Житомирський апеляційний суд
Справа №296/8396/24 Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.
Категорія 21 Доповідач Коломієць О. С.
08 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/8396/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Житомирська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Бородін Дмитро Вікторович
на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шалоти К.В.
встановив:
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкод у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 1810136600:03:020:0080, площею 0,0286 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: здійснити демонтаж самочинно збудованих конструкцій, що перешкоджають відкриттю воріт на територію вказаної земельної ділянки.
На обґрунтування позову посилається на те, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , земельної ділянки з кадастровим номером 181013600:03:020:0005 площею 0,0145 га та земельною ділянкою з кадастровим номером 1810136600:03:020:0080 площею 0,0286 га. Так для облаштування в'їзду на свою земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:020:0080 позивачем було влаштовано відкатні ворота. Зазначає, що через вузькість провулку та заїзду, відсутність місця для розпашних воріт, встановлений вид воріт є єдино можливим для влаштування заїзду на земельну ділянку позивача таким чином, що при відкритті ворота відкатуються на земельну ділянку загального користування вздовж земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:03:020:0082, яка належить відповідачу.
Вказується, що при влаштування воріт позивачка враховувала, що відкриття таких воріт не перешкоджатиме відповідачу здійснювати прохід/проїзд на його земельну ділянку.
Зазначається, що у серпні 2024 року відповідач почав влаштовувати новий паркан навколо своєї земельної ділянки, значно змістившись на землі загального користування таким чином, щоб здійснити позивачу перешкоди у відкритті воріт. Відповідачем було забетоновано металевий стовп за межами належної йому земельної ділянки так, що позивач не має можливості відкрити ворота до своєї земельної ділянки, у зв'язку з чим позивачка звернулась до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради та до ГУ НП в Житомирській області.
Посилаючись на те, що відповідач чинить перешкоди позивачці у користуванні належної їй на праві приватної власності земельною ділянкою кадастровий номер 1810136600:03:020:0080 шляхом встановлення металевих стовпів, представник позивачки просила зобов'язати відповідача здійснити демонтаж конструкцій, які перешкоджають відкриттю воріт на земельку ділянку позивачки шляхом їх відкату на земельну ділянку загального користування.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 28 березня 2025 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 1810136600:03:020:0080, а саме: здійснити демонтаж самочинно збудованих конструкцій, що перешкоджають відкриттю воріт та доступу на територію земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:03:020:0080 площею 0,0286 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Бородін Д.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при розгляді справи судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини справи, порушені норми процесуального і матеріального права. Зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, безпідставно дійшов висновків, зроблених за умов неповного дослідження дійсних обставин справи та наданих сторонами доказів. При цьому позивачем для підтвердження факту порушення відповідачем його прав не надав належних доказів на підтвердження вказаних обставин, що саме відповідач встановив спірний стовп та заважає позивачу користуватися належною земельною ділянкою. Додатково вказував, що землі загального користування не призначені для встановлення на них будь-яких воріт та використовуючи землі загального користування не за призначенням, або без відповідного права, позивач створює порушення земельного законодавства. Також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, оскільки вони є недоведеними та необґрунтованими. Так позивач не надав суду доказів, які б підвереджували перелік послуг (робіт), наданих адвокатом та документів про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги і оформлені у встановленому законом порядку.
У поданому відзиві представник позивача просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства.
Звертає увагу, що для облаштування в'їзду на земельну ділянку кадастровий номер 1810136600:03:020:0080 позивачем було влаштовано відкатні ворота. При цьому вузькість заїзду та відсутність місця для розпашних воріт через вузькість провулку, з якого здійснюється заїзд призвела до того, що такий вид воріт є єдино можливим для влаштування заїзду на земельну ділянку таким чином, що при відкритті ворота відкатуються на земельну ділянку загального користування вздовж земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:03:020:0082, яка знаходиться у власності відповідача. Зазначає, що при влаштуванні воріт ОСОБА_1 враховувала відсутність виходу, виїзду з земельної ділянки ОСОБА_2 , тому відкриття воріт жодним чином не перешкоджало самому відповідачу здійснювати прохід/проїзд на його земельну ділянку.
