Справа № 745/676/25 Головуючий у І інстанції - Даньков О.М.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
09 грудня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до Сосницького районного суду Чернігівської області з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, у якій просив:
- визнати незаконною постанову Поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 (смт. Сосниця) відділення поліції № 1 (м. Мена) Корюківського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області Дідовця Анатолія Анатолійовича серії ББА № 554633 від 10 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 126 КУпАП;
- скасувати та закрити провадження по постанові Поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 (смт. Сосниця) відділення поліції № 1 (м. Мена) Корюківського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області Дідовця Анатолія Анатолійовича серії ББА № 554633 від 10 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна постанова, якою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності є незаконною, оскільки при винесенні оскаржуваної постанови Інспектор неповно з'ясував всі обставини справи.
Так, Позивачем було зазначено, що раніше вище вказаний поліцейський по ч. 1 ст. 126 КУпАП виносив відносно нього аналогічну постанову від 12 квітня 2025 року, яку він оскаржив до суду. Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 30 травня 2025 року у справі № 745/359/25 постанову від 12 квітня 2025 року було скасовано, справу про адміністративне правопорушення відправлено на новий розгляд Відповідачу, оскільки під час прийняття оскаржуваної постанови суб'єктом владних повноважень таке рішення прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені ст. 268, 278-280 КУпАП.
Разом з тим, на переконання Позивача, Відповідач повторно своїми діями грубо порушив вимоги ст.ст. 268, 278, 279 КУпАП, а тому оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню.
Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмолено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити його позовну заяву.
В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.
Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши та перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10 червня 2025 року Поліцейським реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 (смт. Сосниця) Відділення поліції № 1 (м. Мена) Корюківського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області Дідовцем Анатолієм Анатолійовичем було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 554633.
У вказаній постанові зазначається, що 12 квітня 2025 року о 20 год. 05 хв. Позивач в смт. Сосниця по вулиці Покровська, 65 керував автомобілем Opel Vectra, державний номерний знак НОМЕР_1 , та не пред'явив для перевірки посвідчення водія категорії «В», а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 2.1(а), п. 2.1(б) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), за що передбачена відповідальність відповідно до частини 1 ст. 126 КУпАП.
Даною постановою до Позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Позивач, вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 554633 від 10 червня 2025 року протиправною, звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час прийняття оскаржуваної постанови суб'єктом владних повноважень, таке рішення прийняте на підставі та у спосіб, що визначені ст.ст. 268, 278-280 КУпАП Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи відносно нього шляхом направлення повідомлення рекомендованим листом, незважаючи на те, що він свідомо уникав від особистого отримання вказаного повідомлення безпосередньо від працівників поліції, що зафіксовано дослідженим відеозаписом у судовому засіданні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень діючого законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є необґрунтованими, і відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Колегія суддів переглядаючи дану адміністративну справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція № 1395).
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (абз 1 п. 4 розділ 1 Інструкції № 1395).
Пунктом 1 розділу IV Інструкції № 1395 визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.ч 2, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР).
За пунктом 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.1 ПДР Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).
Згідно з ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови).
Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що суд бере до уваги лише ті докази які здобуті в порядку, що не суперечить Закону.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція № 1395), постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Згідно оскаржуваної Постанови, Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 12 квітня 2025 року о 20 год. 05 хв. в смт. Сосниця по вулиці Покровська, 65 керував транспортним засобом марки Opel моделі Vectra, державний номерний знак НОМЕР_1 , та не пред'явив для перевірки посвідчення водія категорії «В», а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Колегія суддів звертає увагу, що 12 квітня 2025 року Поліцейським реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 (смт. Сосниця) Відділення поліції № 1 (м. Мена) Корюківського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області Дідовцем Анатолієм Анатолійовичем вже було прийнято аналогічну постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 554630, яку Позивач оскаржив в судовому порядку.
Так, рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 30 травня 2025 року у справі № 745/359/25 позовні вимоги було задоволено частково.
Скасовано постанову серії ББА № 554630 від 12 квітня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Справу про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП надіслано до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на новий розгляд.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
У вказаному вище рішенні Сосницького районного суду Чернігівської області від 30 травня 2025 року у справі № 745/359/25 зазначено, що з дослідженого відеозапису правопорушення, що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського вбачається, що до автомобіля підійшов поліцейський. За кермом автомобіля перебував ОСОБА_1 , інших осіб в автомобілі не перебували. З під автомобіля витікало мастило. (19.58 година запису). На запитання поліцейського про наявність посвідчення водія та документів на транспортний засіб, ОСОБА_1 розвів руками, давши зрозуміти, що в нього їх нема (20.11 година запису). На запитання куди він їхав, ОСОБА_1 не відповів. Поліцейський уточнив, чи надасть ОСОБА_1 водійське посвідчення та реєстраційні документи на транспортний засіб, ОСОБА_1 промовчав (20.13 година запису). Поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що в нього маються ознаки алкогольного сп'яніння та запропонував пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки. Той погодився (20.14 година запису). Після проходження огляду на місці, результат становив 1,484 проміле. З результатом огляду ОСОБА_1 погодився (20.21 година запису). Поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП (20.22 година запису).
Переглядом вказаного відеозапису правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 , після вимоги пред'явити документи (20.11 година запису) і до закінчення відеозапису (20.28 година), не повідомлялося, що відносно нього буде виноситися постанова про адміністративне правопорушення за ст. 126 КУпАП, права йому не роз'яснювались, в тому числі заявляти клопотання чи користуватися правовою допомогою, чим було порушено вимоги ст. 268, 278, 279 КУпАП.
