пр. № 2-о/759/810/25
ун. № 759/25712/25
09 грудня 2025 року м. Київ
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,
за участю: заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника ОСОБА_2 ,
заінтересованої особи ОСОБА_3 ,
представника заінтересованої особи ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києва клопотання представника заінтересованої особи ОСОБА_4 про залишення заяви без розгляду по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу,
у жовтні 2025 р. до Святошинського районного суду м. Києва надійшла вказана заява.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04.11.2025 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
08.12.2025 від представника заінтересованої особи ОСОБА_4 до суду надійшло клопотання про залишення заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу без розгляду, оскільки ОСОБА_5 заперечує наявність у ОСОБА_1 права на отримання грошової виплати, заперечує доведеність твердження Заявниці про її проживання з ОСОБА_8 . В даному випадку у справі між сторонами наявний спір про право заявника на отримання грошової виплати як члена сім'ї військовослужбовця, що загинув. Це виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання підтримала, просила задовольнити.
Заявник та її представник у судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечували.
Заінтересована особа ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечував.
Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників справи, дійшов до такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільно процесуальним кодексом України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності (з метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази) та меж судового розгляду. Також особливостями розгляду справ окремого провадження є те, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб; такі справи не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв'язку з укладенням мирової угоди; за загальним правилом при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.
Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до вимог ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
Встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові від 10.04.2019 року в справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Крім того Велика Палата Верховного Суду зазначала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.11.2019 року у справі №592/7612/17 зробив висновок про те, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в сукупності з положеннями частини третьої статті 124 Конституції України та в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в судах.
Водночас, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.
З огляду на зазначене вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право, зокрема спір щодо права на спадкування, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов'язковим залученням всіх органів державної влади які наділені такими повноваженнями.
Зокрема невизнання заінтересованою особою ОСОБА_5 заявлених вимог заявника, у свою чергу приводить до висновку про існування спору про право щодо спадкування. А тому подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні. Оскільки за встановлених обставин під час розгляду справи у порядку окремого провадження вбачається, що цій спір виник з приводу спора про право, який пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Згідно із ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
За вищевикладених обставин суд вважає, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства заява підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з існуванням спору про право, а тому клопотання про залишення без розгляду підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 12, 13, 48, 260, 293, 294, 315, 318, 353 ЦПК України, -
клопотання представника заінтересованої особи ОСОБА_4 про залишення заяви без розгляду по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу задовольнити.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу залишити без розгляду.
Роз'яснити заявнику, що залишення заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: О.В. Ул'яновська