У серпні 2024 року відповідач влаштував новий паркан навколо своєї земельної ділянки, значно змістившись на землі загального користування таким чином, щоб здійснити позивачу перешкоди у відкритті воріт. Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем правил добросусідства.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 та земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:020:0080, площею 0,0286 га, яка розташована за вказаною адресою, що стверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №393899435 від 06.09.2024; копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4800180662023 від 28.03.2023 (а.с.14-19).
Відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0360 га за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується листом Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради від 29.08.2024 (а.с.37).
Згідно із план-схемою розташування земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , складеною інженером-землевпорядником ОСОБА_3 08.08.2024 вбачається, що виїздні ворота фактично розташовані вздовж межі земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:020:0080 (власник гр. ОСОБА_1 ), а лінія максимального виїзду воріт проходить вздовж межі земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:020:0082 (власник гр. ОСОБА_2 ) та в жодній точці не перетинає вказану земельну ділянку (а.с.24).
З пояснень сторін під час розгляду справи та фотозображень території подвір'я (зі сторони дороги) встановлено, що напроти будинку гр. ОСОБА_1 встановлені ворота, а напроти будинку гр. ОСОБА_2 встановлені металеві труби круглої та квадратної форми, залиті бетоном, які візуально перешкоджають виїзду воріт в сторону будинку ОСОБА_2 (а.с.28-36).
14 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради із заявою (скаргою), в якій просила розглянути земельний спір відносно меж земельної ділянки, оскільки її сусід ОСОБА_2 перешкоджає в користуванні земельною ділянкою за вказаною адресою; відсутністю можливості заїзду до домоволодіння у зв'язку з перешкодами суміжного землевласника (а.с.27).
Листом Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради від 29.08.2024 повідомлено ОСОБА_4 , що до повноважень Комісії з вирішення земельних спорів не належить розгляд питання земельних спорів між співвласниками житлових будинків (а.с.37).
Відповідно до листів Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області від 21.08.2024 та від 23.08.2024 повідомлено ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , що результатом їх звернень від 05.08.2024, від 12.08.2024 стосовно неправомірних дій сусіда, з гр. ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду щодо недопущення вчинення протиправних дій (а.с.25, 26).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції оцінивши надані стороною позивача доказів, вважав доведеним факт порушення відповідачем правил добросусідства, порушення прав позивача як власника земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:020:0080 у зв'язку з розміщенням відповідачем конструкцій, що перешкоджають відкриттю виїзних воріт позивачки та вільного доступу до території належної їй земельної ділянки.
Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.
Згідно з статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1). Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення визнання правочину недійсним (пункт 3, 4 частини 2).
Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 317, частина перша статті 319 ЦК України).
Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 78 Земельного кодексу (далі - ЗК) України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
За змістом із пунктами г), е) частини 1 статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані: не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства.
Відповідно до частини 1, 3 статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Частинами 1 та 2 статті 152 ЗК України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Судом під час розгляду справи встановлено, що позивачка, яка є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:020:0080, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вздовж вказаної ділянки встановила ворота, відкриття яких передбачає виїзд воріт вздовж межі сусідньої земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:020:0082, власником якої є відповідач. Однак відкриттю дверей шляхом їх виїзду перешкоджають конструкції (забетоновані металеві труби), встановлені вздовж земельної ділянки відповідача.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що інститут земельних відносин добросусідства є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.
Сторони сусідніх земельних ділянок зобов'язані не вчиняти перепон у використанні сусідніх земельних ділянок та не допускати негативний вплив на сусідню земельну ділянку.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які можуть певним чином порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (стаття 13 ЦК України).
Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їхнього цільового призначення, при яких власникам і землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
З урахуванням наданих представником позивача доказів, в тому числі фотознімків та план-схеми земельних ділянок, позивачкою під час розгляду справи доведено, що встановлені забетоновані конструкції, розташовані біля будинку відповідача, які перешкоджають відкриттю (виїзду) воріт позивачки, які розташовані вздовж межи її земельної ділянки створюють перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивачки, оскільки перешкоджають здійсненню заїзду/виїзду на територію земельної ділянки позивачки.
Крім того, позивач з приводу чинення відповідачем перешкод у користуванні земельною ділянкою зверталася із відповідними заявами до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради 15 серпня 2024 року та до Головного управління Національної поліції в Житомирській області 12 серпня 2024 року, за результатами якої з відповідачем було проведено профілактичну бесіду щодо недопущення вчинення протиправних дій. Вказані обставини підтверджують, що саме відповідач встановив металеві конструкції та заважає позивачу користуватися земельною ділянкою. Будь-яких доказів на спростування вказаних обставин стороною відповідача надано не було.
