Справа № 320/41264/25 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.
02 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б.
за участю секретаря: Волошка О. Л.
позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту 02 вересня 2025 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Печерського районного суду міста Києва, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Печерського районного суду міста Києва та Державної казначейської служби України, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Печерського районного суду міста Києва, що полягає у не розгляді в установлений законом строк заяви від 11.05.2025 про поворот виконання рішення у справі № 757/3551/17-ц.
- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України моральну шкоду в розмірі 103 499 (сто три тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) гривень 00 копійок, завдану протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що дії або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається із змісту оскаржуваної ухали, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі суд першої інстанції, виходив з того, що суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їхніх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.
Колегія суддів, вивчивши позовну заяву та доводи апеляційної скарги позивача, вважає вірними висновки суду першої інстанції, що даний спір не віднесений до юрисдикції жодного суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із частинами першою-третьою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Конституцією України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (стаття 129 Конституції України). Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку (стаття 126 Конституції України). Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Згідно із зазначеними положеннями Конституції України рішення суду і відповідно дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя можуть оскаржуватись у чинному порядку, а не в інший суд першої інстанції, що одночасно порушувало б і принцип незалежності суддів, і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.
Саме в такому розумінні мають застосовуватись положення статей 55, 56 Конституції України про гарантію права кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб та на відшкодування державою матеріальної і моральної шкоди, заподіяної їх незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю при здійсненні ними своїх повноважень. Суд є органом, який вирішує такі скарги, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються в порядку, визначеному Конституцією України і законодавством про судочинство.
У Конституції України зазначено, що здійснення правосуддя регулюється окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до статті 62 Конституції України матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й у цьому разі за таку шкоду відповідає держава, а не безпосередньо суд або суддя.
Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою особою, яка бере участь у цивільній справі. Це можливо лише у випадках, коли суд (суддя) виступає як звичайна установа (особа), а не як орган (особа), що здійснює правосуддя. Заяви та скарги, спрямовані на притягнення суду (судді) як відповідача, не підлягають розгляду в суді першої інстанції, оскільки законом передбачено інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.
У постанові пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" судам роз'яснено, що у розумінні положень частини 1 статті 2, підпунктів 1, 7, 9 частини 1 статті 3, статті 17, частини 3 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ. Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів мають розглядатися відповідно до процесуального законодавства.
Згідно з пунктом 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави.
Оскарження дій/бездіяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їхніх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони, відповідно, були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Наведеної правової позиції притримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 8 травня 2018 року у справі №521/18287/15-ц (пункти 36, 39, 40, 78-80 постанови), від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц (пункти 30, 37, 39, 61-65 постанови), від 29 травня 2019 року у справі №489/5045/18 (пункт 25 постанови), а також Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові від 31 липня 2019 року у справі №636/5534/15.
Як вбачається із змісту заявленого позову та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо не розгляду в установлений законом строк заяви про поворот виконання рішення.
Зокрема, позивач зазначає, що протиправна бездіяльність Печерського районного суду міста Києва полягає у не вчинені жодних процесуальних дій протягом 91 дня щодо розгляду поданої ним заяви до суду про поворот виконання рішення у справі №757/3551/17-ц.
З доданих до позовної заяви документів вбачається, що позивач, 11 травня 2025 року через систему «Електронний суд», звернувся до Печерського районного суду міста Києва із позовною заявою про поворот виконання рішення суду до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк».
Зазначена заява (№757/3551/17-ц), відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2025, розподілена судді Євгену Сергійовичу Хайнацькому.
Саме незгода із вказаними процесуальними діями щодо розгляду заяви у справі №757/3551/17-ц позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду, додатково обґрунтовуючи свою позовну заяву в частині стягнення моральної шкоди тим, що останній є «особою з інвалідністю II групи, що, згідно з позицією ВС у справі №711/6330/17-ц вимагає підвищених стандартів захисту, а також системним характером порушень , що створює відчуття «замкненого кола» та зневіри у правосудді».
Оскарження дій суду щодо здійснення правосуддя шляхом подачі позову до іншого суду є порушенням принципу незалежності суду та суддів та засобом впливу на них. Законодавством передбачено апеляційний та касаційний порядок оскарження судових рішень, а тому зауваження щодо діяльності судді чи суду або посадової особи суду, що пов'язані зі здійсненням правосуддя, у тому числі щодо доступу до приміщення суду, участі у судових засіданнях, подання заяв та клопотань тощо, можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення. Оскарження дій суду або судді, що пов'язані зі здійсненням правосуддя не може відбуватися шляхом ініціювання проти них судового процесу.
Суд першої інстанції, виходячи з характеру спірних правовідносин, вірно вказав про неможливість вирішення позовної заяви ОСОБА_1 , за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з частиною шостою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
У пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання незаконними дій/бездіяльності посадових осіб суду що стосуються здійснення правосуддя не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.
Отже, спір щодо рішень, дій та бездіяльності суду, суддів, посадових осіб суду під час здійснення правосуддя не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, оскільки для оскарження таких рішень, дій та бездіяльності встановлений інший порядок оскарження.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на висновки Верховного Суду, судом першої інстанції вірно роз'яснено позивачу, що даний спір не віднесений до юрисдикції жодного суду, оскільки не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Печерського районного суду міста Києва, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 09.12.2025)