Справа № 560/16633/25
Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
10 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди,
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила:
-стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 в сумі 49612,55 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави грошового забезпечення.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що даний спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту позовної заяви встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2025 року №328 «Про результати проведення службового розслідування» за самовільне залишення військової частини (місця несення служби), ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», з 29.05.2025 призупинено виплату грошового забезпечення, позбавлено щомісячної премії та додаткової винагороди.
В ході проведення службового розслідування з'ясовано, що у зв'язку із виявленням факту самовільного залишення військової частини матросом ОСОБА_1 в умовах правового режиму воєнного стану, військовою частиною здійснено переплату грошового забезпечення матросу ОСОБА_1 , за період з 29.05.2025 року по 29.06.2025 року, на суму 49612,95 гривень (сорок д'евять тисяч шістсот дванадцять гривень п'ятдесят п'ять копійок).
Оскільки заборгованість добровільно відповідачем не сплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем фактично заявлено єдину вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної йому відповідачем, без заявлення вимоги вирішити публічно - правовий спір.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно зі ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України.
За визначенням наведеним у п.1 ч.1 ст. 4 КАС України адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
У свою чергу, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Частиною 4 ст. 5 КАС України встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
За змістом пункту 17 частини 1 статті 4 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
У пункті 2 частини 1 статті 19 КАС України закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Зазначеними нормами права прямо передбачено, що військова служба є публічною службою.
Згідно матеріалів справи спір між сторонами виник з приводу проходження відповідачем військової служби, під час якої, згідно акту службового розслідування, у результаті неналежного виконання останнім своїх службових обов'язків допущено незаконні витрати коштів, а саме переплати грошового забезпечення.
Таким чином, позивач вказує на те, що відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоди державі в особі військової частини шляхом отримання без належної на те правової підстави грошового забезпечення.
Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами визначено Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР (далі Положення).
Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати (пункти 1, 2 цього Положення).
За змістом пунктів 2, 13, 31 Положення військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами.
У пункті 3 Положення передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності:
а) заподіяння прямої дійсної шкоди;
б) протиправної їх поведінки;
в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;
г) вини у заподіянні шкоди.
У пунктах 10-12 Положення передбачені підстави обмеженої матеріальної відповідальності, а у пунктах 13-15 Положення - підстави повної та підвищеної матеріальної відповідальності.
У разі якщо до прийняття рішення про стягнення матеріальної шкоди винну в її заподіянні особу було звільнено в запас чи у відставку або така особа вибула з військової частини, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.
У випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.
Водночас встановлення правомірності дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця передбачене в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Отже, даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.12.2018 у справі № 818/1688/16, від 12.12.2018 в справі № 734/3102/16-ц, від 13.02.2019 у справі №636/93/14-ц та від 22.01.2020 у справі №813/1045/18.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Статтею 320 КАС України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 170, 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди скасувати.
Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.