Також колегія суддів враховує, що Житомирська міська рада як власник земель, була залучена до участі у цій справі та жодним чином не заперечувала користування землями комунальної власності шляхом тимчасового відкриття позивачем своїх воріт, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині. При цьому, відповідно до наявної в матеріалах справи план-схеми розташування земельних ділянок від 08.08.2024, яка складена інженером-землевпорядником ОСОБА_3 вбачаєтеся, що лінія максимального виїзду воріт проходить вздовж межі земельної ділянки відповідача та в жодній точці його земельну ділянку не перетинає.
Таким чином, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, районний суд, встановивши факт порушення відповідачем правил добросусідства, порушення прав позивача як власника земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:020:0080 у зв'язку з розміщенням відповідачем конструкцій, що перешкоджають відкриттю виїзних воріт позивачки та вільного доступу до території земельної ділянки позивачки, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні належною земельною ділянкою шляхом здійснення демонтажу самочинно збудованих конструкцій, що перешкоджають відкриттю воріт та доступу на територію земельної ділянки позивача.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, посилаючись на положення статті 137, 141 ЦПК України, виходив із доведеності понесених позивачем судових витрат у зазначеному розмірі та задоволення вимог позивача у повному обсязі.
Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.
Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 надавалася правнича допомога адвокатом Могильницькою І.М., яка здійснювала представництво інтересів позивача на підставі ордеру про надання правничої допомоги № 1097580 від 10 вересня 2024 року та договору про надання правової допомоги від 09 вересня 2024 року (свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії №00916 від 17 січня 2018 року).
Разом із позовною заявою позивачем був поданий попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, в якому зазначено, що розмір витрат з надання правничої допомоги, які позивач поніс і очікує понести, складають 10 000,00 грн.
Також надано копію договору про надання правничої допомоги від 09.09.2024, укладеного між Курінною І.Л. та Адвокатським бюро «Могильницької» в особі керуючого бюро Могильницької І.М.; копію додатку 1 до вказаного договору, яким встановлено перелік та вартість правничої допомоги (послуг), які адвокатське бюро надає клієнту; копію акту наданих послуг від 10.09.2024; копію ордеру №1097580 від 10.09.2024, виданого на ім'я адвоката Могильницької І.М (а.с.38-44).
Відповідно до п. 3.2. договору про надання правничої допомоги від 09.09.2024, гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатку 1 до договору, а згідно з п. 3.6. договору факт надання послуг підтверджується актом надання послуг.
Згідно з копією додатку 1 до договору про надання правничої допомоги від 09.09.2024, слідує, що сторони погодили наступний обсяг та вартість правової допомоги (послуг): 1) підготовка проекту позовної заяви про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - 6 000,00 грн; 2) представництво інтересів клієнта в суді - 1 000,00 грн за 1 судове засідання.
Відповідно до копії акту наданих послуг від 10.09.2024, підписаного між ОСОБА_1 та адвокатом Могильницькою І.М., сторонами погоджено обсяг наданих послуг, а саме підготовка проекту позовної заяви загальною вартістю 6 000,00 грн (а.с.43).
Представник позивач здійснювала представництво інтересів свого довірителя у цивільній справі, склала позовну заяву та брала безпосередню участь у судовому засіданні 18 березня 2025 року.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з наданням правничої допомоги, з урахуванням складності справи є підставою для задоволення вимог позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу суд відхиляє через те, що клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката Могильницькою І.М., стороною відповідача до суду першої інстанції не подавалося. Заперечень на клопотання про розподіл судових витрат у частині стягнення правничої допомоги матеріали справи також не містять, хоча до позовної заяви були додані докази понесення стороною позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. При цьому під час розгляду справи в суді першої інстанції інтереси ОСОБА_2 представляв адвокат Бородін Д.В., який не був позбавлений можливості знайомитися з матеріалами справи та подавати відповідні клопотання від імені відповідача.
При цьому колегія суддів враховує, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат за наданням відповідних доказів, що відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не здійснено.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.11.2021 у справі № 346/5196/19 зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Отже колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо ненадання стороною позивача документів про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Бородін Дмитро Вікторович, залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 грудня 2025 року.
Головуючий Судді