Справа № 560/10295/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
10 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект М" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Респект М" звернулось до суду з позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.03.2025 позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 20.06.2024 №UA400000/2024/000150/2.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.06.2024 №UA400030/2024/000075.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.02.2024 між ТОВ "Респект М" (Покупець) та BARTIN SERAMIK SANAYI VE TIC A.S, "юридична особа створена відповідно до законодавства Туреччини і знаходиться за адресою: YEMENICILER MEVKII MAN, NO:17 BARTIN, Turkey" (Продавець) укладений договір поставки №1502|24, відповідно до умов якого продавець зобов'язується виготовляти сантехнічні вироби, поставити і передати їх у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару декларант подав до Хмельницької митниці електронну митну декларацію від 20.06.2024 №24UA400030002908U2, в якій визначена митна вартість товару, що імпортується за основним методом, за ціною Договору в сумі 26820,40 доларів США.
До митної декларації №24UA400030002908U2 позивач подав наступні документи: пакувальний лист від 12.06.2024, рахунок-проформа від 27.05.2024 №QBPI-270524, інвойс від 12.06.2024 №ALT2024000000079, автотранспортна накладна від 12.06.2024 №032787, сертифікат про походження товару від 12.06.2024 №А1619780, платіжний документ від 27.05.2024 №4, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, від 14.06.2024 №СФ-0002553, від прейскурант від 15.02.2024, доповнення до зовнішньоекономічного договору (додаткова угода №1 від 23.05.2024), зовнішньоекономічний договір від 15.02.2024 №15-02|24, договір про надання послуг митного брокера від 18.03.2024, договір про перевезення від 23.05.2024 №EG/A1025/K24, договір про перевезення від 10.06.2024 №VV/A1136/24.
За результатами перевірки митної декларації №24UA400030002908U2 та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару, митний орган відмовив у митному оформленні товару та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.06.2024 №UA400030/2024/000075, а також прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 20.06.2024 №UA400000/2024/000150/2.
Позивач оскаржив вказані рішення до суду.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Приписами статті 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями частин четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини першої та другої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14.
Так, відповідач як обставину прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів визначив те, що документи подані згідно з частиною другою та третьою статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема:
- заявлений рівень митної вартості товару не відповідає рівню, за яким здійснювалось митне оформлення ідентичних артикулів в асортименті раніше з урахування заявленої до митного оформлення виробника товару (1,54 дол. США);
- товар №2 не відповідає рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів раніше з урахування заявленого до митного оформлення виробника товару та торгівельної марки (2,92 дол. США);
- номер фактури, зазначений у поданій до митного оформлення копії декларації країни відправлення не відповідає номеру фактур, поданих до митного офорлення;
- вагові характеристики товарів зазначені в проформі не відповідають заявленим до митного оформлення характеристикам;
- до митного оформлення не подані всі документи, передбачені договорами VV/A1136/24 та EG/F1025/K24;
- розбіжності в частині особи, яка здійснювала завантаження.
Так, митний орган зазначив, що заявлений рівень митної вартості товарів не відповідає рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів раніше з урахування заявленого до митного оформлення виробника товару та торгівельної марки.
Однак наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за іншою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 815/6833/17.
Крім цього, Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
За сталою практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Суд враховує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.
Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вірно дослідив, що ТОВ "Респект М" за договором поставки ввезло на територію України та подало митну декларацію для розмитнення санітарно-технічні вироби керамічні (фарфор): 70CL23050 накладний умивальник 38x50 cm - 20 шт; 70CL23060 накладний умивальник 45x60 cm - 40 шт; 70CL23080 накладний умивальник 45x80 cm - 100 шт; 72CL23100 накладний умивальник 45x100 cm - 30 шт; 70TH21055 меблевий умивальник 55 cm - 150 шт; 70TH21060 меблевий умивальник 60 cm - 120 шт; 70TH21065 меблевий умивальник 65 cm - 50 шт; 70TH21080 Меблевий умивальник 80 cm - 150 шт; 70TH21100 меблевий умивальник 100 cm - 50 шт; 70TK21045 меблевий умивальник 25x45 cm - 150 шт; 70LN21055 меблевий умивальник 55 cm - 150 шт; 70LN21070 меблевий умивальник 70 cm - 100 шт; 70LN21080 меблевий умивальник 80 cm - 50 шт.
Відповідно до договору поставки та інших документів, які надавалися митниці для розмитнення товару і випуску у вільний обіг продавець поставив, а покупець придбав вироби, які визначені в одиниці виміру (штук), як виріб. У документах також присутня вага товару для визначення, яку кількість товару можна завантажити у транспортний засіб для перевезення у зв'язку з тим, що міжнародні і внутрішні правила для перевезення вантажу беруть за основу масу (вагу) товару.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів для коригування митної вартості відповідач бере за основу вагу товару.
Однак таке коригування митної вартості товару є суперечливим, адже покупець придбав санітарно-технічні вироби з кераміки в кількості, а не відходи санітарно-технічних виробів з кераміки на вагу.
Суд враховує, що позивач надав всі документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару.
За таких обставин, подані декларантом документи не викликають сумнівів у правильності визначення митної вартості товару. Водночас розбіжності, на які зіслався відповідач, спростовувалися наданими позивачем разом із деклараціями документами.
Враховуючи вище викладене, подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обгрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та необхідності застосування резервного методу для підтвердження заявленої митної вартості, а тому колегія суддів дійшла висновку про безпідставну відмову у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митним органом митної вартості товару із застосуванням другорядного методу визначення такої вартості.
Враховуючи наведені вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що рішення Хмельницької митниці від 20.06.2024 №UA400000/2024/000150/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.06.2024 №UA400030/2024/000075 є протиправними, тому їх необхідно скасувати.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.