10 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 320/41771/24
адміністративне провадження № К/990/47943/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі №640/31489/21 за адміністративним позовом Компанії «Вьорваг Фарма Гмбх & Ко.КГ» (Worwag Pharma GmbH& Co.KG) до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Верховного Суду 20.11.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі №640/31489/21.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2025, задоволено позов Компанії «Вьорваг Фарма Гмбх & Ко.КГ» (Worwag Pharma GmbH& Co.KG) до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2021 №0569090710, яким до Представництва «Вьорваг фарма Гмбх&Ко.КГ» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 528600,00 грн; від 30.07.2021 №00574550708, яким Представництву «Вьорваг фарма Гмбх&Ко.КГ» збільшено зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 13597417,00 грн, в тому числі за основним платежем 12361288,00 грн, штрафні санкції 1236129,00 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Скаржником зазначено, що касаційна скарга подається у зв'язку з наявністю підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України щодо неправильного застосування норм матеріального права, а саме підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, Модельної конвенції ООН та ОЄРС та Коментарів до них без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29.09.2021 по справі №640/10685/20 та від 17.10.2019 року по справі №2а-16434/12/2670.
Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Верховний Суд зауважує, що у випадку посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд касаційної інстанції зазначає, що саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Скаржником не обґрунтовано в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та як така норма має застосовуватися, який правовий висновок має бути сформовано у даній справі.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що представництво не здійснювало видів статутної діяльності материнської компанії, в тому числі не виробляло, не закуповувало та не розповсюджувало хімічно-фармацевтичні препарати, харчові продукти, що виробляються або закуповуються Компанією «Werwag Pharma GmbH&Co.KG» (Німеччина), враховано правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №826/7675/18, від 15.02.2024 у справі №640/35881/21.
Апеляційним судом зазначено, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2019 у справі №826/3191/13-а зауважив, що для встановлення того, чи діяльність представництва нерезидента має підготовчий або допоміжний характер для такого нерезидента, їх діяльності необхідно порівняти. Податковим органом в цьому контексті не надано жодних доказів, які б свідчили, що діяльність Представництва «Вьорваг фарма Гмбх і Ко.КГ» була спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та більше того, що від такої діяльності Представництвом отримано дохід (прибуток) нерезидента, який у відповідності до приписів статті 163 ПК України оподатковується в загальному порядку. Відповідачем не надано відповідної правової оцінки дійсному статусу представництва. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №826/10603/15.
Скаржником такі висновки судів не спростовано.
Разом з тим, Шостим апеляційним адміністративним судом вчинено посилання на постанову Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі №640/31489/21, в якій судом касаційної інстанції встановлено, що згідно з відомостями Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України за запитом по Коду ЄДРПОУ 26409057 інформації не знайдено. Тобто, Представництво «Вьорваг фарма Гмбх&Ко.КГ» не зареєстровано ні як юридична особа, ні як відокремлений підрозділ юридичної особи зі статусом юридичної особи. Відповідно до пункту 1.1. Положення про представництво «Вьорваг фарма Гмбх і Ко.КГ» в Україні останнє є представництвом компанії «ВЬОРВАГ ФАРМА ГМБХ & КО.КГ» в м. Київ, Україна, та не є юридичною особою і не займається комерційною діяльністю. Представництво у всіх випадках діє від імені і за дорученням компанії «ВЬОРВАГ ФАРМА ГМБХ & КО.КГ» і виконує свої функції згідно з чинним законодавством України.
Верховним Судом у постанові від 25.07.2025 у справі №640/31489/21 зауважено, що представництво, яке не є юридичною особою, не має адміністративної процесуальної правосуб'єктності (право- і дієздатності), а відтак позбавлене права на звернення до суду з позовною заявою. Відсутність адміністративної процесуальної дієздатності у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС України має наслідком залишення позову без розгляду. Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково розглядали цей спір по суті.
Касаційна скарга податкового органу не містить спростування таких висновків.
Відтак контролюючим органом не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, в чому висновки судів суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи касаційної скарги зводяться до цитування постанов Верховного Суду, викладення фактичних обставин справи, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі №640/31489/21 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва