Справа № 695/3424/25
10 грудня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025255320000337 від 15.07.2025 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нефтєюганськ Тюменської обл. РФ, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, з середньо-спеціальною освітою, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 13.01.2010 Кіровським районним судом м. Кіровоград за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі;
- 24.02.2010 Кіровським районним судом м. Кіровоград за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;
- 12.10.2015 Ленінським районним судом м. Кіровоград за ч. 2 ст. 185 КК України до 6 місяців арешту;
- 19.01.2016 Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 25.05.2016 Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 2 ст. 190, 71, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавленні волі;
- 19.01.2016 Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 25.05.2016 Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70, 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. 06.01.2017 ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда звільнився умовно-достроково строком на 3 місяці 21 день;
- 07.03.2018 Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;
- 27.07.2018 Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;
- 25 травня 2020 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України,
ОСОБА_6 14.07.2025 близько 14.40 год., перебуваючи в кафе «Роксолана», яке розташоване по вул. Шевченка 96 в м. Золотоноша Черкаської обл., з гаманця, який належить ОСОБА_4 , викрав банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_5 та банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що вказані картки є чужою власністю і на них наявні грошові кошти, маючи прямий умисел, спрямований на викрадення офіційного документа, переслідуючи при цьому корисливий мотив, усвідомлюючи протиправність своїх дій і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, маючи на меті подальше заволодіння грошовими коштами поклав до своєї кишені вищезазначені банківські картки, які, відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», пунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст.1, п. 15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», примітки до ст. 358 КК є офіційним документом, оскільки містять зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, та видані уповноваженою особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містять передбачені законом реквізити, позбавивши таким чином ОСОБА_5 та ОСОБА_4 можливості використовувати зазначені картки за призначенням, тобто умисно викрав вказані офіційні документи.
01 серпня 2025 року між прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 у присутності захисника ОСОБА_7 укладена угода про визнання винуватості.
Згідно вказаної угоди ОСОБА_6 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України. За вказаною угодою сторони погодили покарання за вчинене кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 357 КК України у вигляді штрафу у розмірі п'ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просила затвердити угоду про визнання винуватості.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, при цьому додав, що розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, вид та міру покарання, яке буде застосовано до нього у разі затвердження угоди.
Захисник адвокат ОСОБА_8 у підготовчому судовому засіданні також просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні не заперечували щодо затвердження угоди про визнання винуватості.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілих, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, а також угоду про визнання винуватості, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши в обвинуваченого повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого щодо нього обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов до висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити угоду про визнання винуватості.
Суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Згідно ч. 5 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України встановлено, що при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості, а частиною другою ст. 474 цього Кодексу встановлено, що розгляд щодо угоди проводиться під час підготовчого судового засідання.
У підготовчому судовому засіданні судом встановлено, що обвинувачений цілком розуміє, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, а обвинувачений має права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України та розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, зокрема про характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та що він цілком розуміє свої права, передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України.
Вислухавши сторони кримінального провадження, зокрема обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтвердив, що укладення угоди з його сторони є добровільним, оцінюючи викладені обставини провадження у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що укладення угоди сторонами є добровільним і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги, що умови даної угоди відповідають вимогам ст. 472 КПК України та КК України, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.
Обвинуваченому роз'яснено і йому зрозумілі наслідки невиконання угоди, встановлені ст. 476 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.
Питання про долю речових доказів у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.
Керуючись ст.ст. 314, 370, 373, 374, 469, 472 - 475 КПК України, суд
затвердити угоду про визнання винуватості від 01.08.2025, укладену між прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 ..
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п'ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн..
Речові докази в справі: банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_1 , яка передана ОСОБА_5 , банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , яка передана ОСОБА_4 - залишити потерпілим за належністю.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1