Справа № 560/8663/25
Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.
Суддя-доповідач: Мацький Є.М.
10 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
2. В обґрунтування позову зазначає, що станом на день видання наказу про виключення його зі списків особового складу військової частини відповідачем не був проведений повний розрахунок. Фактично остаточний розрахунок відповідач здійснив 25.04.2025 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду.
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.
3.1. Визнано протиправною невиплату 2 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
3.2. Стягнуто з 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні/компенсацію за несвоєчасний розрахунок в сумі 84962,26 грн. (з вирішенням питання утримання податків, зборів та інших обов'язкових платежів відповідно до вимог закону).
4. Апелянт, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
5. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду 13 червня 2024 року у справі № 560/6051/24 вирішено стягнути з 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.04.2018 по 26.03.2024 в сумі 272127,18.
6. Відтак, в межах адміністративної справи №560/6051/24 позивачем вже реалізовано право на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
7. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу у 2 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області. Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області від 10.04.2018 №167 позивача звільнено з служби цивільного захисту. При звільненні позивачу не було виплачено частину належних йому коштів, що обумовило звернення до суду.
8. Рішенням від 28.10.2024 у справі №560/6049/24 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов'язав 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України за 2015, 2016, 2017, 2018 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.07.2021 по справі №560/5997/21 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024 по справі №560/2917/23.
8.1. Також зобов'язав здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 7 розділу XХVІІ Інструкції "Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 №623, з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.07.2021 по справі №560/5997/21 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024 по справі №560/2917/23.
8.2. Суд зобов'язав здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.07.2021 по справі №560/5997/21 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024 по справі №560/2917/23.
9. Відповідач 25.04.2025 виплатив позивачу на виконання цього рішення суду 46204,91 грн., що вбачається з наданої суду банківської виписки (а.с. 9 зворот).
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Відповідно до частин другої-четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
12. Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
13. Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
14. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
15. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
16. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
17. Статтею 117 КЗпП України у редакції, що була чинна до 19.07.2022 року, обумовлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
18. Водночас, колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"; далі - "Закон №2352-ІХ") у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
19. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
20. Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
21. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
22. Як встановлено судом, відповідачем при звільненні позивача не виплачено всіх належних йому сум. Таким чином, оскільки в день звільнення позивача відповідачем не було здійснено остаточного розрахунку всіх виплат, позивач має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
23. У постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі № 420/11416/23, викладений правовий висновок стосовно поділу спірного періоду стягнення середнього заробітку на 2 періоди: до набрання чинності Законом №2352-ІХ (19 липня 2022 року) і після цього.
24. Період до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців.
25. Проте, період починаючи з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями, тобто до 18 січня 2023 року.
26. Аналогічний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22 та від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22.
27. Також слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2024 року у справі №440/8467/23 сформульовано висновок про те, що період з 19 липня 2022 року до 30 травня 2023 року, регулюється вже чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативно правового регулювання спірних правовідносин.
28. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що у спірних правовідносинах остаточний розрахунок з позивачем на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.10.2024 у справі №560/6049/24 здійснений відповідачем 25.04.2025, а періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов'язок щодо виплати належних останньому сум, є проміжок часу з 12.04.2018 (з наступного дня після звільнення) по 24.04.2025.
29. Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року року №560/6051/24 вирішено стягнути з 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.04.2018 по 26.03.2024 в сумі 272127,18.
30. Оскільки рішеннями Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/6051/24 вирішено стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.04.2018 по 26.03.2024, то період за який у межах цієї справи вирішується питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починається з 27.03.2024 по 25.04.2025.
31. Аналогічна правова позиція зазначена в п. 68 постанови Верховного Суду 29 серпня 2024 року у справі №200/3662/23.
32. Отже, за період з 11.04.2018 по 26.03.2024 відповідач поніс відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, і виплатив позивачу його середній заробіток за вказаний період, а тому відсутні підстави повторно стягувати з відповідача середній заробіток за вказаний період.
33. Відтак, зважаючи на те, що в рамках розгляду даної справи з'ясовано, що відповідачем після звільнення не проведено з останнім повного розрахунку, позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 27.03.2024 по 25.04.2025 .
34. При цьому, слід враховувати зміни, внесені з 19.07.2022 до положень ст. 117 КЗпП України, якими встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.
35. Колегія відхиляє доводи апелянта, що задоволення позовних вимог позивача в межах даної справи призведе до повторного стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виплати всіх сум при звільненні на підставі статті 117 КЗпП, а відтак до застосування подвійної відповідальності відповідача за одне й те саме порушення, оскільки періодом, за який у межах цієї справи вирішується питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починається з 27.03.2024 по 25.04.2025, який не охоплювався рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року №560/6051/24.
36. Судом встановлено, що згідно з розрахунком середньоденного розміру грошового забезпечення позивача середньоденне грошове забезпечення становить 309,41 грн. (лютий 2018 - 9038,61 грн. + березень 2018 - 9216,65 грн. /59 день).
37. Відтак, позивач має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 27.03.2024 по 28.09.2024 у розмірі 58112,20 грн (309,41 грн. х 185 днів).
38. Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів.
39. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.
40. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
39. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
40. . У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
41. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
42. Згідно із ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
43. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2025 року скасувати.
Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.03.2024 по 25.04.2025 у розмірі 58112,20 грн з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.