Справа № 161/11620/24 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В.
Провадження № 22-ц/802/1365/25 Доповідач: Шевчук Л. Я.
09 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Федонюк С. Ю.,
секретар с/з Черняк О. В.,
з участю:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2025 року,
У червні 2024 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0722883700:07:001:5634, яка розташована за адресою: с. Сирники, Луцький район, Волинська область. Його земельна ділянка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 0722883700:07:001:5633 за адресою: с. Сирники, Луцький район, Волинська область, яка належить на праві власності відповідачці у цій справі ОСОБА_4 .
Позивач також зазначав, що його земельна ділянка не має безпосереднього доступу до дороги загального користування, що унеможливлює йому проїзд та прохід на свою земельну ділянку. Позивач вважає, що найкоротшим та найменш обтяжливим шляхом з його земельної ділянки до дороги загального користування є шлях через земельну ділянку, що належить відповідачці ОСОБА_4 .
Покликаючись на зазначені обставини та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просив суд встановити безстроковий безоплатний сервітут на земельній ділянці з кадастровим номером 0722883700:07:001:5633 площею 0,25 га, що належить ОСОБА_4 , для забезпечення доступу для проходу та проїзду до земельної ділянки з кадастровим номером 0722883700:07:001:5634 площею 0,1473 га, що належить ОСОБА_3 , у спосіб, що запропонований судовою земельно-технічною експертизою № 12/2025 від 05 серпня 2025 року у відповідності до запропонованого плану меж земельного сервітуту, розмір (площа) земельної ділянки, яка необхідна для проходу та проїзду - 230 кв м., поворотні точки: 1-2 - 3,50 м.; 2-3 - 65,73 м.; 3-4 - 3,50 м.; 4-1 - 65,73 м.
Позивач також просив стягнути з відповідачки понесені ним судові витрати.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2025 року у цій справі позов задоволено.
Ухвалено встановити безстроковий безоплатний сервітут на земельній ділянці з кадастровим номером 0722883700:07:001:5633 площею 0,25 га за адресою: село Сирники Луцького району Волинської області, що належить ОСОБА_4 , для забезпечення проходу та проїзду до земельної ділянки з кадастровим номером 0722883700:07:001:5634 площею 0,1473 га за адресою: село Сирники Луцького району Волинської області, що належить ОСОБА_3 , у спосіб, запропонований висновком судової земельно-технічної експертизи від 05 серпня 2025 року, у відповідності до запропонованого плану меж земельного сервітуту, розмір (площа) земельної ділянки, яка необхідна для проходу та проїзду - 230 кв м, поворотні точки 1-2 - 3,50 м, 2-3 - 65,73 м, 4-1 - 65,73 м.
Стягнуто з відповідачки ОСОБА_4 в користь позивача ОСОБА_3 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн та витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи у розмірі 15 000,00 грн.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, відповідачка ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з?ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 .
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 зазначає, що, на його думку, апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_4 є безпідставною, а тому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_4 - адвокат Ковальчук Д. В. апеляційну скаргу підтримав, представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Мохнюк М. В. апеляційну скаргу заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін .
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Судом за матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0722883700:07:001:5634, а відповідачка ОСОБА_4 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0722883700:07:001:5633 (а. с. 8-10).
Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Судом також встановлено, що детальний план території земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в селі Сирники Луцького району Волинської області містить інформацію про те, що проїзд (прохід) на земельну ділянку позивача у цій справі ОСОБА_3 з кадастровим номером 0722883700:07:001:5634 було запроектовано через земельну ділянку відповідачки ОСОБА_4 з кадастровим номером 0722883700:07:001:5633 (а. с. 17-20).
У зв'язку з необхідністю проходу (проїзду) на свою земельну ділянку позивач ОСОБА_3 30 квітня 2024 року надіслав відповідачці ОСОБА_4 пропозицію щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту, до якої долучив відповідний проект договору. Вказана пропозиція відповідачкою ОСОБА_4 була залишена без відповіді.
Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 05 серпня 2025 року проїзд або прохід на земельну ділянку з кадастровим номером 0722883700:07:001:5634 площею 0,1473 га, що належить ОСОБА_3 , без встановлення сервітуту на суміжних земельних ділянках неможливий; технічно можливим та найменш обтяжливим є варіант встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 0722883700:07:001:5633 площею 0,25 га, що належить ОСОБА_4 , для забезпечення доступу для проходу та проїзду до земельної ділянки з кадастровим номером 0722883700:07:001:5634 площею 0,1473 га, що належить ОСОБА_3 , запропонований планом меж земельного сервітут, розробленого сертифікованим інженером - землевпорядником ОСОБА_5 . Розмір (площа) земельної ділянки, яка необхідна для проходу та проїзду, - 230,0 кв м. Поворотні точки: 1-2 - 3,50 м, 2-3 - 65,73 м, 3-4 3,50 м, 4-1 - 65,73 м (а. с. 96-128).
Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (стаття 402 ЦК України).
За положеннями частин 1, 2, 3 статті 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (частини).
Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (частини 1, 2 статті 404 ЦК України).
Згідно з наданим стороною позивача висновком судової земельно-технічної експертизи від 05 серпня 2025 року технічно можливим і найменш обтяжливим є варіант встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці (кадастровий номер 0722883700:07:001:5633) площею 0,25 га, що належить відповідачу ОСОБА_4 , для забезпечення доступу для проходу та проїзду до земельної ділянки (0722883700:07:001:5634) площею 0,1473 га, що належить позивачу ОСОБА_3 .
Особливості та порядок встановлення земельного сервітуту визначено Земельним Кодексом України.
Відповідно до частини 1 статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування земельною ділянкою (ділянками).
Стаття 99 ЗК України визначає види права земельного сервітуту.
За змістом статті 100 ЗК України сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.
У постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 918/303/2 зазначено, що правова природа сервітуту передбачає, що однією з умов його встановлення є неможливість власника майна задовольняти власні потреби без встановлення користування чужим майном.
У постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року № 487/4106/14-ц, від 14 серпня 2019 року № 653/2704/16-ц, від 09 жовтня 2019 року № 1512/3008/2012 зроблено висновок про те, що земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки. Умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови.
У справі, що переглядається в апеляційному порядку, судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 не може задовольнити власні потреби щодо проходу, проїзду до своєї земельної ділянки без встановлення земельного сервітуту, а також встановлено, технічно можливим і найменш обтяжливим є варіант встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці з кадастровим номером 0722883700:07:001:5633) площею 0,25 га, що належить на праві власності відповідачці ОСОБА_4 .
При цьому суд першої інстанції правильно врахував, що позивачем було надіслано відповідачці проект договору про встановлення земельного сервітуту для його узгодження та укладення, проте відповідачка не дала своєї згоди на укладення договору про встановлення земельного сервітуту.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 жовтня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді