Справа № 240/3782/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
10 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 позов задоволено.
31.10.2025 до суду надійшла заява позивача (стягувача) про зміну способу і порядку виконання судового рішення, в якій просить ухвалити рішення яким змінити встановлений рішенням прийнятим у даній справі спосіб і порядок його виконання, встановивши в частині зобов'язання новий спосіб його виконання, зокрема: "Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 нараховані за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі № 240/3782/25 за період з 13.08.2024 по 31.07.2025 пенсійні виплати в сумі 133 159,44 грн". Розгляд заяви просить здійснювати у порядку письмового провадження.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення прийнятого у справі № 240/3782/25 задоволено.
Змінено спосіб і порядок виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі № 240/3782/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м.Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) нараховану заборгованість по пенсії у розмірі 133 159 (сто тридцять три тисячі сто п'ятдесят дев'ять) грн. 44 коп.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Вказує, що за результатами проведеного перерахунку з урахуванням вже виплаченої суми пенсії доплата на виконання судового рішення становить 133 346,79 грн, яка включена до підсистеми "Реєстр судових рішень". Зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання територіального органу Пенсійного фонду України здійснити виплату на стягнення такої виплати призведе до зміни суті ухваленого судом рішення з виходом за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті. Зміна способу виконання судового рішення у такому випадку не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування Державою витрат по виплаті заборгованості з пенсійних виплат позивачу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Згідно п. 1 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст. 312 КАС України, а також те, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду у даній справі.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Положенням ч.1 ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч.ч.2-3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Положеннями абз. 1 ч. 1 ст.378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з ч.3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Водночас, з 19.12.2024 положення ч.3 ст. 378 КАС України на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21.11.2024 №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: "Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.".
Така норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.
Згідно із пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов'язку суб'єкта владних повноважень.
Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом № 4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.
Прийняттям Закону № 4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію ст. 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.
Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.
Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22.
Як свідчить наявний в матеріалах справи розрахунок Пенсійного фонду позивачу (стягувачу) на виконання рішення суду донараховано 133 159,44 грн, однак виплату таких коштів не здійснено, що свідчить про неповне виконання рішення суду боржником на користь стягувача.
Враховуючи зазначене колегія суддів зауважує, що застосування процесуального механізму, передбаченого абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов'язання боржника вчинити дії на стягнення нарахованої суми є дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що зміна способу і порядку виконання судового рішення запропонована заявником фактично змінить по суті рішення, оскільки такі суперечать змінам внесеним у ст. 378 КАС України, згідно з Законом № 4094-IX та діють з 19.12.2024.
При цьому, будь-який формалістичний підхід до тлумачення ст. 378 КАС України, який дозволяє суб'єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення, особливо у випадках, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника протиправний.
Водночас зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов'язання, оскільки сума заборгованості донарахована на виконання рішення суду є чітко визначеною самим відповідачем.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, з метою ефективного захисту порушених прав позивача (стягувача) на соціальні виплати, суд вважає за можливе задовольнити подану заяву та на підставі абз.2 ч. 3 ст. 378 КАС України змінити спосіб і порядок виконання рішення у даній справі шляхом стягнення з відповідача (боржника) нарахованої заборгованості по пенсії за період з 13.08.2024 по 31.07.2025 у розмірі 133 159,44 грн. на користь позивача (стягувача).
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.