Справа № 703/7983/25
1-кс/703/1094/25
про накладення арешту на майно
04 грудня 2025 року м. Сміла
Слідчий суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, -
01 грудня 2025 року прокурору Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025255350000265 від 28.11.2025, звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить накласти арештна майно, яке вилучене 28.11.2025 в період часу з 19:15 год. по 19:45 год. під час проведення огляду місця події по вул. В'ячеслава Чорновола, 30 в м. Сміла Черкаської області, в ході якого з місця події вилучено автомобіль марки «Renault Clio» д.н.з. НОМЕР_1 .
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що 28.11.2025 до ВП № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області надійшло повідомлення від працівника СРПП ВП № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 про те, що 28.11.2025 близько 17:40 год. по вул. В'ячеслава Чорновола, 30 в м. Сміла Черкаської області, було зупинено гр-на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючого автомобілем марки «Рено», д.н.з. НОМЕР_2 , в якому останній зберігає заборонені речі, а саме: речовину рослинного походження.
Даний факт внесено до ЄРДР за № 12025255350000265 від 28.11.2025, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що працівниками сектору реагування патрульної поліції ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській 28.11.2025 близько 17 год. 20 хв. під час патрулювання по вул. В'чеслава Чорновола в м. Сміла Черкаської області, за порушення ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, було зупинено автомобіль марки «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час перевірки водій витягнув з рюкзака гаманець в якому містились два пакетики із речовиною рослинного походження зеленого кольору, які викинув на заднє сидіння салону автомобіля. Про даний факт працівниками поліції було здійснено повідомлення на спецлінію 102 та на місце події викликано слідчо-оперативну групу.
По прибуттю на місце події слідчо-оперативної групи, дізнавачем 28.11.20258 в період часу з 19 год. 15 хв. по 19 год. 45 хв., проведено огляд місця події, в ході якого з місця події вилучено автомобіль марки «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_1 , який поміщено на територію ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області за адресою: вул. Перемоги, 13, м. Сміла Черкаської області з метою подальшого проведення слідчих дій в установленому законом порядку, а саме вилучення вказаної речовини, призначення та проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів для встановлення вмісту та походження вказаної речовини.
Опитаний ОСОБА_5 пояснив, що 28.11.2025 близько 17 год. 25 хв. керував автомобілем «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_2 , та був зупинений працівниками поліції, під час зупинки, дістав з рюкзаку гаманець сірого кольору в якому знаходились два поліетиленові пакети з речовиною рослинного походження зеленого кольору та кинув їх на заднє сидіння салону автомобіля. Вказані дії помітив один з працівників поліції та запитав про походження даної речовини, на що ОСОБА_5 повідомив, що напередодні замовив дану речовину в інтернет мережі в невстановленої особи для власного вживання без мети збуту.
Згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , автомобіль марки «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_4 , на праві власності належить ОСОБА_6 , прож. АДРЕСА_1 .
Постановою дізнавача від 01.12.2025 автомобіль «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_2 , визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Беручи до уваги вищезазначене та те, що вказане вище майно є речовим доказом та має суттєве значення по кримінальному провадженню, та те, що в автомобілі можуть знаходитись заборонені до вільного обігу речі, а також, що незастосування заборони на користування вищезазначеним майном та заборони розпоряджатися таким майном може надати власнику майна ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , можливість в разі повернення автомобіля вчинити дії спрямовані на приховування таких речей, прокурор просить накласти арешт шляхом обмеження відчуження, розпорядження та користування на майно.
У судове засідання прокурор не з'явився, але на адресу суду надав заяву, в якій просив клопотання задовольнити.
Власник майна ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився.
Перевіривши надані матеріали клопотання, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подано клопотання, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов наступного.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. 170-174 КПК України, та згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Згідно з ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Разом з тим, як вбачається з наданих матеріалів, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послалась у клопотанні.
В наданих матеріалах, як вважає слідчий суддя, не міститься жодного доказу того, що вказане у клопотанні майно, а саме: автомобіль марки «Renault Clio» відповідає, критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а відповідна постанова органу досудового розслідування про визнання цього майна речовим доказом у провадженні є формальною.
В постанові дізнавача СД ВП № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області від 01 грудня 2025 року про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні не міститься достатнього обґрунтування, якому чи яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України відповідає зазначене вище майно.
Таким чином, зазначене вище майно, а саме: автомобіль марки «Renault Clio» д.н.з. НОМЕР_5 жодним чином не може відповідати ознакам речового доказу в рамках кримінального провадження № 12025255350000265 від 28 листопада 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Із врахуванням наведених обставин, прокурор у своєму клопотанні, в порушення вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, не встановив належну правову підставу; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для його власників.
На підставі вищевикладених обставин, слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, слід відмовити як такого, що внесено до суду за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
На підставі викладеного і керуючись ст. 98, 131, 132, 167, 170, 172-173, 372, 395 КПК України,
У задоволенні клопотання прокурора Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12025255350000265 від 28.11.2025, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1