Справа № 759/14395/25 Головуючий у 1 інстанції: Бабич Н.Д.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
09 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
За участю секретаря Данилюк Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 08 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради, в якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії РАП № 2321820035 до повідомлення ТЕ № 00130003 від 10 квітня 2024 року;
- судові витрати та витрати на правову допомогу покласти на відповідача.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025 року позов задоволено. Постанову винесену інспектором з паркування Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради Гачкевичем С.Б. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису)серії РАП №2321820035 від 10.04.2025 року до повідомлення серії ТЕ № 00130003 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 статті 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 гривень визнано протиправною та скасовано. Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст 122 КУпАП, - закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради (код ЄДРПОУ34334305) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 605,60 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн., а всього разом 3 605 (три тисячі шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн та прийняти нове рішення, яким стягнути витрати на правову допомогу 11 000,00 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Водночас, апелянт зазначає, оскільки, відповідачем не було надано жодних доказів на спростування доводів позивача щодо понесених ним витрат на правову допомогу, то, з урахуванням принципу змагальності сторін, клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу не підлягало задоволенню. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції було взято лише до уваги докази надання правової допомоги на суму 9 000 грн, хоча позивачем були заявлені витрати на правову допомогу в розмірі 11 000 три. та були надані підтверджуючі документи.
01 жовтня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10 квітня 2024 року інспектором з паркування управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради Гачкевич С.Б. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії РАП №2321820035 від 10.04.2025 року до повідомлення серії ТЕ № 00130003, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00грн.
Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 , 08.04.2024 о 10:12 год. в м. Тернопіль по вул. Кардинала Йосипа Сліпого, 7, здійснив зупинку автомобіля "Шкода", д.н.з. НОМЕР_2 , безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, чим порушив п. 15.9 ПДР (а.с.19-20).
Не погоджуючись із даною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У свою чергу, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Норми ч.ч. 1-2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
У відповідності до частини 1 статті 26 Закону №5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги; документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
В силу вимог ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями частини 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Матеріали справи свідчать, що на підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем подано:
- Договір про надання правової допомоги №30 від 21 травня 2025 року, укладений між ОСОБА_2 та Адвокатом Мельником Андрієм Івановичем;
- акт виконаних робіт від 20 серпня 2025 року по договору про надання правової допомоги №30 від 21 травня 2025 року;
- квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки від 06.06.2025, сума до зарахування 2000,00 грн, призначення платежу «Внесення готівки на поточний платіжний рахунок; послуги адвоката; адвокат. запит гсц»;
- квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки від 23.06.2025, сума до зарахування 5 000,00 грн, призначення платежу «Внесення готівки на поточний платіжний рахунок; послуги адвоката; позов ДВС ВП НОМЕР_3»;
- квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки від 19.08.2025, сума до зарахування 1 500,00 грн, призначення платежу «Внесення готівки на поточний платіжний рахунок. Послуги адвоката, заява на ознайомлення двс ВП НОМЕР_3»;
- квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки від 19.082025, сума до зарахування 2500,00 грн, призначення платежу «Внесення готівки на поточний платіжний рахунок; послуги адвоката; відповідь на відзив двс ВП НОМЕР_3»;
Відповідно до пункту 1.1 Договору про надання правової допомоги №30 від 21.05.2025, Клієнт доручає, Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором ОСОБА_1 .
Пунктом 1.2 Договору про надання правової допомоги №30 від 21.05.2025 передбачено, що правова допомога за цим Договором включає:
1.2.1. Надання правової допомоги під час виконавчого провадження по виконанню постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису серії РАП № 2321820035 від 10 квітня 2024 року, яке перебуває на виконанні в Костопільському відділі державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства (АСВП № НОМЕР_4).
12.2. Написання та подання адвокатського запиту в Головний Сервісний центр МВС.
1.2.3. Написання адміністративного позову в інтересах Клієнта в Святошинський районний суд міста Києва до Управління, муніципальної інспекції Тернопільської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному, режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії РАП № 2321820035 від 10 квітня 2024 року
1.2.4. Написання документів процесуального характеру в ході розгляду справи судом в разі необхідності.
1.2.5 Участь в судових засіданнях по справі у випадку відкриття судом провадження із участю сторін.
Пунктом 1.3 Договору про надання правової допомоги №30 від 21.05.2025 передбачено, що Адвокат надає додаткові послуги Клієнту лише після узгодження обсягів послуг Сторонами у додатках до цього Договору або в додатковому договорі.
Розділом 4 Договору про надання правової допомоги №30 від 21.05.2025 визначено розмір гонорару, порядок і строк його сплати, а саме:
4.1 За надання правової допомоги, передбаченої п.1.2.2 Договору, написання та подання адвокатського запиту Клієнт сплачує Адвокату гонорар в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень в день написання та подання адвокатського запиту.
4.2. За надання правової допомоги передбаченої п. 1.2.3. Договору, Клієнт сплачує адвокату гонорар в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень в день отримання Клієнтом позову від його імені до Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії РАП № 2321820035 від 10 квітня 2024 року.
