Справа № 600/3784/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір В.О.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
10 грудня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у врахуванні заробітної плати ОСОБА_1 у період з 01.07.2006 по 29.12.2006 рр., з 11.07.2011 по 24.02.2012 рр., з 25.06.2012 по 27.11.2012 рр., з 01.07.2013 по 11.12.2013 рр., з 03.08.2017 по 29.12.2017 рр., з 20.07.2018 по 27.12.2018 рр.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Чернівецькій області перерахувати пенсію за віком ОСОБА_1 з дати призначення пенсії, а саме 24.02.2023 з урахуванням періодів роботи з 01.07.2006 по 29.12.2006 рр., з 11.07.2011 по 24.02.2012 рр., з 25.06.2012 по 27.11.2012 рр., з 01.07.2013 по 11.12.2013 рр., з 03.08.2017 по 29.12.2017 рр., з 20.07.2018 по 27.12.2018 рр.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.03.2025 позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.
В апеляційній скарзі вказує, що пенсію позивачу обчислено з урахуванням заробітної плати, за виключенням перерв, за період з 01.07.2000 по 27.12.2018 (за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, відповідно до фактично сплачених страхових внесків, при цьому за періоди з 01.07.2000 по 31.08.2000, з 01.10.2000 по 31.07.2002, з 01.10.2002 по 31.08.2003, з 01.07.2006 по 29.12.2006, з 01.07.2011 по 24.02.2012, з 25.06.2012 по 27.11.2012, з 01.07.2013 по 11.12.2013, з 03.08.2017 по 29.12.2017 та з 20.07.2018 по 27.12.2018 без сум заробітку), при індивідуальному коефіцієнті - 0,25447, застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020 - 2022 роки у розмірі 12236,71 грн. Додатково відповідач роз'яснив про складові, які входять до пенсійного забезпечення позивача.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.11.2023 року у справі №600/3349/23-а, з-поміж іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2006 року по 29.12.2006 року, з 11.07.2011 року по 24.02.2012 року, з 25.06.2012 року по 27.11.2012 року, з 01.07.2013 року по 11.12.2013 року, з 03.08.2017 року по 29.12.2017 року, з 20.07.2018 року по 27.12.2018 року в Закритому акціонерному товаристві «Чукотська торгова компанія» (Російська Федерація). Цим же рішенням зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 з 24.02.2023 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.09.2003 року.
Згідно з рішенням 241670055072 від 24.04.2024 за рішенням суду позивачу призначено пенсію з 24.02.2023 року.
На звернення позивача щодо розміру призначеної пенсії, пенсійний орган у листі від 29.04.2024 року №1974-1721/М-17/8-2400/24 повідомив, що розрахунок розміру пенсії позивача проводиться виходячи із загальної тривалості страхового стажу 31 рік 7 місяців 7 днів (врахованого по 27.12.2018), або 379 місяців. Індивідуальний коефіцієнт страхового стажу становить 0,31583 (379 місяців : 12 місяців : 100% х 1%, де 1% - величина оцінки одного року страхового стажу). Зауважимо, що до стажу зараховано всі періоди роботи згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу. При цьому зауважив, що згідно рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.11.2023 по справі №600/3349/23-а, з урахуванням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду до загальної тривалості страхового стажу зараховано періоди: з 01.07.2006 по 29.12.2006, з 11.07.2011 по 24.02.2012, з 25.06.2012 по 27.11.2012, з 01.07.2013 по 11.12.2013, з 03.08.2017 по 29.12.2017, з 20.07.2018 по 27.12.2018 в Закритому акціонерному товаристві «Чукотська торгова компанія» (російська федерація). Водночас зазначив, що у рішенні суду відсутні зобов'язання, зокрема, щодо врахування довідок про заробіток отриманий на території російської федерації.
У листі відповідачем також зазначено, що згідно із абз.5 ч.1 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Пенсію обчислено з урахуванням заробітної плати, за виключенням перерв, за період з 01.07.2000 по 27.12.2018 (за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, відповідно до фактично сплачених страхових внесків, при цьому за періоди з 01.07.2000 по 31.08.2000, з 01.10.2000 по 31.07.2002, з 01.10.2002 по 31.08.2003, з 01.07.2006 по 29.12.2006, з 01.07.2011 по 24.02.2012, з 25.06.2012 по 27.11.2012, з 01.07.2013 по 11.12.2013, з 03.08.2017 по 29.12.2017 та з 20.07.2018 по 27.12.2018 без сум заробітку), при індивідуальному коефіцієнті - 0,25447, застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020 - 2022 роки у розмірі 12236,71 грн.
Додатково відповідач повідомив, що пенсії громадянам, які працювали, зокрема, на території російської федерації призначаються на умовах, визначених Законом, оскільки 19.06.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Поряд із цим, повідомлено про іншу інформацію щодо обчислення розміру пенсійного забезпечення та її складових (доплати, надбавки індексації).
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у врахуванні заробітної плати у період з 01.07.2006 по 29.12.2006, з 01.07.2011 по 24.02.2012, з 25.06.2012 по 27.11.2012, з 01.07.2013 по 11.12.2013, з 03.08.2017 по 29.12.2017 та з 20.07.2018 по 27.12.2018 при обчисленні пенсії, що обумовило звернення до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Частиною 1 ст.46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-ІV).
При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846.
За змістом підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року.
За бажанням пенсіонера ним може подаватися довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Пунктом 2.10 Порядку №22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
З матеріалів справи видно, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не враховано заробітну плату, отримувану позивачем за період з 01.07.2006 по 29.12.2006, з 01.07.2011 по 24.02.2012, з 25.06.2012 по 27.11.2012, з 01.07.2013 по 11.12.2013, з 03.08.2017 по 29.12.2017 та з 20.07.2018 по 27.12.2018.
В свою чергу, довідкою виданою ОСОБА_1 . Непублічним акціонерним товариством "Чукотська торгова компанія" №111 від 21.06.2021, підтверджено відомості нарахованої заробітної плати останнього за періоди роботи з 01.07.2006 по 29.12.2006, з 01.07.2011 по 24.02.2012, з 25.06.2012 по 27.11.2012, з 01.07.2013 по 11.12.2013, з 03.08.2017 по 29.12.2017 та з 20.07.2018 по 27.12.2018.
Зміст вказаної довідки свідчить, що її видано на основі первинних документів (особових рахунків). Довідка підписана відповідальною особою підприємства, на ній проставлені печатки відповідного підприємства, зазначено адресу місцезнаходження підприємства, яке видало вказану довідку. Крім того, до довідки долучено нотаріально засвідчений переклад довідки українською мовою.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що така довідка відповідає вимогам законодавства, оскільки видана на підставі особових рахунків, містить чітко визначені періоди роботи, за які здійснювалася виплата заробітної плати позивачу, суми заробітної плати, відрахування із заробітної плати, а також містить інформацію щодо місцезнаходження і адреси підприємства, яким видано таку довідку.
При цьому, відповідачем не доведено те, що відомості про розмір заробітної плати, які відображені у спірних довідках, не підтверджуються первинними документами.
Крім того, апелянт ж стосовно не зарахування даних заробітної плати, отриманої на території російської федерації, послався на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Однак, такі доводи пенсійного органу неприйнятними, адже у силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода від 13.03.1992) закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
Згідно з частини 3 статті 6 Угоди від 13.03.1992, обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
Отже, наведені положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Більше того, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і набрання чинності Законом №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993», не є підставою для відмови в обчисленні пенсії позивача з урахуванням даних заробітної плати отриманої на території рф, адже така отримана ним до ухвалення відповідних рішень.
Крім того, суд зазначає, що надані позивачем первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на отримання пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Внаслідок чого, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Відповідно до абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність.
Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 №290/95-ВР, трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачали, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Доказів, які б свідчили про недостовірність вищевказаної довідки відповідачем суду не надано. При цьому, відповідачем не заперечується її достовірність.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до вказаного Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Суд зазначає, що страхові внески є складовою умови існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Таким чином, суд вважає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для незарахування до стажу позивача спірних періодів роботи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.
Крім наведеного, суд приймає до уваги те, що зі змісту довідки підтверджується сплата страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації за періоди роботи позивача з 2013 року по 2018 рік.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області протиправно відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати визначеної у довідці №111 від 21.06.2021.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції вважає належним та таким, що відповідає нормам матеріального права, спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії, з моменту призначення, з урахування заробітної плати за періоди роботи з 01.07.2006 по 29.12.2006 рр., з 11.07.2011 по 24.02.2012 рр., з 25.06.2012 по 27.11.2012 рр., з 01.07.2013 по 11.12.2013 рр., з 03.08.2017 по 29.12.2017 рр., з 20.07.2018 по 27.12.2018 рр., яка підтверджується довідкою про заробітну плату №111 від 21.06.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.