Справа № 320/16684/25 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
10 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Парінова А.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" до суддів Верховного Суду Бишевої Людмили Іванівни, Хохуляк В'ячеслава Віссаріоновича, Олендера Ігоря Ярославовича, Ханової Раїси Федорівни, Гончарової Ірини Анатоліївни про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення,-
У липні 2025 року до Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» до суддів Верховного Суду Бишевої Людмили Іванівни, Хохуляк В'ячеслава Віссаріоновича, Олендера Ігоря Ярославовича, Ханової Раїси Федорівни, Гончарової Ірини Анатоліївни, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії суддів Верховного Суду Бишевої Людмили Іванівни, Хохуляк В'ячеслава Віссаріоновича, Олендера Ігоря Ярославовича, Ханової Раїси Федорівни, Гончарової Ірини Анатоліївни з прийняття рішення про присвоєння грифу секретності «Таємно» повному тексту рішення Верховного суду від 29.10.2024 у справі №9901/469/21;
- визнати протиправним та скасувати рішення суддів Верховного Суду Бишевої Людмили Іванівни, Хохуляк В'ячеслава Віссаріоновича, Олендера Ігоря Ярославовича, Ханової Раїси Федорівни, Гончарової Ірини Анатоліївни про присвоєння грифу секретності «Таємно» повному тексту рішення Верховного суду від 29.10.2024 у справі №9901/469/21.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року відмовлено у відкритті провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» до суддів Верховного Суду Бишевої Людмили Іванівни, Хохуляк В'ячеслава Віссаріоновича , Олендера Ігоря Ярославовича, Ханової Раїси Федорівни, Гончарової Ірини Анатоліївни про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення.
Позиція суду мотивована тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного або іншого судочинства.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить повністю скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі 320/16684/25 і передати справу № 320/16684/25 на розгляд до Київського окружного адміністративного суду на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок Київського окружного адміністративного суду про те, що адміністративний позов стосується оскарження «процесуальних дій суддів» не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки цілком зрозумілим є те, що рішення про засекречення не є процесуальним рішенням, оскільки воно не було оформлено у вигляді ухвали суду, відповідно до положень КАСУ; рішення про засекречення не було оформлене у вигляді ухвали суду та ніколи не було ані опубліковане, ані надане учасникам справи, як того вимагають положення КАСУ; висновки Київського окружного адміністративного суду в оскаржуваній ухвалі є протиправними, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року та від 03 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
18 листопада 2025 року суддею Хановою Р.Ф. подано відзив на апеляційну скаргу. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі №320/16684/25; ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі №320/16684/25 залишити без змін; розглядати справу без її участі.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Однією із закріплених у статті 6 Конвенції гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.
Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.
За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею, або в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Завданням адміністративного судочинства, у силу норм частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу; 16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Ужитий в указаній процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Водночас поняття «позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» необхідно тлумачити більш широко: вказане поняття стосується як позову, який не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих позовів, які не підлягають судовому розгляду.
Як випливає із матеріалів цієї справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними дії суддів Верховного Суду Бишевої Людмили Іванівни, Хохуляк В'ячеслава Віссаріоновича, Олендера Ігоря Ярославовича, Ханової Раїси Федорівни, Гончарової Ірини Анатоліївни з прийняття рішення про присвоєння грифу секретності «Таємно» повному тексту рішення Верховного суду від 29.10.2024 у справі №9901/469/21; визнати протиправним та скасувати рішення суддів Верховного Суду Бишевої Людмили Іванівни, Хохуляк В'ячеслава Віссаріоновича, Олендера Ігоря Ярославовича, Ханової Раїси Федорівни, Гончарової Ірини Анатоліївни про присвоєння грифу секретності «Таємно» повному тексту рішення Верховного суду від 29.10.2024 у справі №9901/469/21.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги безпосередньо стосуються процесуальних дій суддів в межах розгляду справи №9901/469/21, а отже спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджує наведений висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Приписами пункту 5 частини першої статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
У світлі обставин цієї справи необхідно звернути увагу на роз'яснення Конституційного Суду України у Рішенні від 23 травня 2001 року №6-рп/2001, в якому зазначено, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.
Відповідно до висновків, сформованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року в справі №826/56/18, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові від 03 квітня 2018 року в справі №820/5586/16, дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов'язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади.
Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24 листопада 2022 року у справі №640/26829/21, відповідно до якої вчинення працівниками апарату суду заходів, пов'язаних з автоматичним розподілом справ (матеріалів) між суддями, керівником апарату суду або іншою особою функцій, пов'язаних з судовим розглядом справи, не може бути самостійним предметом судового розгляду. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов'язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади. Право особи, яка бере участь у судовому процесі (кримінальному провадженні) на незалежний і безсторонній суд забезпечується у передбачений процесуальним законодавством спосіб, у тому числі реалізацією права заявити відвід судді, можливістю оскарження рішення з підстав розгляду справи (заяви, інших матеріалів) незаконним складом суду, якщо таке рішення може бути оскаржене, тощо.
Виходячи із наведеного судова колегія зазначає, що присвоєння грифу секретності «Таємно» повному тексту рішення Верховного Суду у справі №9901/469/21 належить до функцій, що безпосередньо пов'язані із судовим розглядом справи, відтак не можуть бути предметом самостійного судового розгляду.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов, заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» до колегії суддів Верховного Суду, не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Розгляд цього спору, з урахуванням предмета і суб'єктного складу, перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 195, 250, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2025 року
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
А.Б. Парінов