4.3. За надання правової допомоги передбаченої п. 1.2.4, даного Договору, Клієнт сплачує адвокату гонорар в сумі 2500 (дві тисячі п?ятсот) гривень за кожний процесуальний документ підготовлений адвокатом по даній справі.
4.4. У випадку участі адвоката в судових засіданнях по справі, оплата за кожне судове засідання становить 4300 (чотири тисячі триста) гривень.
4.5 Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату якого бажає Клієнт.
4.6. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору. Фактичні витрати та їх розмір, пов?язані з наданням правової допомоги, передбаченої п. 1.2. Договору, визначаються за взаємним погодженням Сторін та оплачуються Клієнтом додатково.
Відповідно до акту виконаних робіт від 20 серпня 2025 року по договору про надання правової допомоги №30 від 21 травня 2025 року, Адвокатом на виконання умов договору надані наступні послуги:
1. Написання заяви в Костопільський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження (АСВП Nє НОМЕР_3) від 12.05.2025 року.
2. Ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження в електронному вигляді.
3. Написання та подання адвокатського запиту в Головний Сервісний центр МВС
4. Написання адміністративного позову в інтересах Клієнта в Святошинський районний суд міста Києва до Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії РАП № 2321820035 від 10 квітня 2024 року
5. Написання заяви про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії РАП № 2321820035 від 10 квітня 2024 року.
6. Написання заяви в Святошинський районний суд міста Києва про надання доступу до матеріалів справи в електронному вигляді.
7. Написання відповіді на відзив.
В силу вимог ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно приписів ч.ч. 6-7 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Матеріали справи свідчать, що у відзиві на позовну заяву Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради щодо витрат на правову допомогу вказало, що зазначена справа має простий, технічний та типовий характер, оскільки не стосується розгляду адміністративного правопорушення по суті. Предметом спору є лише помилкова ідентифікація особи, на яку було винесено постанову, спір не зачіпає фактичних обставин вчинення правопорушення, а також кваліфікації дій як правопорушення. Обставини справи є очевидними, не спростовуються, не потребують додаткового доказування.
У зв'язку з цим, Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради просило суд першої інстанції у разі задоволення позовних вимог підходити до питання розміру витрат на адвоката критично і з урахуванням принципу розумності, співмірності та необхідності, огляду на простоту справи, відсутність складних правових питань та уникнення досудового врегулювання.
Вирішуючи питання щодо розміру витрат на правову допомогу, суд першої інстанції взяв до уваги те, що справа є не значної складності, досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності та розумності судових витрат, ціну позову.
Беручи до уваги зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість зменшення їх розміру та стягнення з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 3000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.
Разом з тим, як вказує апелянт, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, апелянт зазначає, оскільки, відповідачем не було надано жодних доказів на спростування доводів позивача щодо понесених ним витрат на правову допомогу, то, з урахуванням принципу змагальності сторін, клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу не підлягало задоволенню.
З даного приводу, слід зазначити наступне.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18 вказав наступне: «…Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо».
Аналогічні правила застосовуються у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 560/12697/21 дійшов до висновку про те, що «…розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Проте, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг».
Також, Верховний Суд у постановах від 02 червня 2022 року у справі №160/6899/20, від 26 січня 2023 року у справі №1740/1900/18, від 17 серпня 2022 року у справі №580/3324/19 вказав, що ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
З огляду на викладене, обраховуючи доцільність понесених позивачем витрат належить аналізувати через призму не тільки долучених доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, але і з урахуванням складності справи та складності наданих послуг.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу було належним чином досліджено наявні в матеріалах справи докази надання правничої допомоги, складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги.
Щодо посилання апелянта на те, що судом першої інстанції було взято лише до уваги докази надання правової допомоги на суму 9 000 грн, хоча позивачем були заявлені витрати на правову допомогу в розмірі 11 000 грн, слід зазначити, що судом першої інстанції було взято до уваги акт виконаних робіт від 20 серпня 2025 року по договору про надання правової допомоги №30 від 21 травня 2025 року, який містить перелік всіх послуг з правової допомоги, що були надані ОСОБА_2 , водночас, суд першої інстанції визначав в цілому суму витрат на правову допомогу, що підлягають компенсації позивачу.
На переконання колегії суддів, визначений судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн, що підлягають відшкодуванню позивачу, є співмірним із складністю справи, предметом спору
(постанова про накладення штрафу в розмірі 680 грн.), виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Оскільки, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025 року задоволенню не підлягає, відсутні підстави для задоволення вимоги апеляційної скарги про стягнення з Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради на користь позивача судових витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 грн.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Г Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Матеріали справи свідчать, що за подання апеляційної скарги на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025 року ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмір 908,40 грн.
Разом з тим, згідно правової позиції, викладеної в постанові Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №240/6150/18, в даному випадку, відсутні підстави для сплати судового за подання апеляційної скарги, оскільки, судовий збір не слід сплачувати при оскарженні рішення суду в частині вирішення питання розподілу судових витрат.
Отже, з метою повернення сплаченого судового збору, ОСОБА_1 має право звернутись до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.