На підставі вказаного вище, Сосницький районний суд Чернігівської області у рішенні від 30 травня 2025 року у справі № 745/359/25 дійшов висновку, що у порушення ч. 2 ст. 2 КАС України під час винесення оскаржуваної постанови суб'єктом владних повноважень таке рішення прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені ст. 268, 278-280 КУпАП, а відтак оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Сосницький районний суд Чернігівської області у вищенаведеному рішенні дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача щодо порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 126 КУпАП є обґрунтованими і відтак позовні вимоги необхідно задовольнити частково та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення з направлення справи на новий розгляд.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову у даній адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваній постанові вказано, що до неї додається відеозапис з нагрудної камери поліцейського Tecsar № 00419.
З дослідженого судом відеозапису правопорушення, що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського вбачається, що поліцейські під'їхали до будинку за адресою проживання Позивача. Вдома нікого не було. В подальшому йому було залефоновано та повідомлено про необхідність вручення йому повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Позивач відповів, щоб дане повідомлення йому направляли офіційно листом. Поліцейський повідомив, що він може надати повідомлення особисто при зустрічі, однак ОСОБА_1 відповів, що воно йому не потрібне.
Також, відповідно до доданих квитанцій АТ «Укрпошта» вбачається, що ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи надсилалось рекомендованим листом.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваної постанови суб'єктом владних повноважень, таке рішення прийняте на підставі та у спосіб, що визначені ст.ст. 268, 278-280 КУпАП. Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи відносно нього шляхом направлення повідомлення рекомендованим листом, незважаючи на те, що він свідомо уникав від особистого отримання вказаного повідомлення безпосередньо від працівників поліції, що зафіксовано дослідженим відеозаписом у судовому засіданні.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з п. 8 розділу ІІІ Інструкції № 1395, справа про адміністративне правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП).
Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно зі статтею 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Колегія суддів, дослідивши відеозаписи з нагрудної камери поліцейського Tecsar № 00419, яка є додатком до оскаржуваної постанови від 10 червня 2025 року серії ББА № 554633, встановила, що на першому відео 05 червня 2025 року поліцейські під'їхали до якогось будинку, проте вдома нікого не було. Будь-які докази, що це саме будинок Позивача, на вказаному відеозаписі відсутні.
В подальшому, на другому відео зафіксовано, що цього ж дня - 05 червня 2025 року до ОСОБА_1 було здійснено телефонний дзвінок та повідомлено, що судом по ст. 126 КУпАП направлено матеріали на новий розгляд, у зв'язку з чим Позивачу необхідно вручити повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Поліцейський повідомив, що він може надати повідомлення особисто при зустрічі, однак Позивач відповів, що воно йому не потрібне, а саме поліцейським необхідно його вручити. Також ОСОБА_1 відповів, щоб дане повідомлення йому направляли офіційно листом.
Відповідно до наявних в матеріалах даної адміністративної справи квитанцій АТ «Укрпошта» (а.с. 55) вбачається, що Позивачу 05 червня 2025 року було направлено рекомендованим листом Повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення 10 червня 2025 року о 09:00 год. за місцезнаходженням: с-ще Сосниця, вул. Перемоги, буд. 27, кімната 1.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що будь-які докази отримання Позивачем вказаного Повідомлення, в матеріалах даної адміністративної справи відсутні та такі Відповідачем надано не було.
Крім того, на відеозаписах відсутня інформація, що Позивача було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення на 09:00 год. 10 червня 2025 року за місцезнаходженням: с-ще Сосниця, вул. Перемоги, буд. 27, кімната 1.
Таким чином, Відповідачем, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, не надано доказів про своєчасне сповіщення Позивача про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, під час прийняття оскаржуваної постанови Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, навіть після направлення Сосницьким районним судом Чернігівської області справи про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на новий розгляд, вказану постанову прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені п. 8 розділу ІІІ Інструкції № 1395, ст. 268, 278-280 КУпАП.
Більш того, в матеріалах даної адміністративної справи відсутні будь-які докази, які підтверджують факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та підтверджують факт правомірності оскаржуваної постанови.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, дослідивши наявні в справі докази, дійшла висновку, що доводи Позивача знайшли підтвердження в ході судового розгляду, а Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами підтвердження керування Позивачем транспортним засобом марки Opel моделі Vectra, з державним номерним знаком НОМЕР_1 та не пред'явлення для перевірки посвідчення водія категорії «В», а також свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, тобто вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірності своїх доводів.
Позивач в адміністративному позові просив визнати незаконною; скасувати постанову Поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 (смт. Сосниця) відділення поліції № 1 (м. Мена) Корюківського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області Дідовця Анатолія Анатолійовича від 10 червня 2025 року серії ББА № 554633 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 126 КУпАП; закрити справу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, за правилами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову шляхом скасування оскаржуваної постанови від 10 червня 2025 року серії ББА № 554633 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення щодо Позивача.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено за неповного з'ясування обставин справи та порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове судове рішення, яким адміністративний позов Позивача задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ББА № 554633 від 10 червня 2025 року, прийняту Поліцейським реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 (смт. Сосниця) Відділення поліції № 1 (м. Мена) Корюківського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області Дідовцем Анатолієм Анатолійовичем, про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В іншій частині адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Є.І. Мєзєнцев