Справа № 320/50023/25
10 грудня 2025 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Сорочко Є.О., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
Не погодившись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2025, скаржник подав апеляційну скаргу.
Вимоги до апеляційної скарги, порядку та строків її подання встановлені статтями 295-297 КАС.
Апеляційна скарга не відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296, частини другої статті 132 КАС до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до положень підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З урахуванням того, що скаржник просить скасувати ухвалу суду, враховуючи подання апеляційної скарги в електронній формі,то відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2025 року, судовий збір за подання апеляційної скарги становить 2422,4 грн, проте скаржником сплачено лише частину - 926,28 грн. Судовий збір, що підлягає доплаті становить 1496,12 грн.
При цьому, скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Поряд із цим, у межах встановленого судом строку, скаржник подав до суду клопотання про зменшення і відстрочення сплати судового збору.
За приписами частини першої статті 133 КАС суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).
Разом із тим, Верховний Суд у постанові від 02.02.2022 у справі № 697/2951/19 зауважує, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).
Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.02.2022 у справі № 697/2951/19.
Проте, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що скаржник не надав будь-яких доказів свого скрутного майнового стану.
Сама лише вказівка скаржника про те, що на розгляді у судах перебувають справи, стороною у яких він виступає, розлучення, виховання та утримання доньки, понесення особистих та побутових витрат, не є підставою для висновку про його незадовільний майновий стан.
Окрім того, колегія суддів цілком критично розцінює доводи скаржника про неотримання ним доходу. Так, вказуючи, що він працює на безоплатній основі, не отримував заробітню плату з 2021 року, не має інших доходів та банківських рахунків, скаржник при цьому наголошує на тому, що ним здійснюються значні фінансові витрати на лікування, утримання доньки, майна.
Таким чином, колегія суддів наразі не вбачає підстав для зменшення або ж відстрочення скаржнику сплати судового збору.
При цьому суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.
Разом із тим, необхідність сплати судових витрат не може визнаватися обмеженням права доступу до суду, оскільки, за змістом положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу. Так, згідно прецедентної судової практики ЄСПЛ, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Враховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання скаржника про зменшення та відстрочення скаржнику сплати судового збору.
У відповідності до частини другої статті 298 КАС до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху.
За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без руху та встановити десятиденний строк з моменту вручення цієї ухвали протягом якого скаржник має право надати оригінал документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
У разі якщо недоліки апеляційної скарги не буде усунуто, вона буде повернута скаржнику.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 169, 295, 296, 298 КАС, суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення та відстрочення скаржнику сплати судового збору.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 залишити без руху.
Встановити десятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали протягом якого скаржник має право надати оригінал документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя Є.О. Сорочко