Справа № 560/20276/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
09 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
у листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не включення при обчисленні призначеної пенсії на пільгових умовах заробітної плати, зазначеної у довідках від 24.06.2022 №№1433, 1434, виданих Заполярною філією “Норнікель», та №№4633, 4634, виданих Норільським комбінатом “Норнікель», за періоди роботи з травня 1996 по лютий 2007 року та не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 по 04.03.1996 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 28.09.2022 нарахування та виплату призначеної пенсії на підставі довідок від 24.06.2022 №№1433, 1434, виданих Заполярною філією “Норнікель», та №№4633, 4634, виданих Норільським комбінатом “Норнікель», за періоди роботи з травня 1996 по лютий 2007 року та зарахувати до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 по 04.03.1996 роки.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що протиправним є неврахування відповідачем при обчисленні пенсії довідок про заробітну плату від 24.06.2022 №1433, №1434, виданих Заполярною філією “Норнікель» та №4633, №4634, виданих Норільським комбінатом “Норнікель» за періоди роботи з травня 1996 року по лютий 2007 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.1992 по 03.11.1993 в фірмі “Компонент та з 01.12.1993 по 04.03.1996 в Містобудівному загоні №76 Містобудівного тресту №10, та у обчисленні пенсії із врахуванням довідок про заробітну плату від 24.06.2022 №1433, №1434, виданих Заполярною філією “Норнікель» та №4633, №4634, виданих Норільським комбінатом “Норнікель» за періоди роботи з травня 1996 року по лютий 2007 року.
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 03.11.1993 в фірмі “Компонент та з 01.12.1993 по 04.03.1996 в Містобудівному загоні №76 Містобудівного тресту №10, та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 28.09.2022 з урахуванням при її обчисленні довідок про заробітну плату від 24.06.2022 №1433, №1434, виданих Заполярною філією “Норнікель» та №4633, №4634, виданих Норільським комбінатом “Норнікель» за періоди роботи з травня 1996 року по лютий 2007 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.09.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 04.10.2022 №222650004914 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1, визначеним п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.04.2023 по справі №560/3482/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2023, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 04.10.2022 № 222650004914 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати: до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 з 16.04.1996 по 04.03.1998 та з 05.03.1998 по 21.03.2011; до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 21.03.2011, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 28.09.2022, та здійснити відповідні нарахування і виплату.
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 20.09.2023 щодо надання відомостей про не зараховані періоди його роботи при нарахуванні пенсії.
Листом від 05.10.2023 відповідач повідомив позивача про те, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.04.2023 по справі №560/3482/23 головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зараховано позивачу до пільгового стажу за списком №1 періоди роботи з 16.04.1996 по 04.03.1998 та з 05.03.1998 по 21.03.2011, до страхового стажу зараховано період роботи з 01.01.2004 по 21.03.2011 та призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 28.09.2022.
Зазначив, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, тому підстави для врахування при обчисленні пенсії заробітної плати та періодів роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 04.03.1996 відсутні.
Оскільки позивачем не надано копії первинних документів про нараховану заробітну плату, підстави для врахування довідок про заробітну плату від 24.06.2022 №1433, №1434, виданих Заполярною філією “Норнікель» та №4633, №4634, виданих Норільським комбінатом “Норнікель» за періоди роботи з травня 1996 по лютий 2007 року при обчисленні пенсії відсутні.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.04.2023 у справі №560/3482/23 не покладено на органи Пенсійного фонду України жодних зобов'язань щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 04.03.1996 та врахування при обчисленні пенсії довідок про заробітну плату від 24.06.2022 №1433, №1434, №4633 та №4634.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції дійшов висновку про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 (оскільки період з 16.08.1991 до 31.12.1991 зараховано) по 03.11.1993 та з 01.12.1993 по 04.03.1996, оскільки трудова діяльність протягом спірного періоду роботи з 01.01.1992 по 04.03.1996 не мала безперервного характеру.
