Справа № 560/17431/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
10 грудня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн., в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань в період з 01.01.2024 по 03.03.2024, з 24.03.2024 по 30.04.2024, з 01.07.2024 по 15.07.2024, з 30.07.2024 по 22.08.2024.
2. Зобов'язати військової частини НОМЕР_1 виплатити додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн., в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань на підставі постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 р., наказу Міністерства Оборони № 260 від 7 червня 2018 року за період з 01.01.2024 по 03.03.2024, з 24.03.2024 по 30.04.2024, з 01.07.2024 по 15.07.2024, з 30.07.2024 по 22.08.2024.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.08.2024 №236, позивача з 22.08.2024 виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Позивач 30.09.2024 звернувся до відповідача із заявою щодо виплати додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань у періоди: з 01.01.2024 по 03.03.2024, з 24.03.2024 по 30.04.2024, з 01.07.2024 по 15.07.2024, з 30.07.2024 по 22.08.2024.
Листом військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2024 № 593/1542 позивача повідомлено про відсутність підстав для виплати додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань за спірний період.
Позивач вважаючи протиправними дії відповідача, звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що військовою частиною НОМЕР_1 виконано у повному обсязі обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 16.01.2024 по 20.01.2024, з 22.01.2024 по 27.01.2024, з 28.03.2024 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 30.04.2024. Відповідно, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
В іншій частині позовні вимоги позивача також є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у складі резерву Головнокомандувача Збройних Сил України, Сил оборони держави чи інших заходів, за які постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 передбачена виплата додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За змістом частин 1-3 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (Закон - № 2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Так, пунктом п.1-1 Постанови №168 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до п. 2 розділу № XXXIV Порядку № 260 (в редакції винній на момент виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах, зокрема:
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, рапортами, які подавалися командиру військової частини НОМЕР_1 командиром батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах справи, визначено додаткову винагороду у розмірі 30 000 гривень - пропорційно часу безпосередньої участі у виконанні бойових спеціальних завдань, заходах інтенсивної підготовки у складі резерву Головнокомандувача Збройних Сил України, Сил оборони держави, зокрема, молодшому лейтенанту ОСОБА_1 за січень 2024 року (з 16.01.2024 по 20.01.2024, з 22.01.2024 по 27.01.2024). Підставами для нарахування зазначено: бойове розпорядження Генерального штабу №1381 від 28.03.2022, бойовий наказ командира військової частини №02 від 28.02.2022, наказ Головнокомандувача Збройних Сил України №40 ОВ/ПУ від 31.12.2022, бойове розпорядження Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №762/3403/дск від 06.12.2023, рапорт командира батальйону охорони про участь кожного військовослужбовця щодо виконання бойових (спеціальних) завдань, заходах інтенсивної підготовки від 01.02.2024, журнал бойових дій р/з №106, №111.
В примітках також зазначено, що з 01.01.2024 по 15.01.2024 позивач перебував в щорічній основній відпустці, а з 29.01.2024 по 02.02.2024 був звільнений від виконання службових обов'язків за станом здоров'я.
Крім того, з матеріалів справи слідує, що рапортами, які подавалися командиру військової частини НОМЕР_1 командиром 4 ракетного дивізіону ОСОБА_3 , які містяться в матеріалах справи, визначено додаткову винагороду у розмірі 30 000 гривень - пропорційно часу безпосередньої участі у виконанні бойових спеціальних завдань, з інтенсивної підготовки в складі резерву Головнокомандувача Збройних Сил України згідно з бойовим розпорядженням Генерального штабу №1381 від 28.03.2022; бойового наказу командира військової частини №02 від 28.03.2022 та наказу Головнокомандувача Збройних Сил України № 40 ОВ/ПУ від 31.12.2022, та БР КСВ ЗСУ №762/3403/дск від 06.12.2023, зокрема, молодшому лейтенанту ОСОБА_1 :
- за березень 2024 року (з 28.03.2024 по 31.03.2024). В примітці зазначено, що з 01.03.2024 по 27.03.2024 ОСОБА_1 перебував в пункті постійної дислокації;
- за квітень 2024 року (з 01.04.2024 по 30.04.2024);
- за червень 2024 року (з 01.06.2024 по 29.06.2024). В примітці зазначено, що з 30.06.2024 ОСОБА_1 перебував в пункті постійної дислокації.
Таким чином, з наведеного вбачається, що в періоди з 01.01.2024 по 15.01.2025 позивач перебував у щорічній основній відпустці, а з 29.01.2024 по 02.02.2024 - тимчасово звільнений від виконання службових обов'язків за станом здоров'я. Крім того, у періоди з 01.03.2024 по 27.03.2024 та з 30.06.2024 по 22.08.2024 позивач перебував в пункті постійної дислокації військової частини в АДРЕСА_1 , при цьому бойові (спеціальні) завдання не виконував.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивач мав право на виплату додаткової грошової винагороди у розмірі до 30 000 грн. - пропорційно часу безпосередньої участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань у складі резерву Головнокомандувача Збройних Сил України, Сил оборони держави, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 за період: з 16.01.2024 по 20.01.2024, з 22.01.2024 по 27.01.2024, з 28.03.2024 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 30.04.2024, з 01.06.2024 по 29.06.2024.
При цьому, колегія суддів враховує, що згідно витягу з роздавальних відомостей на виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2024 року по квітень 2024 року, з липня 2024 року по серпень 2024 року, додаткова винагорода відповідно до постанови №168 була нарахована і виплачена позивачу у таких розмірах: в січні 2024 року - 10645,16 грн., в березні 2024 року - 3870,97 грн., в квітні 2024 року - 30000,00 грн.
Таким чином, військовою частиною НОМЕР_1 в повному обсязі здійснено нарахування та виплата додаткової винагороди із розрахунку 30 000 грн. на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 16.01.2024 по 20.01.2024, з 22.01.2024 по 27.01.2024, з 28.03.2024 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 30.04.2024.
Суд зазначає, що позивач не спростовує установлених обставин, не зазначає про те, що ним відпрацьовано повний період з 01.01.2024 по 03.03.2024, з 24.03.2024 по 30.04.2024, з 01.07.2024 по 15.07.2024, з 30.07.2024 по 22.08.2024, що, відповідно до висновку Верховного Суду у справі №260/3564/22, було б підставою для виплати саме 30 000 грн на місяць.
Доводи апелянта про те, що зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу прав позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн на місяць, ґрунтуються на помилковому трактуванні висновків Верховного Суду, висловлених у справі №260/3564/22, та, фактично, їм [висновкам] не відповідають.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що військовою частиною НОМЕР_1 виконано у повному обсязі обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 16.01.2024 по 20.01.2024, з 22.01.2024 по 27.01.2024, з 28.03.2024 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 30.04.2024, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
В іншій частині позовні вимоги позивача також є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у складі резерву Головнокомандувача Збройних Сил України, Сил оборони держави чи інших заходів, за які постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 передбачена виплата додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.