Справа № 560/4685/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
10 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
в провадженні суду перебувала справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Ніколов Анатолій Вікторович звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із заявою про зміну порядку та способу виконання судового рішення у справі №560/4685/24 за адміністративним позовом за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року заяву Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зміну способу виконання рішення задоволено. Змінено спосіб та порядок виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.06.2024 по справі №560/4685/24. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_3 заборгованість з грошового забезпечення (у тому числі додаткових видів грошового забезпечення) за період з 26.02.2022 по 19.05.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 в розмірі 116808 (сто шістнадцять тисяч вісімсот вісім) грн. 80 коп.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Так, апелянт зазначає, що позиція позивача під час розгляду в суді першої інстанція заяви про зміну способу та порядку виконання рішення була обумовлена перш за усе тим, що виконавець не повідомив стягувачу про свій намір звернутися з цією заявою до суду, і не з'ясував чи такі дії буду відповідають інтересам останнього, перш за усе в частині його згоди з розміром виплати, яка на власний розсуд нарахована відповідачем. Такі дії виконавця, на переконання апелянта, не узгоджувалися з діями позивача, який у цей час реалізовував своє процесуальне право на звернення щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 13 червня 2024 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Згідно п.1 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.312 КАС України, а також те, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду у даній справі, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь позивача нараховану та невиплачену заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.10.2024 по 31.07.2025 у розмірі 48430,60 грн.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Нормами частини третьої зазначеної статті передбачено, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, внесено суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема, й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Так, відповідно до змісту ч.1 ст.378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з ч.3 ст.378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива, шляхом зміни "зобов'язання здійснити перерахунок та провести виплати за перерахованою пенсією" на "стягнення коштів із державного органу боржника".
Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).
При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Матеріали справи свідчать, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.06.2024 по справі №560/4685/24 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 19.05.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (у тому числі додаткових видів грошового забезпечення) за період з 26.02.2022 по 19.05.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішення суду набрало законної сили 04.11.2024.
Так, судом першої інстанції встановлено, що рішення у справі №560/4685/24 виконано суб'єктом владних повноважень, в частині проведення перерахунку грошового забезпечення (у тому числі додаткових видів грошового забезпечення) за період з 26.02.2022 по 19.05.2023, нарахована виплата у розмірі 116808,80 грн. за період з 26.02.2022 по 19.05.2023.
Наразі борг у розмірі 116808,80 грн. ОСОБА_1 не виплачений, що визнається суб'єктом владних повноважень. Указаний борг існує понад 2 місяці від набрання законної сили судовим рішенням.
Між тим, в силу правового висновку постанови Верховного Суду від 23.06.2021 р. у справі №520/13014/20 вимога про стягнення заборгованості не дублює вимогу про зобов'язання нарахувати і виплатити заборгованість, ці вимоги є двома різними способами захисту порушеного права, які передбачають відмінний механізм виконання судових рішень; списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Закону України від 05.06.2012 р. №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права є вимога про стягнення коштів.
До того ж, у контексті застосування до спірних правовідносин принципу юридичної визначеності як невід'ємної складової проголошеного ст.8 Конституції України верховенства права, суд доходить до переконання про те, що застосування такого способу захисту як стягнення заборгованості (стягнення коштів за боргом) у публічно-правових спорах може бути застосовано виключно у тому випадку, коли матеріали справи містять достатній обсяг об'єктивних даних, котрі поза розумним сумнівом доводять той факт, що майбутня подія виплати коштів позивачу з урахуванням обмеженості наданих у розпорядження суб'єкту владних повноважень публічних фінансових ресурсів об'єктивно не здатна призвести до погіршення правового становища інших громадян отримувачів поточних грошових платежів.
Разом із тим слід взяти до уваги, що виконання постановлених судових актів в адміністративних справах гарантовано ст.55, п.9 ч.1 ст.129, ст.129-1 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних 1950 року, ч.2 ст.13 від 02.06.2016 р. №1402-VIII Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч.2 ст.14, ч.1 ст.370, ч.2 ст.372 КАС України.
У силу застереження спеціальної норми процесуального закону - абз.2 ч.3 ст.378 КАС України у редакції Закону України №4094-IX, невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Між тим, колегія суддів відхиляє за безпідставністю доводи апелянта про те, що виконавець не повідомив стягувачу про свій намір звернутися з цією заявою до суду, оскільки в матеріалах справи міститься підтвердження надсилання заяви про зміну способу виконання по ВП77625404 на електронну адресу advdmitrenko@gmail.com, яка належить представнику позивача - адвокату Дмитренко В.В. ще 13 серпня 2025 року, в той час як до суду така заява була подана 21.08.2025 року.
Стосовно ж посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не з'ясував чи такі дії щодо зміни способу та порядку виконання рішення будуть відповідають інтересам останнього, перш за усе в частині його згоди з розміром виплати, то колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що представник позивача був належним чином повідомленим про дату час та місце розгляду даної заяви та приймав участь в судовому засіданні в суді першої інстанції. Однак ні суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивачем не заявлено чітких обґрунтувань щодо помилковості нарахованої відповідачем виплати у розмірі 116808,80 грн, так само як і не наданого іншого розрахунку основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 19.05.2023, які б мав отримати позивач на виконання рішення суду у цій справі. Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині не підтверджують помилковості висновків суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали.
За вказаних обставин колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що з урахуванням змісту абз.2 ч.3 ст.378 КАС України, у редакції Закону України №4094-IX (який не передбачає ймовірності жодного розсуду суду та виключає правомірність установлення будь-яких обставин, окрім: категорії спору; набрання судовим актом законної сили; тривалості існування боргу) та на підтверджені матеріалами справи обставини існування боргу у відносинах із перерахунку пенсії понад два місяці з дня набрання законної сили відповідним судовим актом, наявні підстави для задоволення поданої заяви про зміну способу виконання рішення суду.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно зі ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.