Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/4721/25
номер провадження 1-кс/695/1326/25
08 грудня 2025 рокум. Золотоноша
Слідчий суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника СВ Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250370001194 від 18.10.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новодмитрівка, Золотоніського району Черкаської області, громадянина України, українця, не працюючого, одруженого, із середньо-спеціальною освітою, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,
До слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшло клопотання начальника СВ Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250370001194 від 18.10.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що в провадженні СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області перебуває кримінальне провадження № 12025250370001194 від 18.10.2025, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , 18.10.2025 близько 20 години 22 хвилин, перебуваючи у громадському місці, на вулиці Центральній, с. Драбівці, Золотоніського району, Черкаської області, неподалік домоволодіння № 38, у якому перебували потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , умисно, з хуліганських мотивів, тобто з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, а саме ігноруванням правил взаємоповаги, засад моральності, грубо порушуючи громадський порядок, прагнучи показати свою зневагу до таких правил і норм поведінки, із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, а саме умисно привів у дію вибуховий пристрій - ручну оборонну осколкову гранату Ф-1, яку кинув на присадибну ділянку домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 та внаслідок вибуху було пошкоджено вікна та фасад житлового будинку за вищевказаною адресою, чим викликано паніку та страх серед присутніх осіб у будинку осіб потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оскільки вони розцінювали його дії як такі що загрожують їх життю та здоров'ю.
У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України підозрюється ОСОБА_4 .
04.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
У ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Наразі слідством встановлено ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду - який обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 усвідомлюючи те, що він підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, матиме реальну можливість переховуватися від органу досудового розслідування, суду та/або змінити місце проживання. Невідворотність покарання за скоєні злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення - який обґрунтовується тим, що на даний час слідством не встановлено місце та спосіб придбання підозрюваним вилучених з обігу об'єктів, а також осіб, які можливо йому їх збули, крім того, на даний час вживаються заходи, щодо встановлення факту зберігання підозрюваним інших вилучених з обігу об'єктів.
- незаконно впливати на потерпілих, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні - який обґрунтовується тим, що перебуваючи на волі, підозрюваний матиме реальну можливість здійснювати незаконний вплив на свідків, шляхом вмовлять, погроз чи шантажу з метою зміни останніми раніше наданих показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності. Крім того, оскільки підозрюваному було вручено додатки до вказаного клопотання, йому відомі анкетні дані свідків, які надали показання, що викривають його злочинну діяльність.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином - який обґрунтовується тим, що підозрюваний усвідомлюючи, що відносно нього здійснюється досудове розслідування (кримінальне переслідування) за вчинення тяжкого злочину та перебуваючи на волі останній може розголосити відомості досудового розслідування особам, які можуть бути причетні до його протиправної діяльності, в тому числі щодо збуту йому бойових припасів, що в подальшому перешкоджатиме проведенню досудового розслідування та встановленню всіх обставин у провадженні.
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється - який обґрунтовується тим, що підозрюваний в разі не обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, матиме змогу й надалі вчиняти інші злочини за фактом незаконного обігу зброї, боєприпасів та вибухових речовин, які становлять потенційну загрозу для життя і здоров'я людей, а також громадського порядку.
- крім того, вважаю що необхідно врахувати той факт, що підозрюваний вчинив кримінальне правопорушення, в період дії на території України військового стану.
Вказане свідчить про неможливість застосування до ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів, які б забезпечили запобіганню зазначених ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Хоча запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і є винятковим запобіжним заходом, але жоден інший із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам.
Таким чином, підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу підозрюваному відсутні, а тому у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України інший, більш м'який запобіжний захід, не буде достатнім та дієвим для запобігання вказаним ризикам, а його вік, стан здоров'я не перешкоджають перебувати під вартою.
У разі визнання судом можливості застосування до підозрюваного ОСОБА_4 застави, її розмір необхідно визначити у вигляді вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, необхідно покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утримуватися від спілкування із свідками у вказаному провадженні (крім родичів та близьких осіб);
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З огляду на викладене, слідчий, за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з утриманням останнього у державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».
У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, просив його задовольнити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід, з урахуванням наявності обгрунтованої підозри та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання.
У судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 просила відмовити у застосуванні до її підзахисного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає його таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт;5) тримання під вартою. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:
1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;
2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
7) до особи, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, у порядку і на підставах, передбачених розділом IX-2 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частинами 2-4 статті 194 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250370001194 від 18.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
04.12.2025 року ОСОБА_4 оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Оскільки ОСОБА_4 відмовився отримати письмове повідомлення про підозру, слідчий вголос зачитав її зміст у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , понятих із застосуванням відеофіксації цієї дії, що підтверджується записом у повідомленні про підозру та відеозаписом, який міститься у матеріалах клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Тобто вказана норма передбачає можливість не лише письмового вручення повідомлення про підозру, але й відсилає до норми, за якою повідомлення про підозру буде вважатися врученим із застосуванням інших способів, визначених для вручення повідомлень у кримінальному провадженні.
За правилами ч. 1, ч. 3 ст. 111 КПК повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження, зокрема про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію; повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
У свою чергу, положення ч. 1 ст. 136 глави 11 КПК регламентують можливість здійснення відеозапису вчинення певної процесуальної дії, як факту ознайомлення особи зі змістом прийнятого процесуального рішення, про яке йдеться у ч. 1 ст. 111 КПК.
Суд звертає увагу, що положення кримінального процесуального закону, які регламентують процедуру повідомлення учасника провадження про здійснену процесуальну дію або про прийняте процесуальне рішення, в тому числі й вручення письмового повідомлення про підозру, спрямоване на те, щоб адресат такого повідомлення був поінформований про факт прийнятого рішення або вчинення процесуальної дії. Тобто основною метою передбаченого законом алгоритму здійснення такого повідомлення є доведення до відома адресата певної інформації, яка має процесуальне значення у провадженні. Законодавець також передбачив певні запобіжники, які дозволяють з одного боку зафіксувати небажання особи, яка є адресатом повідомлення, його отримати, а з іншого - є способом фіксації факту повідомлення. Таким способом повідомлення є відеозапис вчинення певної процесуальної дії.
У тому випадку, коли особа відмовляється від вручення їй письмового повідомлення про підозру, сторона обвинувачення може здійснити відеозапис такого вручення, і такий відеозапис проведеної процесуальної дії є достатнім засобом фіксації належного повідомлення адресата.
Суд вважає, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 було вручено належним чином без порушень положень КПК України.
Дана позиція суду узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 5 серпня 2025 року у справі № 711/171/24 (провадження № 51-1367км25).
У судовому засіданні встановлено, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України обгрунтовується наявними матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , від 18.10.2025; протоколом обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , від 19.10.2025; протоколом обшуку автомобіля марки «CHEVROLET AVEO» державний номер НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , від 19.10.20254; протоколом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , від 19.10.2025; протоколами допиту потерпілих ОСОБА_9 від 19.10.2025 та ОСОБА_8 від 18.10.2025; протоколами допиту свідків ОСОБА_10 від 19.10.2025 та ОСОБА_11 від 18.10.2025; актом перевірки об'єкта на наявність вибухових матеріалів від 18.10.2025 № 1041; висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19-25/58092-БД від 25.11.2025; протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 25.11.2025 від 27.11.2025; протоколом огляду предмету від 27.11.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 02.12.2025. від 04.12.2025.
На даній стадії процесу слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України є обгрунтованою.
Як вбачається з клопотання, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують наявність підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При вирішенні питання доцільності обрання стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу суд виходить з необхідності уникнення ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості ОСОБА_4 переховуватися від суду, про наявність якого, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчать такі обставини, як вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, що є суттєвими елементами при оцінюванні наведеного ризику.
На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, інші дані про особу ОСОБА_4 , слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Слідчий суддя також приходить до висновку про доведеність існування ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки існує об'єктивний ризик того, що ОСОБА_4 шляхом вмовлянь або погроз може вплинути на потерпілих та свідків, з метою зміни показань або змусити їх надавати неправдиві показання у кримінальному провадженні, для уникнення ним кримінальної відповідальності. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що станом на теперішній час допитані потерпілі та свідки надали показання, якими підтверджується вина підозрюваного, тому з метою уникнення відповідальності ОСОБА_4 може незаконно впливати на них з метою надання неправдивих показань слідству та суду.
Разом з цим, відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. З вказаного випливає, що надані свідками, потерпілими під час досудового розслідування показання повинні бути надані останніми також і суду, а зважаючи, що такі докази як показання свідків, потерпілих мають значну вагу за даним провадженням, з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний як особисто, так і через інших осіб може вплинути на свідків, потерпілих з метою змусити відмовитись від дачі показань або змінити їх при надані суду під час розгляду справи по суті.
У зв'язку з викладеним слідчий суддя також приходить до висновку, що ОСОБА_4 може впливати на потерпілих, свідків з метою змусити їх змінити показання, відмовитися давати показання та співпрацювати з слідством для уникнення ним кримінальної відповідальності.
Натомість, існування інших ризиків, а саме: ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризику вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, прокурором у судовому засіданні не доведено. Будь-яких доказів на підтвердження наявності зазначених ризиків не надано, а тому їх існування ґрунтується на припущеннях.
При цьому судом також оцінені в сукупності всі обставини, визначені ст. 178 КПК України: підозрюваний одружений, являється учасником бойових дій, має зареєстроване місце проживання, раніше не судимий, відомостей про притягнення його до кримінальної відповідальності прокурором не було надано.
Варто зауважити, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При цьому слід зазначити, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Стороною обвинувачення в судовому засіданні не доведено, що більш м'які запобіжні заходи не будуть достатніми для запобігання наявності встановлених судом ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не викликано об'єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання в його права і свободи, про який йдеться в клопотанні, а відтак відмовляє в задоволенні клопотання.
Слідчий суддя приходить до висновку, що для того, щоб забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, з урахуванням даних про особу підозрюваного та обставин, встановлених судом під час розгляду клопотання, які впливають на суспільний інтерес у даному кримінальному провадженні, достатнім і виправданим запобіжним заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 буде домашній арешт у межах строку досудового розслідування, із покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України. На думку слідчого судді жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам.
Керуючись ст.ст. 131,132, 176-178, 181, 184, 193, 194, 309, 370-372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання начальника СВ Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250370001194 від 18.10.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України - відмовити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні підозрюваному залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 в період часу з 20 години 00 хвилин по 08 годину 00 хвилин в межах строку досудового розслідування, тобто до 04 лютого 2026 року включно.
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України зобов'язати підозрюваного ОСОБА_4 у строк до 04 лютого 2026 року:
- прибувати до слідчого Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області, органів прокуратури та суду за першою вимогою;
- перебувати щодня в період часу з 20 години 00 хвилин по 08 годину 00 хвилин за місцем свого проживання: АДРЕСА_3 ;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Ухвала діє в межах строку досудового розслідування, тобто до 04 лютого 2026 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити до Золотоніського РВП ГУНП України у Черкаській області для організації контролю за поведінкою підозрюваного ОСОБА_4 , під час дії стосовно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 10 грудня 2025 року о 15 годині 00 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1