує про свій вчинок, просив суворо не карати, а також дати можливість працевлаштуватися та мати змогу, у разі необхідності, відшкодувати потерпілому спричинену шкоду.
Потерпілий ОСОБА_6 правом участі в судовому засіданні з розгляду цього кримінального провадження не скористався, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, щодо призначення покарання покладався на розсуд суду.
Обвинувачений, сторона захисту та обвинувачення не наполягали на виклику та допиті потерпілого в судовому засіданні.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів у кримінальному провадженні щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясував, що учасники судового проводження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, аналізуючи показання обвинуваченого, які мають логічний та послідовний характер, відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються, суд приходить до висновку про доведеніст, поза розумним сумнівом, обвинувачення, яке пред'явлено ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 є щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує приписи ст. ст. 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Саме на зазначені критерії призначення кримінального покарання звернуто увагу Верховним Судом (далі - ВС) у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к).
Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
При цьому, суд враховує, що за змістом ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Отже, суд, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , керується ст. 50, ст. 65 КК України та враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким (ч. 1 ст. 121 КК України) злочином, особу обвинуваченого, який свою вину визнав повністю, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований, не одружений, утриманців не має, за місцем проживання характеризується негативно, як такий, що зловживає спиртними напоями, порушує громадський порядок, має конфлікти з сусідами та мешканцями села, на підставі ст. 89 КК України не судимий(а.п.70-81). Також, судом враховуються обставини правопорушення, а саме, спосіб та предмет нанесення потерпілому тілесного ушкодження, яким є штикова лопата, їх тяжкість та небезпечність для життя в момент заподіяння, локалізацію удару, а саме, голову, що є життєво важливим органом, нанесеного зі значною силою, поведінку обвинуваченого до та після спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, який залишив останнього на місці події, не надав допомогу самостійно та не викликав швидку медичну допомогу, не цікавився у подальшому станом здоров'я потерпілого, не відвідував його у лікарні, не пропонував відшкодування матеріальної допомоги, зокрема, витрат на лікування.
На підставі ст. 314-1 КПК України, із метою забезпечення суду інформацією, що характеризує особу обвинуваченого ОСОБА_2 , а також прийняття судового рішення про міру покарання, представником уповноваженого органу з питань пробації надано висновок (а.с.45-48), відповідно до якого орган пробації вважав високим ризик повторного вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення та високим ризик небезпеки для суспільства. Поряд з цим, орган пробації вважав за можливе виправлення особи без ізоляції від суспільства.
Однак, із огляду на те, що висновок органу пробації носить рекомендаційний характер, та враховуючи обставини у цій конкретній справі, а саме, суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, про що судом зазначалося раніше, суд не може погодитися з указаним висновком, як таким, що не враховує всіх обставин правопорушення та його наслідків.
При цьому, судом також враховується позиція Конституційного Суду України, викладена в рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004, відповідно до якої, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому, призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (постанова Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 161/7253/18).
Таким чином, із урахуванням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що достатнім для виправлення, перевиховання ОСОБА_2 , а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, буде необхідним та достатнім призначення покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України, у виді позбавлення волі.
Саме таке покарання, на переконання суду, відповідатиме тяжкостівчиненого злочину, обставинам та наслідкам вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, а також принципу індивідуалізації покарання, запобігатиме вчиненню інших правопорушень не лише ним, а й іншими особами, здійснюючи суспільно-виховний вплив.
Призначення будь-якого іншого виду покарання ОСОБА_2 , із огляду на дані про його особу, характер вчинюваного кримінального правопорушення, суд розцінює як таке, що не забезпечить досягнення мети, визначеної ст. ст. 50, 65 КК, а тому, суд не вбачає підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України.
Згідно з протоколу затримання особи, ОСОБА_2 затриманий на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України 16.09.2025 та в рамках цього кримінального провадження під час досудового розслідування щодо останнього, ухвалою слідчого судді Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.09.2025, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжено згідно з ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 до 09.01.2026 (а.п.107-108-1, а.с.55-56). Оскільки підстав для зміни чи скасування цього запобіжного заходу судом не встановлено, суд, враховуючи призначення ОСОБА_2 реального покарання у виді позбавлення волі, для забезпечення його виконання, вважає за необхідне залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без змін. Слід зазначити, що залишення без змін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є порушенням конституційних/конвенційних прав обвинуваченого ОСОБА_2 , оскільки, виходячи з погляду ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, воно буде розглядатися як таке, що підпадає під пункт (а), а саме законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом (постанова ККС ВС від 24.09.2024 у справі № 554/5107/22).
Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.09.2025 на майно, що вилучене під час огляду місця події: приміщення одноповерхової будівлі КП «Глеюватське» за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Глеюватка, вул. Шевченка, буд. 65 та яке належить ОСОБА_9 , а саме, штикову лопату (а.п.145), - скасувати.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 у вказаному кримінальному провадженні не подавався.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, 615 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_2 винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту затримання в рамках цього кримінального провадження на підставі ст. 208 КПК України, а саме, із 16.09.2025.
Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.09.2025 на майно, що вилучене під час огляду місця події: приміщення одноповерхової будівлі КП «Глеюватське» за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Глеюватка, вул. Шевченка, буд. 65 та яке належить ОСОБА_9 , а саме, штикову лопату, - скасувати.
Речовий доказ: штикову лопату, поміщену до пакета, який опечатано биркою та зберігається у камері схову речових доказів ВП № 3 Криворізького РУП ГУНП у Дніпропетровській області (а.п.141-142), - після набрання вироком законної сили повернути законному володільцю ОСОБА_9 , на підставі п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України.
Матеріали кримінального провадження № 12025041730001235 від 12.09.2025 за ч. 1 ст. 121 КК України щодоОСОБА_2 (у 1 томі на 155 арк.) залишити при обвинувальному акті, із подальшим зберіганням у справі № 177/2810/25 (провадження № 1-кп/177/236/25).
Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: