09 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/3284/25 пров. № А/857/36236/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
Носа С. П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі № 140/3284/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лакі Ейт» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,
місце ухвалення судового рішення м.Луцьк
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїКаленюк Ж.В.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі № 140/3284/25 позов Приватного підприємства «Лекі Ейт» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Гордіюк, будинок 4А, квартира 32, ідентифікаційний код юридичної особи 43581270) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці від 14 березня 2025 року №UA205140/2025/000112/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 березня 2025 року №UA205140/2025/000112/2.
Стягнуто на користь Приватного підприємства «Лекі Ейт» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 6056,00 (шість тисяч п'ятдесят шість грн 00 коп.).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В доводах апеляційної скарги вказує, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:
- відповідно до рахунків-фактур від 10.03.2025 №39400013 №39300044 термін оплати за товар зазначено до 13.03.2025, однак банківських платіжних документів, що стосуються товару не подано до митного оформлення;
- згідно гр. 23 автотранспортної накладної від 10.03.2025 №20250310UAM перевізником зазначено TRANSPOL, що суперечить надавачу транспортних послуг, вказаних в довідці від 12.03.2025 №149 - ФОП ОСОБА_1 ;
- до митного оформлення не надано договір-заявка від 07.03.2025 №ЮВ000028149, яка зазначена в рахунку на оплату від 12.03.2025 №ЮВ000016310. Банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг не подано до митного оформлення;
- згідно рахунку на оплату від 12.03.2025 №ЮВ000016310 вартість витрат по перевезенню товару за маршрутом Brwinow+Pruszkow (Польша) - п/п Ягодин (Україна) вартість послуг становить 33264,11 грн, протяжність маршруту орієнтовно 987 км, що в перерахунку вартість транспортування становить 33,7 грн/км (33264,11/987). В цей час вартість транспортних послуг по маршруту п/п Ягодин - м. Луцьк становить 14735,89 грн, протяжність маршруту орієнтовно 134 км, що в перерахунку становить 109 грн/км (14735,89 /134).
З огляду на зазначене вартість перевезення товару за межами митної території України менша, ніж на території України, що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вищу вартість пально-мастильних, інших експлуатаційних матеріалів та наявність платних доріг у країнах, через які здійснювалось перевезення товару. Дане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід'ємною складовою митної вартості.
Додатково надані ПП «Лакі Ейт» на пропозицію митниці документи не спростували цих розбіжностей. Водночас було встановлено невідповідність вартості товару в рахунку-проформі та в банківському платіжному документі і специфікаціях; в графі 21 декларації митної вартості (ДМВ) не включено витрат на вантажно-розвантажувальні роботи згідно з договором про перевезення. Тому за результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації для визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України на основі раніше визнаних вартостей (згідно з МД №UA400070/2024/005039 від 17 грудня 2024 року).
З огляду на вказане, Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості від 14.03.2025 року №UA205140/2025/000112/2, згідно якого митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: - товар 1 - на рівні 4,08 дол.США/кг за ЕМД № UA400070/2024/005039 від 17.12.2024.
Митницею за основу для коригування митної вартості товару №1 взято вартість товару: «Фурнітура меблева з недорогоцінних металів» торговельної марки GTV, країна походження Китай, імпорт яких здійснено згідно зовнішньоекономічного договору (контракту), стороною якого є виробник товарів з врахуванням обсягу партії та умов поставки FCA Pruszkow.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 14 березня 2025 року №UA205140/2025/000112/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже оскаржувані рішення підлягають скасуванню як протиправні.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15 березня 2024 року між ПП «Лакі Ейт» (покупець) та компанією GTV Poland Spolka Akcyjna (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №15/03/2024/UA про купівлю-продаж меблевої фурнітури, засобів індивідуального захисту (промислових), аксесуарів і аналогічних товарів (а.с.38-46 том 1).
13 березня 2025 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України на умовах FCA, Прушкув (Польща) товару «Арматура кріплення, фурнітура та аналогічні вироби з недорогоцінних металів, що використовуються для меблів…» (далі також товар) декларант в інтересах ПП «Лакі Ейт» в порядку електронного декларування подав МД №25UA205140015849U8 (а.с.65 зворот-72 том 2). Фактурна вартість імпортованого товару становить 50157,84 євро (еквівалентно 2081931,56 грн). Митну вартість визначено з урахуванням транспортних витрат у сумі 33264,11 грн. Для підтвердження митної вартості додано: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 15 березня 2024 року №15/03/2024/UA (а.с.38-46 том 1), рахунки-фактури (інвойси) від 10 березня 2025 року №39300044 та №39400013 (а.с.59-65, 87-93 том 1), специфікації від 10 березня 2025 року №№39300044 та №39400013 (а.с.66-72, 94-100 том 1), договір-заявку від 07 березня 2025 року №ЮВ000028149 (а.с.163-164 том 1), рахунок на оплату від 12 березня 2025 року №ЮВ00016310 (а.с.171 том 1), довідку на підтвердження транспортних витрат від 12 березня 2025 року №149 (а.с.172 том 1), автотранспортну накладну від 10 березня 2025 року №20250310UAM (а.с.160 том 1), копію декларації країни відправлення від 10 березня 2025 року №25Pl445010001QVB8 та №25Pl445010001R1AB3 (а.с.119-145 том 1).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, митним органом в електронному повідомленні декларанту вказано, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності: 1) відповідно до рахунків-фактур від 10 березня 2025 року №39400013 та №39300044 термін оплати за товар зазначено до 13 березня 2025 року, однак банківських платіжних документів не подано; 2) згідно з графою 23 автотранспортної накладної від 10 березня 2025 року №20250310UAM перевізником зазначено Transpol, що суперечить надавачу транспортних послуг в довідці від 12 березня 2025 року №149 - ФОП ОСОБА_1 ; 3) до митного оформлення не надано договір-заявку від 07 березня 2025 року №ЮВ000028149, зазначену в рахунку на оплату від 12 березня 2025 №ЮВ000016310 року, банківських платіжних документів про оплату транспортних послуг; 4) згідно з рахунком на оплату від 12 березня 2025 року №ЮВ000016310 вартість витрат на перевезення товару за маршрутом Брвінув + Прушкув (Польща) - п/п Ягодин (Україна) становить 33264,11 грн (за 987 км або 33,7 грн/км в перерахунку), а по маршруту п/п Ягодин - місто Луцьк - 14735,89 грн (за 134 км або 109 грн/км в перерахунку), що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат. Декларанту запропоновано в 10-дениий термін надати: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 3) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних витрат; 4) транспортні (перевізні) документи; 5) прейскурант (прайс-лист) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с.105 зворот-106 том 2).
На електронне повідомлення митниці ПП «Лакі Ейт» надало: банківський платіжний документ, що стосується товару, від 04 березня 2025 року №14 (а.с.44 том 2), проформу-інвойс від 26 лютого 2025 року (а.с.84-89 том 2), лист-пояснення від виробника від 13 березня 2025 року (а.с.44 зворот том 2), договір-заявку від 07 березня 2025 року №ЮВ000028149 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (а.с.165-166 том 1), договір-заявку від 07 березня 2025 року №ЮВ000028149 між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Лакі Ейт» (а.с.163-164 том 1), договір від 03 січня 2023 року №03/01/2023 (а.с.167-170 том 1).
14 березня 2025 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/0000112/2 (а.с.18-20 том 1). Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності (крім тих, про які зазначено в повідомленні декларанту): відповідно до рахунка-проформи від 26 лютого 2025 року вартість товару становить 51135,38 доларів США, що суперечить оплаті за товар в сумі 50975,44 доларів США згідно з банківським платіжним документом від 04 березня 2025 року №14, в якому в призначенні платежу зазначений контракт від 15 березня 2024 року №15/03/2024/UA; віднести оплату за оцінювану поставку товару неможливо, оскільки згідно зі специфікаціями від 10 березня 2025 року № 39400013 та №39300044 вартість товару становить 50157,84 доларів США; в договорі-заявці від 07 березня 2025 року №ЮВ000028149 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 відсутні числові значення ціни перевезення товару, що свідчить про неостаточність наданої інформації; в пункті 2.1.5 договору про перевезення від 03 січня 2023 року №03/01/2023 зазначено, що до транспортних послуг відноситься організація вантажно-розвантажувальних робіт, а такі витрати не зазначено в графі 21 ДМВ. Зважаючи на неподання декларантом усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (ЄАІС) - МД №UA400070/2024/005039 від 17 грудня 2024 року на рівні 4,08 доларів США/кг.
Також 14 березня 2025 року Волинська митниця сформувала картку №UA205140/2025/000734 відмови в митному оформленні (випуску) товарів (а.с.21-22).
Товар було випущено у вільний обіг за №25UA20514001620U3 від 14 березня 2025 року із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України (а.с.25-37).
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Судом установлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).
Оскаржуване позивачем рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень слідує, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Отож наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини другої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
З матеріалів справи убачається, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару (генераторів) за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 15 березня 2024 року №15/03/2024/UA (а.с.38-46 том 1), рахунки-фактури (інвойси) від 10 березня 2025 року №39300044 та №39400013 (а.с.59-65, 87-93 том 1), специфікації від 10 березня 2025 року №№39300044 та №39400013 (а.с.66-72, 94-100 том 1), договір-заявку від 07 березня 2025 року №ЮВ000028149 (а.с.163-164 том 1), рахунок на оплату від 12 березня 2025 року №ЮВ00016310 (а.с.171 том 1), довідку на підтвердження транспортних витрат від 12 березня 2025 року №149 (а.с.172 том 1), автотранспортну накладну від 10 березня 2025 року №20250310UAM (а.с.160 том 1), копію декларації країни відправлення від 10 березня 2025 року №25Pl445010001QVB8 та №25Pl445010001R1AB3 (а.с.119-145 том 1).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, митним органом в електронному повідомленні декларанту вказано, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності:
1) відповідно до рахунків-фактур від 10 березня 2025 року №39400013 та №39300044 термін оплати за товар зазначено до 13 березня 2025 року, однак банківських платіжних документів не подано;
2) згідно з графою 23 автотранспортної накладної від 10 березня 2025 року №20250310UAM перевізником зазначено Transpol, що суперечить надавачу транспортних послуг в довідці від 12 березня 2025 року №149 - ФОП ОСОБА_1 ;
3) до митного оформлення не надано договір-заявку від 07 березня 2025 року №ЮВ000028149, зазначену в рахунку на оплату від 12 березня 2025 №ЮВ000016310 року, банківських платіжних документів про оплату транспортних послуг;
4) згідно з рахунком на оплату від 12 березня 2025 року №ЮВ000016310 вартість витрат на перевезення товару за маршрутом Брвінув + Прушкув (Польща) - п/п Ягодин (Україна) становить 33264,11 грн (за 987 км або 33,7 грн/км в перерахунку), а по маршруту п/п Ягодин - місто Луцьк - 14735,89 грн (за 134 км або 109 грн/км в перерахунку), що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат.
Декларанту запропоновано в 10-дениий термін надати: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 3) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних витрат; 4) транспортні (перевізні) документи; 5) прейскурант (прайс-лист) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с.105 зворот-106 том 2).
На електронне повідомлення митниці позивачем у цій справі надало: банківський платіжний документ, що стосується товару, від 04 березня 2025 року №14 (а.с.44 том 2), проформу-інвойс від 26 лютого 2025 року (а.с.84-89 том 2), лист-пояснення від виробника від 13 березня 2025 року (а.с.44 зворот том 2), договір-заявку від 07 березня 2025 року №ЮВ000028149 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (а.с.165-166 том 1), договір-заявку від 07 березня 2025 року №ЮВ000028149 між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Лакі Ейт» (а.с.163-164 том 1), договір від 03 січня 2023 року №03/01/2023 (а.с.167-170 том 1).
За змістом контракту від 15 березня 2024 року №15/03/2024/UA, укладеного між ПП «Лакі Ейт» (покупець) та компанією GTV Poland Spolka Akcyjna (продавець), визначено предмет та умови поставки, основні зобов'язання продавця та покупця, а зокрема згідно з підпунктами 1.1 контракту продавець зобов'язується видати та передати право власності покупцеві на меблеву фурнітуру, засоби індивідуального захисту (промислові), аксесуари і аналогічні товари, а покупець - оплатити продажну ціну за замовлені товари, а також відповідальний за вивіз товару зі складу продавця і його ввезення на територію України для подальшого продажу; асортимент, кількість товару, його вартість і загальна сума доставки будуть узгоджуватися кожен раз для кожної окремої партії товару.
У рахунку-проформі від 26 лютого 2025 року загальна вартість партії узгодженого товару становить 51135,38 доларів США (а.с.47-58 том 1). При цьому, судом вірно ураховано, що рахунок-проформа - це формально виставлений рахунок, мета якого - оголосити вартість товару чи послуги в цілому.
Водночас з матеріалів справи убачається, що фактична передача товару здійснена на підставі рахунків-фактур (інвойсів) від 10 березня 2025 року №39300044 на суму 18938,84 доларів США та №39400013 на суму 31219,00 доларів США (а.с.59-65, 87-93 том 1).
При цьому асортимент поставленого товару його кількість та ціна узгоджується з відомостями у специфікаціях до цих рахунків-фактур (інвойсів) від 10 березня 2025 року №39300044 та №39400013 (а.с.66-72, 94-100 том 1) та відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №25UA205140015849U8 від 13 березня 2025 року (графа 22), тобто становить 50157,84 доларів США.
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником (продавцем) у рахунках-фактурах, які згідно з частиною другою статті 53 МК України є документами, що підтверджують митну вартість товару.
Платіжною інструкцією в іноземній валюті від 04 березня 2025 року №14 (а.с.44 том 2) позивач перерахував на рахунок продавця 50975,00 доларів США.
Також колегією суддів ураховано, що у листі від 13 березня 2025 року продавець - компанія GTV Poland Spolka Akcyjna - підтвердив, що ПП «Лакі Ейт» продано товар за партнерськими (дилерськими) цінами; ціни, зазначені у фактурах, відповідають встановленим цінам (а.с.44 зворот том 2), а у листі від 17 березня 2025 року (а.с.183 том 2) також підтвердив, що продаж товару було здійснено згідно з узгодженими знижками по деяких позиціях, через що виникла різниця в сумі передплати клієнта на 817,60 доларів США, яка залишається до розрахування на наступний інвойс.
Отже, заявлена декларантом за першим методом фактурна вартість оцінюваного товару (50975,00 доларів США) визначається рахунками-фактурами (інвойсами) від 10 березня 2025 року №39300044 та №39400013 та специфікаціями від 10 березня 2025 року №39300044 та №39400013 й додатково підтверджена листами продавця, якими пояснюється різниця в платіжному документі (наявна переплата у сумі 817,60 доларів США).
Окрім обумовленого, колегією суддів ураховано, що за правилами частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5); витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 6).
Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.
Відповідно до пункту 4 договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 15 березня 2024 року №15/03/2024/UA поставка товару здійснюється на умовах на умовах FCA, Прушкув (Польща), що також підтверджено у рахунках-фактурах.
Відповідно до пункту 2.1 та 4 договору від 15 березня 2024 року №15/03/2024/UA поставка товару здійснюється на умовах на умовах FCA, Прушкув (Польща), ціна товару також складається відповідно до умов FCA, Прушкув (Польща) та встановлюється в доларах США, включаючи вартість товару, упаковки, маркування, тари, навантажувальні роботи в транспортний засіб і митного оформлення товару на території продавця.
Поставка на умовах FCA означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Пункт призначення FCA - це кінцевий пункт доставки, куди вантаж доставляє продавець; всі витрати після доставки товару та навантаження на транспортний засіб несе покупець.
За змістом спірних правовідносин, визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до частини десятої статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати на перевезення товару на заявлених умовах поставки до кордону України у сумі 33264,11 грн.
Колегією суддів ураховано, що Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів та виконання вантажно-розвантажувальних робіт (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому за відсутності чіткої вказівки в законодавстві надана відповідачу довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
З матеріалів справи убачається, що ПП «Лакі Ейт» для підтвердження понесення витрат на транспортування відповідачу надало до митного оформлення:
договір-заявку від 07 березня 2025 року №ЮВ000028149 (а.с.163-164 том 1);
рахунок на оплату від 12 березня 2025 року №ЮВ00016310 (а.с.171 том 1);
довідку на підтвердження транспортних витрат від 12 березня 2025 року №149 (а.с.172 том 1).
Також на вимогу митного органу надано договір-заявку від 07 березня 2025 року №ЮВ000028149 (а.с.165-166 том 1), договір-заявку від 07 березня 2025 року №ЮВ000028149 (а.с.163-164 том 1), договір від 03 січня 2023 року №03/01/2023 (а.с.167-170 том 1).
Зі змісту перелічених доказів слідує що між ПП «Лакі Ейт» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір-заявку від 07 березня 2025 року №№ЮВ000028149 (а.с.163-164 том 1) на перевезення товару за маршрутом Брвінов + Прушкув (Польща) - Луцьк (Україна); вартість транспортно-експедиційних послуг з перевезення становить 48000,00 грн. Відповідно до рахунка на оплату від 12 березня 2025 року №ЮВ00016310 (а.с.171 том 1) вартість цих витрат розподілена таким чином: Брвінов + Прушкув (Польща) - п/п Ягодин/Дорогуськ) - 33264,11 грн (включені до митної вартості), а на території України - 14735,89 грн. Вказане також підтверджується довідкою від 12 березня 2025 року №149, із змісту якої слідує, що страхування не проводилося (а.с.172).
Стосовно ж доводів скаржника з приводу ненадання позивачем банківського платіжного документу, який підтверджує факт оплати транспортних послуг, то колегія суддів зазначає, що банківський платіжний документ не є документом, що визначає договірну вартість послуг з транспортно- експедиційного обслуговування і відсутність такої оплати в момент проведення митного оформлення товару не свідчить про виявлення митним органом розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, або наявність ознак підробки чи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за таке транспортно -експедиційне обслуговування. Тим більше, що вартість послуг з транспортно -експедиційного обслуговування визначена у наданій відповідачу довідці і відомості такої довідки не містять ознак підробки.
Крім того колегія суддів зазначає, що у постанові від 13.02.2018 у справі №803/1112/17 Верховний Суд зазначив, що ненадання банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів, які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.
Відносно ж доводів апеляційної скарги щодо непропорційного розподілу транспортних витрат (вартість перевезення товару за один кілометр по Україні перевищує вартість перевезення товару за один кілометр за межами України), то колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції та доводами позивача, що перевізник самостійно визначає розмір транспортних витрат по всьому маршруту, формуючи ціну з огляду на різні ціноутворюючі фактори (як-от вартість та якість пального, розрахункові витрати пального на км пробігу, відрядні витрати, технічний стан доріг, витрачений час у дорозі і т.п.).
Натомість до повноважень митного органу України не віднесено виконання функцій перевірки економічного обґрунтування вартості, наданих послуг з переведення вантажів, як на митній території України так і за її межами.
Також колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги з приводу неналежного перевізника, як підставу для коригування митної вартості, позаяк із зібраних у справі доказів убачається, що з метою перевезення товару за маршрутом Брвінов + Прушкув - Луцьк позивач вступив у договірні відносини щодо організації перевезень вантажу із ФОП ОСОБА_1
ФОП ОСОБА_1 в свою чергу на підставі договору-заявки від 07 березня 2025 року №ЮВ000028149 залучив до організації перевезень ФОП ОСОБА_2 (експедитора), який у свою чергу уклав з компанією Transpol (перевізник) договір від 03 січня 2023 року №03/01/2023 на транспортне обслуговування, за умовами пункту 1 якого експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.
Отже, безпосереднім перевізником товару є компанія Transpol, відомості про яку і вказано в міжнародній автотранспортній накладній (CMR) від 10 березня 2025 року №20250310UAM (а.с.160 том 1).
Підсумовуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що документи, що підтверджують перевезення товару не містять розбіжностей і є належними та достатніми доказами, що підтверджують вартість транспортування.
Відтак колегія суддів приходить до висновку, що надані відповідачу документи для митного оформлення товару за ціною договору у своїй сукупності підтверджують, як вартість самого товару, так і витрати, пов'язані із транспортуванням товару, й вони були враховані у митну вартість, що не заперечує відповідач.
Стосовно ж доводів апеляційної скарги щодо витребування додаткових документів, то колегія суддів зазначає, що вимога про надання виписки з бухгалтерської документації, висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, каталогів, прейскурантів виробника товару, відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.
Ненадання додаткових документів (прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару, заявок) також не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.
Колегія суддів погоджується, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).
З урахуванням наведеного висновок у спірних рішеннях про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними.
Окрім обумовленого з матеріалів справи також убачається, що відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Натомість колегія суддів звертає увагу скаржника про те, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номери та дати митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Натомість як слідує з матеріалів справи відповідач не виконав обов'язок щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
За приведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, а відтак оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є необґрунтованим та таким, що не відповідають вказаним вище нормам МК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі № 140/3284/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос