09 грудня 2025 року
м. Київ
справа №320/4943/25
адміністративне провадження №К/990/49091/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Єресько Л.О., Жука А.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Скуратівський Євгеній Іванович, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі №320/4943/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною та скасування директиви, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила:
- визнати протиправною та скасувати директиву Міністерства оборони України «Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2025 році» від 31.01.2025 №Д-226/2;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства оборони України «По особовому складу державних службовців» від 05.03.2025 №3;
- поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони України;
- стягнути із Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, 27.11.2025 ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Скуратівський Євгеній Іванович, через підсистему «Електронний суд» подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.05.2025 у справі №320/13326/23.
Також на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Так, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування:
- пунктів 1.3, 1.9, 3.5, 3.6, 10.1 Настанови №22ДСК, у системному взаємозв'язку зі статтею 19 Конституції України та Інструкцією №218, в умовах дії правового режиму воєнного стану;
- частини третьої статті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції» у спорах про оскарження нормативно-розпорядчих актів (директив), які стають передумовою звільнення, а не лише індивідуальних наказів про звільнення.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Водночас, пункти 1.3, 1.9, 3.5, 3.6 Настанови №22ДСК, а також частина третя статті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції» не були застосовані судом апеляційної інстанції при винесені оскаржуваної постанови.
Разом з цим, доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду з питань застосування пункту 10.1 Настанови №22ДСК та, відповідно, потреби у такому висновку не пов'язані з наявністю колізій, можливістю неоднозначного тлумачення, їх різним застосуванням судами, натомість по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи.
Проте, до повноважень Верховного Суду не належить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто суб'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Отже, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань щодо неправильного застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду щодо цієї норми, за обставин, установлених судами саме у цій справі.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Обґрунтування скаржником наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328-330, 334, 335, 338 КАС України,
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Скуратівський Євгеній Іванович, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі №320/4943/25.
Витребувати справу №320/4943/25 із Київського окружного адміністративного суду.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
Л.О. Єресько
А.В. Жук ,
Судді Верховного Суду