Справа № 201/15695/25
Провадження № 1-кс/201/5207/2025
09 грудня 2025 року м. Дніпро
Слідча суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях майора юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025130000000058 від 24 січня 2025 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
Слідчий за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді з клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні за № 22025130000000058 від 24 січня 2025 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, з метою забезпечення конфіскації майна та запобігання можливості розпорядження та відчуження, а саме на:
- житловий будинок, загальною площею 105,1 кв.м, житловою площею 95,2 кв.м, площа земельної ділянки 722 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; частка власності 27/400; реєстраційний номер майна: 32911238.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
Приблизно в січні-лютому 2023 року, більш точний час встановити з об'єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи громадянкою України, усвідомлюючи здійснення відкритої збройної російської агресії проти України, маючи умисел на зайняття посади у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території України, отримала від невстановлених під час досудового розслідування осіб з числа представників так званої «лнр», підконтрольних державі-агресору - рф, пропозицію зайняти посаду у незаконному правоохоронному органі - так званій «Луганской таможне» (мовою оригіналу) (розташована за адресою: Луганська область, м. Луганськ, Ленінський район, вул. 26 Бакинських Комісарів, буд. 155), яка є структурним підрозділом «Южного таможенного управления»(мовою оригіналу), яке у свою чергу є«региональным таможенным управлением федеральной таможенной службы рф»(мовою оригіналу), а саме посаду так званого «заступника начальника Луганської митниці» (мовою оригіналу - «заместитель начальника Луганской таможни»), після чого, діючи зі своїх особистих мотивів, погодилась на вказану пропозицію та в порушення вимог Конституції та Законів України, не пізніше 23.02.2023 умисно, добровільно, зайняла посаду у вищевказаному незаконному правоохоронному органі, а саме посаду так званого «заступника начальника Луганської митниці південного митного управління федеральної митної служби російської федерації» (мовою оригіналу: «заместитель начальника Луганской таможни Южного таможенного управления Федеральной таможенной службы российской федерации), створеному на тимчасово окупованій території України.
Відповідно до займаної ОСОБА_5 посади, остання наділена повноваженнями діяти від імені незаконно створеного правоохоронного органу, що функціонує в інтересах окупаційної влади за стандартами держави-агресора на тимчасово окупованій території Луганської області, реалізація яких в свою чергу забезпечує становлення та зміцнення окупаційної влади рф шляхом утворення і функціонування незаконно створеного окупаційного правоохоронного органу рф на окупованій території України.
26 серпня 2025 року слідчим за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянці України, уродженці м. Зимогір'я Слов'яносербського району Луганської області, зареєстрованій та проживаючій за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимій, повідомлено про підозру у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Таким чином, матеріали кримінального провадження містять достатні відомості, які дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні особливо тяжкого злочину, який, відповідно до ч. 7 ст. 111-1 КК України, карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Згідно інформаційної довідки 454446782 від 01.12.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта встановлено, що громадянці України ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , на праві приватної спільної часткової власності належить:
- житловий будинок, загальною площею 105,1 кв.м, житловою площею 95,2 кв.м, площа земельної ділянки 722 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; частка власності 27/400; реєстраційний номер майна: 32911238.
На підставі викладеного, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а також запобігання можливості приховування чи знищення майна, слідчий просить клопотання задовольнити.
Слідчий у судове засідання для розгляду клопотання не з'явився, про час та місце його розгляду повідомлений належним чином, просив в клопотанні провести розгляд без його участі, клопотання підтримав в повному обсязі, неприбуття слідчого в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З метою забезпечення арешту майна, клопотання розглядається без повідомлення підозрюваної та її захисника.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідча суддя визнала можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з'явилися.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 серпня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Санкція злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (№ інформаційної довідки 454446782), підозрюваній ОСОБА_5 на праві приватної спільної часткової власності належить:
- житловий будинок, загальною площею 105,1 кв.м, житловою площею 95,2 кв.м, площа земельної ділянки 722 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; частка власності 27/400; реєстраційний номер майна: 32911238.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.
Згідно з вимогами ч. 2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою збереження доказів, забезпечення спеціальної конфіскації майна та забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Відповідно до вимог ч. 3, 4, 5 ст. 170 КПК України, у випадках, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладаєтьсяна майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, або на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 1-3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_5 , могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, санкція якого передбачає у тому числі конфіскацію майна.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_5 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому їй повідомлено, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо неї такого обмежувального заходу, як арешт майна.
Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що майно, на яке просить накласти арешт слідчий, знаходиться у власності підозрюваної, а тому існує обґрунтований ризик його відчуження задля запобігання можливої конфіскації у разі в майбутньому доведеності висунутого обвинувачення.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на вказане майно, що належить підозрюваній та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.
А тому клопотання про накладення арешту на майно підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, слідча суддя
Клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях майора юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025130000000058 від 24 січня 2025 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, задовольнити.
Накласти арешт на майно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме на:
- житловий будинок, загальною площею 105,1 кв.м, житловою площею 95,2 кв.м, площа земельної ділянки 722 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; частка власності 27/400; реєстраційний номер майна: 32911238.
Заборонити розпорядження та відчуження вищевказаним майном на час досудового розслідування та судового розгляду у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідча суддя ОСОБА_1