Справа № 536/1223/25 Номер провадження 22-ц/814/3864/25Головуючий у 1-й інстанції Клименко С. М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
10 грудня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,
розглянула в судовому засіданні в м. Полтаві, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 липня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю « Споживчий центр» (надалі ТОВ «СЦ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №08.04.2024-100003232 від 08.04.2024 в сумі 30800 грн., яка складається з основного боргу 11000 грн., процентів 15400 грн., комісії 1650 грн., неустойки 2750 грн., та судові витрати.
Вимоги обґрунтовані тим, що 08.04.2024 між ТОВ «СЦ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №08.04.2024-100003232, відповідно до умов якого позичальник отримав кошти в сумі 11000 грн. строком на 140 днів, з фіксованою незмінною процентною ставкою 1% на день. Також сторони узгодили комісію за видачу кредиту в сумі 1650 грн, що становить 15% від суми кредиту.
Кредитні кошти були перераховані на картку позичальника в АТ КБ «Приватбанк».
Неналежне виконання кредитних зобов'язань призвело до виникнення заборгованості, яка в добровільному порядку не була погашена, що стало підставою для звернення товариства до суду.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 липня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №08.04.2024-100003232 від 08.04.2024 в сумі 28050 грн., а саме основний борг 11000 грн., проценти 15400 грн., комісія 1650 грн., а також судовий збір в сумі 2206,11 грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд встановив наявність кредитних правовідносин та невиконання позичальником свого обов'язку по своєчасному поверненню кредитних коштів, відсотків за користування кредитом та комісії, в зв'язку з чим стягнув їх згідно наданих розрахунків. При цьому суд відмовив в стягненні неустойки, яка була нарахована в період воєнного стану.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення в частині стягненні комісії скасувати та відмовити в стягненні останньої.
Вказує, що пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) не містить узгодженого пункту щодо комісії, а отже вимоги про її стягнення є безпідставними.
Рішення суду в інших частинах сторонами не оскаржується, а отже в колегії суддів відсутні підстави для їх перегляду.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08.04.2024 між ТОВ «СЦ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №08.04.2024-100003232, відповідно до умов якого позичальник отримав кошти в сумі 11000 грн. строком на 140 днів, з фіксованою незмінною процентною ставкою 1% на день.
Вказані кошти буле перераховані на рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк», що останнім не заперечувалося.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання позичальником взятих кредитних зобов'язань, остання на час звернення до суду становила 30800 грн. та складається з основного боргу 11000 грн., процентів 15400 грн., комісії 1650 грн., неустойки 2750 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісії внаслідок порушення позичальником обов'язку по їх своєчасному поверненню. Одночасно суд визнав безпідставними вимоги кредитора про стягнення з боржника неустойки.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Не заперечуючи отримання коштів та виникнення заборгованості за користування ними, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі вказує на неправомірність стягнення з нього комісії в сумі 1650 грн., яка на його думку не є предметом договору. Оскільки положення пропозиції про укладення кредитного договору не містять посилань на необхідність сплати такої комісії.
Відхиляючи вказані доводи, колегія суддів зауважує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії), заявка кредитного договору№08.04.2024-100003232 та відповідь позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору №08.04.2024-100003232 є одним документом, підписані позичальником ОСОБА_3 за допомогою одноразового ідентифікатора Е678, 08.04.2024 о 18:17 год.
Так, пропозиція про укладення кредитної лінії не містить складових частин кредитного договору, як то строк, відсотки, комісія та інше, які в свою чергу викладені та узгоджені в заявці кредитного договору та відповіді позичальника.
Пунктом 8 сторони визначили, що комісія пов'язана з наданням кредиту становить 15% від суми кредиту та дорівнює 1650 грн.
10 червня 2017 року набув чинності ЗУ «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим текст статті 11 цього Закону викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з чч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої вищевказаної комісії з відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Враховуючи узгодженість суми комісії між сторонами, що не суперечить положенням ЗУ «Про споживче кредитування», доводи апеляційної скарги є безпідставними та підлягають відхиленню.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 10 грудня 2025 року.
Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин