09 грудня 2025 року
м. Київ
справа №420/13179/24
адміністративне провадження № К/990/45048/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойко Наталії Іванівни
на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року
у справі №420/13179/24
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2
про визнання протиправними та скасування наказів
29 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій, з урахуванням уточнень, просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) "Про результати службового розслідування за фактом завдання збитків державі старшим лейтенантом ОСОБА_1 " від 26 березня 2024 року №28;
- визнати протиправним та скасувати пункт 6 наказу військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 24 квітня 2024 року №109, яким старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_2 Сил територіальної оборони за вчинені правопорушення притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді "Пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу)".
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі №420/13179/24 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі №420/13179/24 скасовано. Прийнято у справі нове судове рішення. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів, відмовлено повністю.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Верховний Суд ухвалою від 13 листопада 2025 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду уточненої касаційної, в якій навести передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Крім того, Суд наголосив, що враховуючи, що ця справа законом віднесена до справ незначної складності, а також розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду уточнену касаційну скаргу, в якій підставами касаційного оскарження вказує пункти 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України. Водночас, скаржник вказує, що ця справа не розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження та не віднесена до категорії справ незначної складності, а тому підстави для обґрунтувань за одним з випадків визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, відсутні.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Аналіз наведеної норми процесуального законодавства дає підстави дійти висновку, що законодавцем розмежовано, які судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, а саме: 1) справи незначної складності 2) інші справи, які розглядалися за правилами спрощеного позовного провадження.
Дійсно, справа №420/13179/24 розглядалася в суді першої інстанції за правилами загального позовного провадження.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Позивач є військовослужбовцем та не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні Закону України «Про запобігання корупції». Згідно з останньою під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема військові посадові особи вищого офіцерського складу, якими в силу частини другої статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є військовослужбовці зі званнями: бригадний генерал, коммодор, генерал-майор, контр-адмірал, генерал-лейтенант, віце-адмірал, генерал, адмірал.
Таким чином, в силу прямої норми пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України ця справа законом віднесена до справ незначної складності, незалежно від способу її фактичного розгляду судом першої інстанції.
Факт того, що суд першої інстанції здійснював розгляд за правилами загального позовного провадження, не змінює висновку про законодавчо встановлений статус справи як такої, що належить до категорії справ незначної складності.
Законодавець прямо визначив перелік категорій справ, які є справами незначної складності. Саме належність спору до такого переліку, а не процесуальна форма його розгляду, зумовлює застосовність обмежень касаційного перегляду, встановлених частиною п'ятою статті 328 КАС України.
Враховуючи, що ця справа законом віднесена до справ незначної, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Отже в силу вимог закону такі судові рішення не підлягають касаційному оскарженню. Законодавцем передбачено можливість перегляду таких судових рішень, але у виключних випадках, а отже процесуальний закон надає суду дискрецію саме у питанні можливості допуску до касаційного перегляду судового рішення, яка в силу закону не підлягає касаційному перегляду.
З огляду на це, саме скаржник, який зацікавлений у відкритті касаційного провадження за його скаргою повинен навести обґрунтовану аргументацію, чому на його думку, є підстави для відкриття касаційного провадження, в тому числі і наявність такої підстави, як «виняткове значення» для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Таким чином, скаржник звертаючись з первинною касаційною скаргою мав би обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт. Проте, навіть подавши уточнену касаційну скаргу, таким правом не скористався.
У касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки.
Скаржником не зазначено фактів наявності значного суспільного інтересу, а також виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.
При цьому, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/ процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/ відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бойко Наталії Іванівни на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі №420/13179/24.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук Л.О. Єресько Ж.М. Мельник-Томенко