09 грудня 2025 року
м. Київ
справа №460/6960/25
адміністративне провадження № К/990/40830/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Авраменко Юлії Сергіївни
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року
у справі №460/6960/25
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними, скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
15 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення перевірки наявності у ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації, спотворення даних та зняття його з спеціального військового обліку шляхом втручання в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 35 від 03 лютого 2025 року (по особовому складу) в частині зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_1
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити на військовому обліку ОСОБА_1 із зарахуванням його на спеціальний військовий облік.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року, в позові відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2025 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги, в якій навести підстави касаційного оскарження із врахуванням зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали вимог.
Скаржнику роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Згідно довідки про доставку електронного листа ухвалу Верховного Суду від 03 листопада 2025 року отримана скаржником - 04 листопада 2025 року о 19:44.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Абзацом другим частини шостої статті 251 КАС України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, з урахуванням зазначених норм КАС України, ухвала Верховного Суду від 03 листопада 2025 року про залишення касаційної скарги без руху вважається врученою скаржнику 05 листопада 2025 року, а останнім днем для усунення недоліків касаційної скарги є 17 листопада 2025 року.
На виконання цієї ухвали та в межах встановленого у ній строку, скаржник направив до суду заяву про усунення недоліків, до якої додано уточнену касаційну скаргу.
Так, підставою касаційного оскарження судових рішень позивач вказує пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, а саме: суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 2 статті 353 КАС України).
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Як вже зазначалося вище, підставою касаційного оскарження судових рішень позивач вказує пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, а саме: суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 2 статті 353 КАС України).
Так скаржник вказує, що ні Позивач, ні його представник не отримували відзив відповідача, то Позивач був позбавлений права надати заперечення на нього. Крім того Позивачу не відомо чи надавав Відповідач 2 докази на які посилається у відзиві на позовну заяву, а також чи взагалі наявний такий відзив в матеріалах справи. Посилаючись на доводи Відповідача 2 суд прийняв рішення на "ствердженнях" Відповідача 2, а не на наявних в матеріалах справи доказах. Вказує, що ознайомившись з Рішенням від 20 травня 2025 року, та побачивши, що в ньому суд посилається на відзив Відповідача 2, якого ні Позивач, ні його представник не отримували, 23 травня 2025 року було подано заяву про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи та надання електронної копії матеріалів на електронну адресу (зареєстрована 23 травня 2025 року за вхідним №34695/25), проте, станом на подачу касаційної скарги електронні копії матеріалів на електронну адресу так і не були надіслані.
Водночас, згідно з приписами частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Указаним положенням установлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду.
Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено доказ, який скаржник вважає недопустимим, обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури.
Проте, усупереч викладеному, касаційна скарга не містить необхідних обґрунтувань оскільки, скаржником не зазначено, докази, які б відповідали критеріям недопустимості.
Зокрема, скаржник не зазначив жодного конкретного доказу, який би відповідав критеріям недопустимості. Також не обґрунтовано:
які саме обставини встановлені на підставі таких доказів,
у чому полягає порушення порядку їх отримання,
чому такі докази є недопустимими у розумінні статті 74 КАС України.
Фактичні твердження про ненадання копій відзиву не є достатніми для обґрунтування підстави касаційного оскарження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, скаржником не доведено наявність підстав касаційного оскарження передбачених пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України. Водночас, інших підстав касаційного оскарження судових рішень касаційна скарга не містить.
Крім того, Суд зазначає, що саме на скаржника покладається обов'язок належним чином обґрунтувати касаційну скаргу та підтвердити наявність визначеної законом підстави касаційного оскарження. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями самостійно встановлювати або формулювати замість учасника справи такі підстави.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Оскільки скаржник не навів належного обґрунтування недопустимості будь-якого конкретного доказу, не конкретизував, які обставини були встановлені на підставі такого доказу, не довів існування підстав касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд дійшов висновку про неусунення недоліків касаційної скарги, яка була залишена без руху.
Згідно частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України суд повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.
Отже, враховуючи, положення частини 2 статті 332 КАС України, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС, та беручи до уваги, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, така підлягаю поверненню.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Авраменко Юлії Сергіївни на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі №460/6960/25 - повернути особі, яка її подала.
2. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
3. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко Л.О. Єресько