Також судом першої інстанції зроблено висновок про зобов'язання відповідача здійснити обчислення пенсії позивача з урахуванням довідок про заробітну плату від 24.06.2022 №1433, №1434, виданих Заполярною філією “Норнікель» та №4633, №4634, виданих Норільським комбінатом “Норнікель» за періоди роботи з травня 1996 року по лютий 2007 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
За правилами частини першої статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону «;Про недержавне пенсійне забезпечення», законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону №1788-XІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутня інформація, що визначає право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, зміст наведених норм права свідчить, що основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка, та за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
При вирішенні питання зарахування до страхового стажу періодів роботи, набутих на території російської федерації, слід враховувати Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (Угода припинила дію для України 19 червня 2023 року, Угода 1) та Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року (Угода припинила дію 04 липня 2023 року, Угода 2).
Так за приписами статті 1 Угоди 1 пенсійне забезпечення громадян держав - учасників Угоди здійснюється за законодавством держави на території якої вони проживають.
Відповідно до частини другої статті 6 Угоди 1 (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Згідно з пунктом 3 статті 6 Угоди 1 обрахунок пенсії здійснюється із заробітку за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами.
Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Статтею 7 Угоди 2 передбачено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Згідно з частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Зміст зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.03.2023 у справі № 360/4129/20, від 16.04.2020 у справі № 555/2250/16-а та від 06.11.2023 у справі № 560/764/21.
Так, за приписами статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно зі статтею 22 федерального закону № 167-ФЗ від 15.12.20001 «Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації» страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території Російській Федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян Російської Федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.
Відповідно до статті 2 Федерального Закону Російської Федерації № 173-ФЗ від 17.12.2001 «Про трудові пенсії в Російській Федерації», який застосовувався до 01.01.2015, страховий стаж - та, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, сумарна тривалість періодів роботи та (або) іншої діяльності, протягом якої сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації, а також інші періоди, що зараховуються до страхового стажу.
Згідно з частиною першою статті 10 наведеного вище Федерального Закону №173-ФЗ до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території Російської Федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного Федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації.
При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 01.04.1996 № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації (частина перша статті 14 Федерального Закону № 173-ФЗ).
Відповідно до частини другої статті 14 Федерального Закону № 173-ФЗ при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального Закону від 01.04.1996 № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.
Аналогічні за змістом положення щодо визначення страхового стажу, періодів роботи та (або) іншої діяльності, що включаються до страхового стажу, та правил обчислення та порядку підтвердження страхового стажу містяться і у Федеральному Законі Російської Федерації від 28.12.2013 № 400-ФЗ «Про страхові пенсії» (статті 3, 11, 14).
Отже, як за законодавством України, так і за законодавством Російської Федерації обов'язковою умовою для врахування відомостей про заробітну плату при обчисленні пенсії є сплата страхових внесків за цей період до Пенсійного фонду Російської Федерації.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 також дійшов висновку про врахування відомостей, зазначених в довідках про заробітну плату, отриману в Російській Федерації, лише за умови підтвердження належними доказами відрахувань із заробітної плати позивача в Пенсійний фонд російської федерації, а також утримання відповідних податків із його заробітної плати.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до записів №1-7 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , позивач на території російської федерації в періоди:
- з 16.08.1991 по 03.11.1993 працював машиністом крану в фірмі “Компонент;
- з 01.12.1993 по 04.03.1996 працював в Містобудівному загоні №76 Містобудівного тресту №10 (з 01.12.1993 призначено машиністом крану, з 21.04.1994 переведений слюсарем з ремонту бурових установок, з 05.07.1994 машиністом бурових установок).
Крім того, відповідно до статті 66 Закону №1788-ХІІ, який введений в дію з 01 січня 1992 року, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Згідно зі статтею 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Пунктом 2 статті 41 Закону № 1058-IV, визначено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), зокрема, отримувані особою до набрання чинності цим Законом (до 01 квітня 2004 року), у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), (до 01 липня 1998 року) - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.01.1992 по 03.11.1993 в фірмі “Компонент та з 01.12.1993 по 04.03.1996 в Містобудівному загоні №76 Містобудівного тресту №10, та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням архівних довідок про заробітну плату від 24.06.2022 №1433, №1434, виданих Заполярною філією “Норнікель» та №4633, №4634, виданих Норільським комбінатом “Норнікель» за періоди роботи з травня 1996 року по лютий 2007 року.
Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.