Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4810/25
Провадження № 2-с/711/59/25
09 грудня 2025 року суддя Придніпровського районного суду міста Черкаси Скляренко В.М., розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Безвершенко Ірини Сергіївни про поновлення строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу та про скасування судового наказу у справі №711/4810/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ,
11.06.2025 року Придніпровським районним судом міста Черкаси видано судовий наказ у справі №711/4810/25, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Холд Лімітед» заборгованість за спожитий природний газ, що утворилась за період з 01.10.2020 по 30.04.2022 за адресою об'єкту - АДРЕСА_1 (особовий рахунок - НОМЕР_1 ), у розмірі 11 461 грн. 42 коп.; 3 % річних, за період з 30.12.2023 по 15.05.2025, у розмірі 472 грн. 90 коп.; інфляційні втрати, за період з 30.12.2023 по 15.05.2025, у розмірі 1920 грн. 43 коп., а всього: 13 854 грн. 75 коп. Окрім того, стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 302 грн. 80 коп.
26.11.2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Безвершенко І.С. до суду надійшло клопотання про поновлення строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу та про скасування судового наказу у справі №711/4810/25.
В обґрунтування заяви про скасування судового наказу вказує, що ОСОБА_1 не погоджується із заборгованістю та не вважає вимоги стягувача безспірними, оскільки заборгованості вона не мала, а навпаки мала переплату. Окрім того, просить врахувати, що боржниця ОСОБА_1 є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , яка не відноситься до територіальної підсудності Придніпровського районного суду м. Черкаси.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу у справі №711/4810/25 вказує, що копію судового наказу разом з доданими до неї документами ОСОБА_2 не отримувала, оскільки не проживає за зареєстрованим місцем проживання більше п'ятнадцяти років. Про існування судового наказу та заборгованості дізналася із додатку дія, коли отримала постанову про арешт коштів.
Оскільки заявниця була необізнаною про винесення судового наказу, то просить поновити строк на подання заяви про його скасування.
Згідно з ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Згідно з ч. 4 ст. 169 ЦПК України днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
За матеріалами судової справи судом встановлено, що 12.06.2025р. копія судового наказу разом заявою про його винесення та додатками до неї направлялись судом за зареєстрованим місцем проживання боржника ( АДРЕСА_2 ) та була отримана боржником 19.06.2025р., що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 28/.
Окрім того, із матеріалів справи вбачається, що представник ОСОБА_1 - адвокат Безвершенко І.С. 15.10.2025р. в приміщенні суду ознайомилася із матеріалами справи №711/4810/25, про що в матеріалах справи міститься відповідна заява та розписка /а.с. 32/).
До того ж, суд бере до уваги, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, які є у загальному доступі за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/, судовий наказ №711/4810/25 від 11.06.2025р. перебуває у загальному доступі з 16.06.2025р., а відтак заявниця мала можливість ознайомитись з його змістом.
Із заявою про скасування судового наказу представник заявниці звернулась до суду лише 24.11.2025р., тобто з пропуском п'ятнадцятиденного строку, передбаченого ч. 1 ст. 170 ЦПК України. Порушення такого строку в клопотанні обґрунтовується лише тим, що боржниця не отримувала судового наказу так, як не проживає за зареєстрованим місцем проживання більше 15 років, а проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, з рекомендованого повідомлення /а.с. 28/ вбачається, що в ньому мається відмітка та підпис про особисте отримання боржником 19.06.2025р. судового відправлення (судового наказу), а також підпис уповноваженого працівника поштового зв'язку.
Окрім того, представник ОСОБА_1 - адвокат Безвершенко І.С. 15.10.2025р. в приміщенні суду ознайомилася із матеріалами справи /а.с. 32/, а до суду із вказаною заявою звернулася лише 24.11.2025р. (надійшла до суду 26.11.2025р.), тобто із пропуском п'ятнадцятиденного строку, навіть якщо такий строк рахувати із 15.10.2025р.
Частиною 1 ст. 127 ЦПК України установлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2024р. у справі №756/11081/20 акцентувала увагу, що «запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.»
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
У своїй заяві заявниця не зазначає жодної поважної причини пропуску нею строку на подання заяви про скасування судового наказу, окрім того, що вона не отримувала копію відповідного судового наказу, що спростовується матеріали справи.
Окрім того, суд бере до уваги, що заява про скасування судового наказу ґрунтується виключно на твердженні заявниці про оспорювання вимог стягувача і подана без додаткових доказів, якими боржник обґрунтовує свої заперечення.
Щодо доводів заявниці стосовно порушення судом правил підсудності, то слід зазначити наступне.
Згідно зі статтею 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. Отже, щодо підсудності наказне провадження тотожне позовному.
Зокрема, заяви про стягнення заборгованості за ЖКП (п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України) подаються за місцем знаходження нерухомого майна, тобто за виключною підсудністю (ч. 1 ст. 30 ЦПК України). Тобто, виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна, як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися, як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків що пов'язані в нерухомим майном.
Зазначена позиція викладена в постановах Верховного Суду у справах №910/10647/18 від 07.07.2020р., №911/2390/18 від 16.02.2021р., №638/1988/18 від 10.04.2019р., №910/6644/18 від 09.09.2020р.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зауважує, що відповідно до засад змагальності цивільного судочинства кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України). Аналогічна за своїм змістом норма передбачена і у ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, слід виснувати, що обов'язок доказування поважності причин, які стали підставою пропуску строку для вчинення процесуальної дії, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про поновлення такого строку.
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України заявницею не надано суду належних та допустимих доказів, які з точки зору достатності та взаємозв'язку, свідчили б про поважність причин пропуску нею строку подання заяви про скасування судового наказу.
Заявниця не навела жодних обставин, які свідчать про поважність пропуску строку для подання заяви про скасування судового наказу, навіть якщо такий строк необхідно рахувати із 15.10.2025р. (день ознайомлення представника із матеріалами справи). За таких обставин, суд не вбачає наявності правових підстав для поновлення заявниці строку для подання заяви про скасування судового наказу.
Разом з тим, слід зазначити, що заявниця не позбавлена права повторно звернутися до суду із заявою про скасування судового наказу, навівши обґрунтовані підстави пропуску строку звернення до суду із такою заявою.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 127, 169-171, 258-261 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
В задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Безвершенко Ірини Сергіївни про поновлення строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу у справі №711/4810/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ - відмовити.
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Безвершенко Ірини Сергіївни про скасування судового наказу №711/4810/25 від 11.06.2025р. повернути без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасники справи, яким ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення їм відповідної ухвали суду.
Суддя: В.М. Скляренко