Справа № 201/1995/24 Головуючий у І-ій інстанції Ішуніна Л.М.,
суддя-доповідач Кобаль М.І.
09 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,
при секретарі Литвин С.В.
за участю:
представника позивача: Явтух О.Г.
представника відповідача: Нестерович А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, ДПП) у якому просив
- визнати протиправною бездіяльність ДПП в частині невнесення змін щодо суб'єкта правопорушення з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_2 » до постанови про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі від 22 серпня 2023 року серії 3 АВ № 03228824 та зобов'язати внести зміни;
- визнати протиправною бездіяльність ДПП у частині відмови у направленні копії постанови про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі від 22 серпня 2023 року серії 3АВ № 03228824.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 зазначений адміністративний позов задоволено частково.
Зобов'язано Департамент патрульної поліції, відповідно до статті 297-3 КУпАП, внести зміни до постанови серії 3АВ №03228824 від 22 серпня 2024 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, щодо визначення суб'єктом правопорушення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично керував транспортним засобом у момент вчинення правопорушення.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з'явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.08.2023 року відносно ОСОБА_1 складено постанову серії 3АВ №03228824, якою його як відповідальну особу - (керівника) голову правління АТ «Дніпропетровськгаз», за якою зареєстровано транспортний засіб Skoda з державним номером НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Зазначені обставини не оскаржуються сторонами.
Відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3164876888.1 від 23.08.2023 року штраф в сумі 170 грн. був сплачений ОСОБА_2 (а.с.9).
Згідно з довідкою № 1/2024 від 02.02.2024 року ОСОБА_2 працював на посаді водія автотранспортних засобів служби автотранспорту АТ «Дніпропетровськгаз», з 01.07.2023 року по 31.01.2024 року (а.с.10).
16.11.2023 року ОСОБА_2 подав начальнику управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП заяву про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення якого відносно ОСОБА_1 складено постанову серії 3АВ №03228824 від 22.08.2023 року (а.с.8).
На запит представника позивача Явтух О.Г., у листі №16аз/41/47/02-2024 від 12.01.2024 року Національна поліція України ДПП зазначено, що відповідно до ч. 7 ст. 279-1 КУпАП постанову від 22.08.2023 року серії 3АВ №03228824 виконано шляхом сплати 50% розміру штрафу, протягом 10 днів з дня її винесення, тому її не надіслано відповідальній особі, зазначеній в ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу (а.с.14).
У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення 22.08.2023 року, однак із заявою про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності до управління поліції звернуся лише 17.11.2023 року, тобто із пропуском 20-денного строку, встановленого чинним законодавством.
Не погоджуючись з протиправною бездіяльністю відповідача в частині невнесення змін щодо суб'єкта правопорушення та ненаправлення копії постанови про накладення стягнення, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду встановлено, що штраф був сплачений ОСОБА_2 , а постанову складено відносно ОСОБА_1 , який є відповідальною особою, зазначеною у частині першій статті 14-2 КУпАП. Доказів оплати штрафу саме позивачем до отримання копії постанови матеріали справи не містять, тому підстави вважати, що у відповідності до частини 1 статті 300-1 КУпАП, постанова ним виконана та відповідно набрала законної сили у день сплати штрафу, відсутні.
Також, суд першої інстанції зазначив, що факт вчинення правопорушення іншою особою, її добровільне визнання вини та своєчасна сплата штрафу, у поєднанні з тим, що позивач дізнався про існування постанови лише після отримання відомостей в застосунку «Дія», виключають відповідальність ОСОБА_1 та свідчать про відсутність правових підстав для притягнення до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 22.08.2023 року відносно ОСОБА_1 складено постанову серії 3АВ №03228824, якою його як відповідальну особу - (керівника) голову правління АТ «Дніпропетровськгаз», за якою зареєстровано транспортний засіб Skoda з державним номером НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Зазначені обставини не оскаржуються сторонами.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно Примітки: Суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Правовими положеннями КУпАП чітко регламентований порядок звільнення власника транспортного засобу від відповідальності за порушення правил ПДР України, в разі передачі автомобіля третім особам.
Відповідно до статті 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
За наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з'ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила це правопорушення.
Статтею 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесені відомості про належного користувача, відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні, на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Нормами статті 279-3 КУпАП регламентовано порядок звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
Так, згідно статті 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів» від 14 листопада 2018 року №1197 визначено процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу.
Відповідно до статті 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов'язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов'язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У даному випадку, ОСОБА_1 є головою правління АТ «Дніпропетровськгаз», за яким зареєстровано транспортний засіб Skoda з державним номером НОМЕР_1 , що підтверджується самим позивачем.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ДПП дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку саме ОСОБА_1 є відповідальною особою, яка має нести адміністративну відповідальність за фактом встановленого перевищення названим ТЗ встановлених обмежень швидкості руху, обставини якого зафіксовані в постанові серії 3АВ №03228824 від 22.08.2023.
Слід зазначити, що позивач не заперечує факту скоєння адміністративного правопорушення іншою особою - водієм ОСОБА_2 , а лише посилається на те, що постанову про накладення адміністративного стягнення було не направлено йому, як відповідальній особі, яка має нести адміністративну відповідальність за фактом встановленого перевищення.
Між тим, колегія суддів зазначає, що неотримання позивачем постанови про накладення адміністративного стягнення не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного із перевищенням швидкості руху, та не свідчить про протиправність прийнятої щодо позивача постанови, тому такі посилання апелянта не можуть бути достатньою підставою для задоволення позову.
Окрім того, умови, за яких відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, звільняється від відповідальності за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, чітко визначені законом, а саме: частиною першою статті 279-3 КУпАП.
Так, звільнення може мати місце лише у випадку, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:
- ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
- особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 будучи головою правління АТ «Дніпропетровськгаз», за яким зареєстровано транспортний засіб Skoda з державним номером НОМЕР_1 , і який є джерелом підвищеної небезпеки, передаючи його в користування третім особам, має бути зацікавлений та вжити належних заходів задля забезпечення дотримання користувачем такого транспортного засобу правил дорожнього руху та неухильного виконання вимог чинних нормативно-правових актів останнім.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ДПП правильно визнано позивача суб'єктом скоєного правопорушення, а оскаржувана постанова правомірно винесена саме щодо ОСОБА_1 .
Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, матеріали вказаної адміністративної справи містять належні докази для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за частиною 1 статті 122 КУпАП, оскільки, постанову від 22.08.2023 року серії 3АВ №03228824 виконано водієм ОСОБА_2 шляхом сплати 50% розміру штрафу, протягом 10 днів з дня її винесення, а заяву про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення саме ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності до управління поліції подано лише 17.11.2023 року, тобто з пропуском 20-денного строку, встановленого чинним законодавством, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Правовими положеннями ч. 1 ст. 272 КАС України регламентовано, що судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Підстави для стягнення судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 242, 272, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити повністю.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Ю.К. Черпак
Повний текст рішення виготовлено 09.12.2025 року