Рішення від 10.11.2025 по справі 711/7368/25

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7368/25

Провадження № 2/711/3319/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2025 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кобилка Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 23.09.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8315742.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений у п. 10 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Згідно з п.п. 2.4. п. 2 кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п.п. 2.1. п. 2 кредитного договору.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами правил ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надання коштів у позику, зокрема і на умовах фінансового кредитку, які розміщені на сайті creditplus.ua. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих правил. Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Позивач також вказує, що 06.06.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено Договір факторингу № 06062025, відповідно до умов якого, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Права Вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно з п. 1.1. договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Пунктом п. 1.2. договору факторингу визначено, що сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до реєстру боржників від 06.06.2025 до Договору факторингу від 06.06.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 108000 грн. 00 коп., з яких: 40000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 48000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками; 20000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за пенею, штрафами.

Згідно з п. 3.9. Договору факторингу, у разі отримання коштів від боржників, органів ДВС в рахунок погашення заборгованості після дати підписання цього Договору, клієнт зобов'язаний перерахувати ці кошти фактору протягом 3 банківських днів з дати їх отримання (включно), на рахунок фактора, вказаний в розділі 10 цього договору. При перерахуванні коштів клієнт зобов'язаний надати розшифровку платежів у вигляді електронного листа, а саме, вказати наступні данні боржників: Прізвище, ім'я, по-батькові, код, номер облікової картки платника податків, № кредитного договору.

Таким чином, у разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 06.06.2025, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Отже, як зазначено у позові, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 8315742 у розмірі 108000 грн. 00 коп., з яких: 40000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 48000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками; 20000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за пенею, штрафами.

Враховуючи зазначене вище, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 8315742 у розмірі 108000 грн. 00 коп. та понесені судові витрати.

Відповідачем, через представника, подано відзив на позов, за яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначено, що жодної вимоги про повернення кредиту відповідачу не надходило; договір достроково не припинений. З позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся 23.07.2025, а надійшов до суду 11.08.2025. Вважає, що кредитодавець зобов'язаний був у письмові формі повідомити споживача про затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. У відповідача та в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження направлення та отримання відповідачем вимоги про дострокове погашення кредиту за договором від 23.09.2024. Виконання зобов'язання припадає на 18.09.2025, який на час звернення до суду із позовом ще не настав, а тому вимоги позивача є передчасними, підстав для їх задоволення немає. Зазначено, що позивачем не надано доказів про стан рахунків позичальника, даних балансу, меморіальних ордерів та інш. первинних документів. Виписка по рахунку відсутня. Твердження позивача про факт видачі кредиту, нарахування відсотків, правильність зарахування внесених відповідачем платежів та суми заборгованості не мають підтвердження. Вважає, що сума заборгованості не є обгрунтованою, не підтверджена первинними документами. Зазначено, що ідентифікація відповідача та підписання договору не підтверджено позивачем. Наданий позивачем договір факторингу не є належним і допустимим доказом. Відповідач зазначив про орієнтовний рорахунок понесених ним судових витрат - витрати на правничу допомогу у розмірі 25000грн., а в суді першої інстанції - 15000грн.

Позивачем відповідальна відзив подана не була.

Ухвалою суду від 01.09.2025 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Вказана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» не з'явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. Водночас, у п. 4 прохальної частини позовної заяви представником позивача за довіреністю - Москаленко М.С. заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства. Заявлені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі, на підставі наявних у справі доказів. Крім того, у разі неявки відповідача, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 на його представник адвокат Постригань Т.Л. не з'явились, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Подано заяву про розгляд справи за їхньої відсутності на підставі наявних доказів.

Крім того, 27.10.2025 стороною відповідача продано заяву про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 14000грн. 00коп.

Враховуючи думку представника позивача, сторони відповідача, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав:

встановлено, що 23.09.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА»,укладено договір про надання споживчого кредиту № 8315742, умовами якого визначено, що: сума кредиту складає - 40000 грн. 00 коп.; строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених у п. 1.4.1 розділу 1 цього договору); тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка - 1,00 % у день та застосовується в межах стоку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору; знижена процентна ставка - 0,85 % в день та застосовується на умовах, визначених п.п. 1.5.2. договору; орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: 2333,95 % річних - за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом, 2103,14 % річних - за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: 184000грн. 00 коп. - за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом, 182200 грн. 00 коп. - за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки (п.п. 1.3.-1.10. договору).

Дата надання кредиту 23.09.2024 або 24.09.2024 (п.2.2 договору).

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . У випадку, якщо після здійснення (ініціювання здійснення) Товариством платежу за реквізитами вищевказаної платіжної картки виявиться, що платіж не може бути зарахований на рахунок з будь-яких причин, які не залежать від Товариства (в тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки), Сторони укладають додаткову угоду про зміну платіжних реквізитів Споживача для надання кредиту за цим Договором. При цьому, така додаткова угода може бути укладена лише протягом 24-х годин з моменту прийняття Товариством рішення про надання кредиту Споживачу. Якщо Сторони з будь-яких причин у вказаний строк не укладуть вказану додаткову угоду Споживач втрачає право отримати кредитні кошти за цим Договором, а у Товариства не виникає прострочення кредитора (п.2.1 договору).

Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п.3.1 договору).

Відповідно до п.4.1 п.п.9 договору передбачено, що Товариство має право вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав в повному обсязі у порядку та випадках, передбачених п.5.4 договору.

Споживач зобов'язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором (п.п. 1 п.4.4 договору).

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку, визначеного п.5.3 договору (п.5.1 договору).

Відповідно до п.5.4 договору, у разі затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства України, цього договору (п.6.1 договору).

Порушенням умов цього договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (п.6.2 договору). У випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити Товариству штраф (п.6.4 договору).

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами правил ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надання коштів у позику, зокрема і на умовах фінансового кредитку, які розміщені на сайті creditplus.ua. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих правил (п.9.8 договору). Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Кредитний договір підписаний сторонами, зокрема відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором А1178 - 23.09.2024 о 16:12:54, відповідно до положень п.п. 8.1-8.8, 9.1-9.14, 10 договору.

Додатком до договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка також підписана електронним підписом відповідачем А1178 - 23.09.2024 о 16:12:54.

Крім того, відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором - LY8475 - 23.09.2024 о 16:08:51 підписав Паспорт споживчого кредиту, Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартна форма), що свідчить про обізнаність позичальника із умовами кредитного договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Крім того, Верховний Суд у постанові у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснена при вході Споживача в Особистий кабінет/Мобільний застосунок "CreditPlus", в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві (в т.ч через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно Пароля входу до Особистого кабінету/Мобільного застосунку "CreditPlus" та/або шляхом перевірки 3 інших електронних даних, які вводить Споживач та які забезпечують Ідентифікацію в ІКС Товариства. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/Мобільного застосунку "CreditPlus".

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 23.09.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 кредитного договору № 8315742. Доводи відповідача про те, що він договір не підписував, спростовуються дослідженими доказами по справі.

Таким чином, скріпивши договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов'язки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до Договору № 8315742 від 23.09.2024 кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 40000 грн. 00 коп.

Як вбачається з доданих до позовної заяви матеріалів, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 23.09.2024, перерахувало на картковий рахунок відповідача кредитні кошти у сумі 40000 грн. 00 коп., а саме за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - f56617ba-c3b8-430a-8b3e-4046192a1713, банк еквайр - АТ, код авторизації 166110. Перерахування таких коштів здійснено ТОВ «ПЕЙТЕК», що відповідає умовам договору з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» № 190122-1 від 19.01.2022, договору №04072024-3 від 04.07.2024 та підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» за № 20250609-1.1 від 09.06.2025 14:50.

Таким чином, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» у повному обсязі виконало свої зобов'язання за кредитним договором № 8315742 від 23.09.2024.

Слід зазначити, що незважаючи на заперечення відповідача щодо отримання ним кредитних коштів у розмірі 40000грн. 00коп. на вказаний у договір картковий рахунок у банківській установі, останнім доводи позивача у цій частині не спростовані належними та допустимими доказами.

Отже, у судовому засіданні встановлено, що відповідач кредитні кошти отримав, однак, з моменту отримання кредиту допускав порушення умов повернення грошових коштів, оскільки своєчасно не здійснював платежів, передбачених договором та достатніх для погашення своїх договірних зобов'язань з повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів, визначених умовами Договору, в зв'язку з чим останній має заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 8315742 від 23.09.2024, що стверджується відповідним розрахунком.

Слід зазначити, що зі всіма умовами кредитування відповідач був ознайомленим і прийняв умови Договору № 8315742 від 23.09.2024. Навіть, після отримання кредитних коштів, він не відмовився від договору і не повернув отримані у кредит грошові кошти.

06.06.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено Договір факторингу № 06062025, відповідно до умов якого, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Права Вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно з п. 1.1. договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Пунктом п. 1.2. договору факторингу визначено, що сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до реєстру боржників від 06.06.2025 до Договору факторингу від 06.06.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 108000 грн. 00 коп., з яких: 40000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 48000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками; 20000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за пенею, штрафами.

Згідно з п. 3.9. Договору факторингу, у разі отримання коштів від боржників, органів ДВС в рахунок погашення заборгованості після дати підписання цього Договору, клієнт зобов'язаний перерахувати ці кошти фактору протягом 3 банківських днів з дати їх отримання (включно), на рахунок фактора, вказаний в розділі 10 цього договору. При перерахуванні коштів клієнт зобов'язаний надати розшифровку платежів у вигляді електронного листа, а саме, вказати наступні данні боржників: Прізвище, ім'я, по-батькові, код, номер облікової картки платника податків, № кредитного договору.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).

Разом з тим, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.

Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов'язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт 57). Відповідно до статті 1077 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов'язків сторін договору. Вказана позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16579/20 від 07.09.2022 (п. 9.5).

Слід також зазначити, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Вказані правові висновки висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/968/16 від 11.09.2018 (п. 59, 60).

Встановлено, що відповідно до даних платіжної інструкції №31 від 10.06.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувала ТОВ «Авентус Україна» 2309037грн. 30коп., як плату за відступлення права вимоги згідно із договором факторингу від 06.06.2025 №06062025.

Отже, враховуючи зазначені вище обставини, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відповідно до укладеного договору факторингу №06062025 від 06.06.2025 перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 8315742 від 23.09.2024 у розмірі 108000грн. 00 коп., з яких: 40000грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 48000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками; 20000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за пенею, штрафами.

Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).

Між тим, при умові, якщо відповідач (в даному випадку, ОСОБА_1 ) з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, - має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.

Під час розгляду справи відповідачем не надаються докази повної сплати заборгованості первісному кредитору. Таким чином, у разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем.

Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов'язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України та положеннями укладеного між сторонами кредитного договору.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського Кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).

До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На час розгляду справи кредитний договір № 8315742 від 23.09.2024 та договір факторингу № 06062025 від 06.06.2025 недійсними, розірваними чи припиненими не визнані.

Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Поняття та підстави виникнення права на неустойку визначені ст.ст. 549, 550 ЦК України.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Установивши, що договір № 8315742 від 23.09.2024 підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та був ознайомлений з сукупною вартістю кредиту.

Судом встановлено, що при укладенні кредитного договору ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу у повному обсязі інформацію стосовно умов кредитування, зауважень при його укладенні останній не висловив. Крім того, і на час розгляду цієї справи ОСОБА_1 не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту повного повернення ним заборгованості за договором № 8315742 від 23.09.2024, а також не навів своїх розрахунків заборгованості щодо спростування розміру заборгованості, визначеного позивачем.

За наданим позивачем розрахунком заборгованості вбачається, що тіло кредиту у розмірі 40000грн. 00коп. відповідачем (зокрема і первісному кредитору) повернуто не було, а тому заборгованість за тілом кредиту у вказаному розмірі підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Як вже зазначалося, за умовами кредитного договору строк кредиту становить 360 днів. Кредитні кошти отримані відповідачем 23.09.2024, а тому, дійсно, суд погоджується із позицією відповідача про те, що датою повернення кредитних коштів є - 18.09.2025. Позовна заява надійшла до суду 11.08.2025, а направлена до суду 05.08.2025, відповідно до даних конверту поштового відправлення та штампу вхідної кореспонденції суду. Між тим, й станом на час розгляду справи, відповідачем не надані підтвердження про те, що станом на 10.11.2025 (дата судового засідання) ним сплачено позивачу тіло кредиту та інші платежі, відповідно до умов кредитного договору від 23.09.2024. На цей час строк кредиту, визначений у п.1.4 кредитного договору, сплив. Отже, обставини визначення позивачем розміру заборгованості станом на 06.06.2025 (дата укладення договору факторингу), тобто до закінчення строку кредиту - 18.09.2025, не є підставами для відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення існуючої заборгованості.

Що стосується нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом у розмірі 48000грн. 00коп., то суд приходить висновку про задоволення позовних вимог в цій частині також у повному обсязі.

Так, визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (постанова Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-223цс16).

Суд звертає увагу, що кредитний договір від 23.09.2024 є споживчим. Таким чином, судом установлено, що кредитні правовідносини, які виникли між сторонами, мають споживчий характер, а тому на них поширюються норми законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до розрахунку заборгованості, позивачем за користування кредитом відповідачу нараховані проценти у розмірі 48000грн. 00коп. За дослідженою інформацією, що долучена до позову, по оплаті поточних платежів та заборгованості вбачається, що відповідач періодично вносив кошти на погашення заборгованості, зокрема: 23.10.2024 у розмірі 10200грн. 00коп., які зараховані на погашення процентів.

Отже, такі обставини свідчать про те, що відповідачем фактично визнається факт отримання грошових коштів у кредит у ТОВ «Авентус Україна», він погодився із умовами кредитного договору від 23.09.2024 і частково його виконував.

Крім того, починаючи з 23.09.2024, первісним кредитором (позивачем) нараховувалися проценти за користування кредитними коштами, виходячи із зниженої процентної ставки 0,85% в день, відповідно до п.1.5.2 договору, а починаючи з 24.10.2024 по 20.02.2025 вже застосована стандартна процентна ставка 1% в день, відповідно до п.1.5.1 договору. Після цього, станом на 05.06.2025 (06.06.2025 укладено договір факторингу) кредитодавцем проценти за користування кредитом не нараховувалися, з огляду на його диспозитивне право.

Таким чином, розмір нарахованих процентів 48000грн. 00коп., не спростований відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення цих нарахувань підлягають до повного задоволення.

Крім того, такі умови договору від 23.09.2024 та розмір нарахованих процентів не суперечать нормам Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, яка чинна з 24.12.2023.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування».

Так, пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що денна процентна ставка це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5%. При цьому, відповідно до п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Кредитний договір №8315742 укладений між первісним кредитором та відповідачем 23.09.2024, тобто після набрання чинності відповідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а відтак положення Закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у порядку, передбаченому ч. 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у розмірі не більшому, ніж 1%.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом взято до уваги, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який продовжений, зокрема і діє на цей час.

В даному випадку, між сторонами був укладений кредитний договір 23.09.2024, тобто під час дії в Україні воєнного стану, який на час розгляду справи продовжений, а тому в силу закону відповідач звільнений від сплати пені.

Також, норми ЦК України в питанні нарахування пені є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний Кодекс України.

Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного Кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного Кодексу України.

Так, основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», так і п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв'язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Отже, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 20000грн. 00коп. слід відмовити.

Встановлено, що при подачі до суду позову, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028грн. 00коп., що підтверджується платіжною інструкцією №125357 від 22.07.2025.

Враховуючи норми ст. 141 ЦПК України та той факт, що позовні вимоги задоволені на 81,48%, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1973грн. 77коп., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В іншій частині слід відмовити.

Що стосується вимог відповідача про стягнення з позивача на його користь витрат на правничу допомогу, то суд приходить до наступного:

відповідачем у відзиві на позов зазначено орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу у розмірі 15000грн. 00коп. в суді першої інстанції.

Крім того, відповідачем 27.10.2025 через систему «Електронний Суд» подана заява та докази на підтвердження витрат, які очікує понести відповідач - витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 14000грн. 00коп. Зокрема надані докази (в копіях): договір про надання правничої допомоги від 03.04.2025, що укладений між адвокатом Постригань Т.Л. та ОСОБА_1 , за яким у п.3 визначено умови щодо оплати послуг; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю щодо адвоката Постригань Т.Л. від 13.02.2006, ордер адвоката серія СА №1136407 від 03.04.2025, виданий адвокатом Постригань Т.Л. на підставі договору від 03.04.2025 б/н щодо представництва прав та інтересів ОСОБА_1 , акт наданих за договором від 03.04.2025 послуг, що складений 24.10.2025 (вартість робіт за 1год.- 2000грн., підготовка заяви, ознайомлення з матеріалами справи та підготовка відзиву на позов, загальна вартість послуг 14000грн. 00коп. Сторони претензій одна до одної не мають), розрахунок (детальний опис послуг) від 24.10.2025 на суму 14000грн. 00коп.

Всі досліджені докази є належними, допустимими та переконливими.

При цьому, суд керується нормами ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як на думку суду, знайшли своє підтвердження доводи сторони відповідача про витрати на професійну правничу допомогу адвоката, які він очікує понести, під час розгляду цієї цивільної справи судом першої інстанції, та які підлягають до стягнення з позивача на користь відповідача у розмірі 2592грн. 80коп., враховуючи, що відповідач фактично виграв у позивача 18,52%, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В іншій частині слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-83, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: вул. Симона Петлюри буд. 30, м. Київ) заборгованість за договором №8315742 від 23.09.2024 у розмірі 88000грн. 00коп., з яких: 40000грн. 00коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 48000грн. 00коп. - заборгованість за відсотками; судовий збір у розмірі 1973грн. 77коп., а всього - 89973грн. 77коп.

В іншій частині відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: вул. Симона Петлюри буд. 30, м. Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2592грн. 80коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана.

Повний текст судового рішення складений 01.12.2025.

Головуючий суддя С.М. Позарецька

Попередній документ
132492162
Наступний документ
132492164
Інформація про рішення:
№ рішення: 132492163
№ справи: 711/7368/25
Дата рішення: 10.11.2025
Дата публікації: 12.12.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Придніпровський районний суд м. Черкас
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (10.11.2025)
Результат розгляду: заяву задоволено частково
Дата надходження: 11.08.2025
Предмет позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором
Розклад засідань:
13.10.2025 08:30 Придніпровський районний суд м.Черкас
10.11.2025 09:40 Придніпровський районний суд м.Черкас