09 грудня 2025 року
м. Київ
справа №240/34232/23
адміністративне провадження № К/990/46097/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року
у справі №240/34232/23
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, скаржник), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті заборгованості з індексації в сумі 50585,28 грн.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за 656 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 10 лютого 2022 року по 27 листопада 2023 року включно, обчислений шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати індексації.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення повного розрахунку при звільнені з військової служби ОСОБА_1 . Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 50583,90 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Верховний Суд ухвалою від 20 листопада 2025 року касаційну скаргу скаржника залишено без руху надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду:
- уточненої касаційної скарги, в якій обґрунтувати наявність передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, підстав касаційного оскарження судових рішень;
- документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
- заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
Так, скаржнику роз'яснено, зокрема, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними або відсутністю клопотання про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвала Верховного Суду від 20 листопада 2025 року отримана скаржником - 20 листопада 2025 року о 22:07.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Абзацом другим частини шостої статті 251 КАС України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, з урахуванням зазначених норм КАС України, ухвала Верховного Суду від 20 листопада 2025 року про залишення касаційної скарги без руху вважається врученою скаржнику 21 листопада 2025 року, а останнім днем для усунення недоліків касаційної скарги є 03 грудня 2025 року.
На виконання вимог ухвали, скаржником подано касаційну скаргу в новій редакції, в якій він просить відстрочити або розстрочити сплату судового збору.
Разом з тим, станом на день постановлення цієї ухвали від скаржника не надходило жодних заяв чи клопотань про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Так, залишаючи касаційну скаргу без руху Суд встановив, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 28 серпня 2025 року Сьомим апеляційним адміністративним судом розглянуто справу та ухвалено постанову. Повний текст судового рішення складено того ж дня, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 29 вересня 2025 року, а скаргу подано 06 листопада 2025 року.
В той же час, скаржник не заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Станом на час прийняття вказаної ухвали жодних заяв, клопотань про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними доказами поважності причин пропуску такого строку, до Суду не надходило.
Таким чином вимоги ухвали Верховного Суду від 20 листопада 2025 року про залишення без руху скаржник не виконав.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Аналіз указаних положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що у випадку залишення касаційної скарги без руху з підстав неповажності причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник повинен зазначити інші підстави для поновлення такого строку, ніж ті, що були зазначені при зверненні з касаційною скаргою та яким суд уже надав оцінку, і надати докази на підтвердження таким підставам.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» від 23 жовтня 1996 року; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» від 19 грудня 1997 року.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, враховуючи, що касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, а також відсутність клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження чи будь-яких інших заяв із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України.
Оскільки, судом встановлено наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження у зв'язку відсутністю клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження чи будь-яких інших заяв із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, клопотання про відстрочення сплати судового збору не вирішується.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі №240/34232/23.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіА.В. Жук А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько