08 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 457/1152/25 пров. № А/857/46349/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Заверухи О.Б.,
суддів Гінда О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові заяву ОСОБА_1 про відвід судді Заверухи О.Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського ВП № 2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області Олійника Івана Васильовича, ГУНП у Львівській області про скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року,
03 листопада 2025 року о 18:55 через систему "Електронний суд" до Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 у справі № 457/1152/25, у якій просив: 1) визнати протиправною та скасувати ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 04.10.25 про відмову у задоволенні заяви позивача про відвід судді Грицьківа В.Т. у справі № 457/1152/25; 2) визнати протиправною та скасувати ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 04.10.25 про відмову у задоволенні заяви позивача про встановлення порядку з'ясування судом обставин справи та порядку дослідження судом доказів у справі № 457/1152/25; 3) визнати протиправним та скасувати рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 21.10.25 у справі № 457/1152/25 про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 листопада 2025 року визначено наступний склад суду у справі № 457/1152/25: головуючий суддя - Заверуха О.Б., судді - Гінда О.М., Ніколін В.В. (підстава здійснення автоматизованого розподілу: необхідність визначення складу суду).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04 листопада 2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Заверуха О.Б., судді - Гінда О.М., Ніколін В.В. (підстава здійснення автоматизованого розподілу: 2 а/с).
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04 листопада 2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Заверуха О.Б., судді - Гінда О.М., Ніколін В.В. (підстава здійснення автоматизованого розподілу: 3 а/с).
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року у справі № 457/1152/25.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 04 серпня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про відвід судді у справі № 457/1152/25 - повернуто скаржнику.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 04 серпня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про визначення порядку з'ясування судом обставин справи у справі № 457/1152/25 - повернуто скаржнику.
01 грудня 2025 року Восьмим апеляційним адміністративним судом зареєстровано заяву ОСОБА_1 (вх. № К-76692/25) про відвід судді Заверухи О.Б. у справі з підстав п. 5 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений ст. 31 цього Кодексу. Зазначає, що ним скеровано одну апеляційну скаргу на рішення Трускавецького міського суду Львівської області у справі № 457/1152/25, в якій наведено заперечення на ухвали суду першої інстанції від 04.10.2025, зокрема, на ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача про відвід судді Грицьківа В.Т. та ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача про встановлення судом першої інстанції порядку з'ясування обставин справи та порядку дослідження доказів. Однак, АСДС Восьмого ААС сформовано три окремі судові справи за окремими апеляційними скаргами у справі № 457/1152/25. Вказує, що колегією суддів Восьмого ААС під головуванням судді Заверухи О.Б., за наслідком розгляду однієї і тої самої апеляційної скарги, ухвалено 3 окремих процесуальних рішення від 12.10.2025, за якими одну і ту саму апеляційну скаргу від 03.11.2025, одночасно, двічі повернуто позивачеві без розгляду і один раз прийнято до апеляційного провадження. Вважає, що за наслідком розгляду апеляційної скарги, колегія суддів Восьмого ААС мала повноваження постановляти 3 окремі процесуальні рішення з приводу відкриття апеляційного провадження у справі № 457/1152/25 лише за умови наявності ухваленої суддею-доповідачем Заверухою О.Б. під час підготовки цієї справи до апеляційного розгляду про роз'єднання вимог цієї апеляційної скарги у три самостійні апеляційні провадження, однак матеріали справи № 457/1152/25, не містять копії ухвали щодо роз'єднання вимог апеляційної скарги від 03.11.2025. Зауважує, що у нього виникли небезпідставні побоювання того, що обставина відсутності у матеріалах справи № 457/1152/25 копії ухвали суду апеляційної інстанції про роз'єднання вимог апеляційної скарги позивача від 03.11.2025 може бути обумовлена прагненням судді ВААС Заверухи О.Б., в ході судового розгляду апеляційної скарги по суті вимог та, відповідно, користуючись повноваженнями головуючого судді в колегії суддів, виключити/усунути із судового розгляду заперечення, аргументи та вимоги апеляційної скарги позивача в частині, що стосується оскарження ухвал суду першої інстанції від 04.10.2025. Вважає, що автоматизований розподіл трьох окремих апеляційних скарг позивача від 03.11.2025 на розгляд судді Восьмого ААС Заверуха О.Б., у будь-якому випадку, відбувся із порушенням, встановленого ст. 31 КАС, порядку визначення судді для розгляду справи № 457/1152/25, що, у свою чергу, є безумовною підставою для відводу судді, яка передбачена п. 5 ч. 1 ст. 36 КАС.
Згідно з ч. 8 ст. 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що розгляд заяви про відвід здійснено 08 грудня 2025 року у зв'язку із перебуванням судді-доповідача Заверухи О.Б. у відрядженні з 28 листопада 2025 року по 07 грудня 2025 року на підставі наказу № 874/к/тм від 25 листопада 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість заявленого відводу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у ст. 36 КАС України.
Так, зокрема, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Як на підставу для відводу колегії суддів заявник посилається на приписи статті 36 КАС України, нормативна конструкція яких, з-поміж іншого, містить узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.
Проте, слід звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддями принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Одночасно, не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Із заяви про відвід слідує, що ОСОБА_1 обґрунтовує відвід судді Заверухи О.Б. порушенням порядку визначення судді для розгляду справи № 457/1152/25.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 31 КАС України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов'язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач.
Відповідно до ч. 19 ст. 31 КАС України, особливості розподілу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з п. 73-74 Глави 3 Розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, затвердженого рішенням ВРП від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-2 (далі - Положення про ЄСІТС) автоматизований розподіл судових справ між суддями в судах, у яких відсутня спеціалізація або її застосування неможливе, здійснюється між усіма суддями.
Відповідно до п. 82.4 Положення про ЄСІТС 82.4) передача судової справи (провадження) раніше визначеному судді, судді-доповідачу проводиться без застосування автоматизованого розподілу щодо апеляційних та касаційних скарг, що надійшли до суду апеляційної чи касаційної інстанції після визначення судді-доповідача у цій судовій справі.
Заявник покликається на п. 80 Глави 3 Розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Згідно з п. 80 Глави 3 Розділу ІІІ Положення про ЄСІТС у разі роз'єднання (виділення) судових справ виділена в окреме провадження судова справа не підлягає автоматизованому розподілу, реєструється як така, що надійшла вперше, та передається судді, яким ухвалено рішення про роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження чи виділення в окреме провадження
Однак вказана норма не є застосовною у цьому випадку, оскільки рішення про роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження не приймалось.
При цьому, із апеляційної скарги слідує, що Касандяк Р.В. у прохальній частині апеляційної скарги від 03.11.2024 просив визнати протиправними та скасувати три окремі судові рішення: 1) ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 04.10.25 про відмову у задоволенні заяви позивача про відвід судді Грицьківа В.Т. у справі № 457/1152/25; 2) ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 04.10.25 про відмову у задоволенні заяви позивача про встановлення порядку з'ясування судом обставин справи та порядку дослідження судом доказів у справі № 457/1152/25; 3) рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 21.10.25 у справі № 457/1152/25 про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Таким чином, колегія суддів констатує, що порядок визначення судді для розгляду справи № 457/1152/25 не було порушено.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що мотиви заяви про відвід фактично зводяться до незгоди із процесуальним рішенням колегії суддів під час підготовки цієї справи до апеляційного розгляду щодо неприйняття ухвали про роз'єднання вимог цієї апеляційної скарги у три самостійні апеляційні провадження.
Проте, як зазначалось вище, відповідно до ч. 4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що обставини наведені заявником у заяві про відвід судді Заверухи О.Б. не можуть свідчити про упередженість, необ'єктивність та певну зацікавленість судді у розгляді вказаної справи, а тому не можуть бути підставою для задоволення заяви про відвід. Будь-яких інших підстав, які викликали б сумнів в об'єктивності та неупередженості судді Заверухи О.Б. судом не встановлено.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, ЄСПЛ, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Зокрема, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали ЄСПЛ щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14.05.2004, заява № 67208/01; «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04.02.2003, заяви № 61164/00 і № 18589/02; «Guntis Apinis проти Латвії» від 20.09.2011, заява № 46549/06).
Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, взявши до уваги, також, правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 14.03.2019 у справі № 9901/34/19.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що свобода вираження поглядів сторонами не є необмеженою і певні інтереси, такі як авторитет суду, є достатньо важливими для виправдання обмежень цього права (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Маріапорі проти Фінляндії», заява № 37751/07, § 62, від 06.07.2010).
Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Відповідно до п. п. 103, 104, 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волкова О. проти України» від 09.01.2013 (остаточне 27.05.2013), «Для того, щоб встановити, чи може суд вважатися «незалежним» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, слід звернути увагу на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (1) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (2) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій)… Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності…».
На неупередженість судді, як однієї з важливих ознак правосуддя акцентується увага й у пункті 3 Європейського статуту судді: «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений».
Приписами пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23) визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Відвід судді від участі в розгляді справи повинен мати місце також в тому випадку, коли у спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Аналіз наведених правових норм та норм КАС України дає підстави для висновку, що підставою для відводу не обов'язково має бути доведений факт необ'єктивності чи заінтересованості судді. Згідно з зазначеними нормами, унеможливлюється участь судді у розгляді справи коли в учасника справи могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (суддів).
На підставі вище викладеного, задля усунення сумнівів щодо безсторонності та неупередженості судді Заверухи О.Б.., який згідно протоколу автоматизованого розподілу визначений головуючим суддею колегії суддів для розгляду цієї справи, для забезпечення умов, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи доброчесним, безстороннім та неупередженим судом, а також заради уникнення в подальшому атмосфери конфліктності, несприйняття, неспокою, надмірного хвилювання, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення заяви про відвід, з урахуванням мотивів суду апеляційної інстанції викладених вище.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 КАС України, у разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись ст. 36, 39, 40, 321, 325, 328 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Заверухи Олега Богдановича задовольнити частково, з урахуванням мотивів викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Відвести суддю Заверуху Олега Богдановича від розгляду справи № 457/1152/25 (А/857/46349/25).
Адміністративну справу № 457/1152/25 (А/857/46349/25) передати для повторного автоматичного розподілу в порядку статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін