Дата документу 28.11.2025Справа № 554/4143/24
Провадження № 2/554/25/2025
Іменем України
28 листопада 2025 року м.Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:
головуючого - судді Гольник Л.В.,
секретаря судового засідання - Фесенко К.О.,
за участю представника позивача - Верхогляда М.Л.,
представника відповідача - Оніпка Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «ГЛОБУС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач Акціонерне товариство «Комерційний банк «ГЛОБУС» (далі - АТ «КБ «Глобус») звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 110 641,79 грн, судових витрат у розмірі 3028 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 6000 грн.
Позов мотивований тим, що 08.06.2017 року між ПАТ «КБ «Глобус» та ОСОБА_1 , правонаступником якого є АТ «КБ «Глобус», було укладено договір на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки шляхом подачі заяви-анкети на приєднання до вказаного договору. У заяві-анкеті позичальником погоджено умови кредитування та графік платежів. Відповідно до умов договору, банком відкрито позичальнику картковий рахунок № НОМЕР_1 за програмою кредитування овердрафт «Запасочка» для фізичних осіб клієнтів ПАТ «КБ «Глобус» на наступних умовах: сума ліміту овердрафту у розмірі 50 000,00 грн, строк дії ліміту овердрафту строком на 24 місяці з 09.06.2017 по 07.06.2019, з фіксованою процентною ставкою у разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період кредитування 36% річних. Відповідачем здійснювалось часткове погашення заборгованості. Умови п. 3.4.14, 3.4.15 договору не виконані, внаслідок чого виникла заборгованість за договором, яка станом на 01.04.2024 складає 110 641,79 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за кредитом 48777,51 грн, прострочена заборгованість по процентам 61864,28 грн. Банком на адресу позичальника направлено вимогу про погашення заборгованості, але вимоги банку не виконані, заборгованість не сплачено.
19.06.2024 року заочним рішенням позовні вимоги АТ «КБ «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «Глобус» заборгованість за договором на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки від 08.06.2017 року, в розмірі 110641 грн 79 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «Глобус» витрати на оплату судового збору в сумі 3028 грн та 6000,00 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
Ухвалою суду від 10.09.2024 року скасовано заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19.06.2024 року, ухваленого у справі за позовом АТ «КБ «Глобус» до ОСОБА_1 , та визначено розглядати справу у загальному позовному провадженні.
Ухвалою від 26.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
10.10.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Також ним заявлено про застосування строку позовної давності відповідно до ст. 266, 267 ЦК України.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Наявність або відсутність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) передбачено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Законом № 2120 внесено зміни до ЦК України, а також до Закону № 1734, які передбачають, що починаючи з 24.02.2022 року та у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за відповідним договором, до позичальника не можуть бути застосовані штрафні санкції за таке прострочення.
Отже, вважає, що позовні вимоги є недоведеними та безпідставними, а також заявлені поза межами встановлених законом строків позовної давності (а.с.118-124).
28.10.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому просили задовольнити позовні вимоги. 08.06.2017 року між сторонами укладено Договір на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки шляхом подачі заяви-анкети на приєднання до вказаного договору, яким встановлено ліміт овердрафту. Відповідно до умов Договору Банком відкрито позичальнику картковий рахунок № НОМЕР_1 (було замінено на НОМЕР_2 ) за програмою кредитування овердрафт «Запасочка» для фізичних осіб клієнтів ПАТ «КБ «ГЛОБУС» та встановлено ліміт дозволеного овердрафту. У позичальника виникла прострочена заборгованість за овердрафтом та процентами, що підтверджується випискою по договору та розрахунком заборгованості.
Відповідно до Тарифів Банку при видачі готівкових коштів у касі банку та/або при знятті готівкових коштів з банкоматів з позичальника стягувалась комісія за видачу овердрафта (кредитних коштів), а також при направлені запиту щодо залишку коштів на рахунку (СМС- Банкінг) стягувалась комісія, яка списана Банком за рахунок кредитних коштів позичальника, що підтверджується випискою по договору та розрахунком заборгованості.
Наданий позивачем розрахунок нарахування процентів є обґрунтованим, відповідає умовам Договору та Тарифному плану Банку, так як відповідно до умов укладеного Договору, строком закінчення Договору є повне виконання сторонами всіх належних зобов'язань.
Щодо строків позовної давності, позивач вважає, що дії відповідача свідчать про визнання ним свого боргу, але відповідач будь-яким способом ухиляється від виконання своїх обов'язків відповідно до умов погодженого Договору (т. 1, а.с. 134-137).
25.04.2025 року Октябрський районний суд міста Полтави перейменовано на Шевченківський районний суд міста Полтави на підставі Закону України № 4273-ІХ від 26.02.2025 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. Пояснив, що сторони домовились, що у випадку зміни економічної ситуації, погіршення фінансового стану банківської системи чи з метою недопущення збитковості даної послуги банк вправі вносити зміни, доповнення до Договору, включаючи зміну Тарифів та послуги. Вказане доводяться до відома Клієнта шляхом розміщення (оголошення) пропозиції щодо зміни умов Договору на дошках (дошці) об'яв головного офісу Банку та його відділень та/або в мережі Інтернет на сайті Банку: www.globusbank.com.ua. У разі неотримання Банком письмової незгоди Клієнта з пропозицією Банку зміни до Договору вважаються такими, що набувають чинності з вказаної в них дати та обов'язковими для виконання Сторонами цього Договору. 21.02.2018 року Рішенням Тарифного комітету Банку затверджено зміни до Тарифного плану «Запасочка», що затверджено Протокол №09 від 21.02.2018 р., в тому числі внесено зміни до розміру відсоткової ставки та збільшено до 42% річних. У подальшому 15.04.2019 року внесено зміни до розміру відсоткової ставки та збільшено до 46,8% річних. Станом на 02.11.2020 року заборгованість за овердрафтом у відповідача - відсутня. Однак, 11.02.2020 року відповідач знову скористалась овердрафтом, у розмірі 48 839,40 грн, за відсотковою ставкою, що діяла на момент отримання овердрафту, а саме 46,8% річних. Таким чином, відповідач, фактично отримала можливість користуватись кредитними коштами на умовах, що діяли станом на дату отримання овердрафту. В той же час, відповідач, визнавала свої зобов'язання перед позивачем та здійснювала погашення заборгованості за нарахованими відсотками до 07.08.2021 року.
Відповідно до п.1.2.3. Договору: «Проценти за користування Овердрафтом нараховуються в розмірі та валюті рахунку за фактичний строк користування кредитними коштам, виходячи із щоденного підсумкового залишку заборгованості на рахунку в розмірі процентної ставки, зазначеної в заяві на приєднання та Тарифах банку».
Відповідно до умов договору банк має право нараховувати проценти за користування коштами в межах дозволеного овердрафту та проценти за користування недозволеним овердрафтом щомісячно та в день остаточного погашення овердрафту відповідно до умов даного Договору.
Представник позивача не заперечував щодо розстрочення виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, строком на дванадцять місяців, шляхом сплати рівними платежами щомісяця.
У судовому засіданні представник відповідача звернув увагу суду, що в заяві-анкеті №11/154 на приєднання, вказана фіксована процентна ставка 36% річних. Відповідач не отримувала повідомлення банку про збільшення процентної ставки, що суперечить ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», сам по собі факт направлення якихось повідомлень на номер телефону ОСОБА_1 від банку не є належним доказом про зміну процентної ставки по кредиту. В письмовому вигляді сторони зафіксували виключно одну процентну ставку - 36% річних. При цьому згідно з розрахунком заборгованості, на який посилається позивач, починаючи з 28.03.2018 року застосовано в односторонньому порядку вже іншу процентну ставку - 42% річних, а починаючи з 31.05.2019 року - 46,8% річних. Здійснити перерахунок всіх сум вказаних в розрахунку заборгованості, що є додатком до позовної заяви з 28.02.20218 року по 31.03.2024 року, сторона відповідача не має можливості, адже для цього необхідно використовувати програмне забезпечення, на якому виконувався первинний розрахунок заборгованості. Враховуючи вищевикладене, сторона відповідача категорично заперечує проти врахування будь-яких сум заборгованості вказаних у розрахунку з 28.02.2018 року по 31.03.2024 року, у разі якщо позивачем не буде надано додатковий розрахунок, де всі платежі будуть обраховані виходячи з 36% річних, як це і повинно було бути зроблено по договору. Вказував, що ні відповідач, ні суд не мають спеціалізованого програмного забезпечення, яким користувався позивач при складанні розрахунку.
Водночас, представник відповідача, не заперечуючи наявність заборгованості по тілу кредиту, не визнав розмір нарахованої заборгованості за відсотками. Просив застосувати строк позовної давності. Також просив розстрочити виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, строком на дванадцять місяців, шляхом сплати рівними платежами щомісяця з огляду на те, що позивач є матір'ю багатодітної родини, яка внаслідок війни перебуває у струтному матеріальному становищі.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що 08.06.2017 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (змінило назву на АТ «КБ «Глобус») та ОСОБА_1 було укладено договір на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки шляхом подачі заяви-анкети № 11/154 на приєднання до вказаного договору, яким встановлено ліміт овердрафту в розмірі 50000 грн, строком дії на 24 місяці з 09.06.2017 по 07.06.2019, фіксована процентна ставка у разі непогашення кредитної заборгованості - 36% річних, процентна ставка в пільговий період кредитування (річних) - 0,000001%. (а.с. 11).
Відповідно до умов договору банком відкрито позичальнику картковий рахунок № НОМЕР_1 за програмою кредитування овердрафт для фізичних осіб «Запасочка».
Як вбачається із виписки за договором № 2625/36043/376/UAH за період з 08.06.2017 по 01.04.2021 по рахунку: № НОМЕР_3 - UAH - ОСОБА_1 користувалася коштами овердрафту (а.с. 37-62).
14.09.2023 року позивачем направлена вимога ОСОБА_1 про повернення кредиту (а.с.17).
Згідно розрахунку, наданого банком, станом на 01.04.2024 року відповідач має заборгованість за кредитним договором у розмірі 110 641 грн. 79 коп., яка складається з: 48 777 грн. 51 коп. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 61 864 грн. 28 коп. - прострочена заборгованість по процентам (а.с. 30-31).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «КБ «Глобус»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як вбачається сторона відповідача не заперечує отримання від позивача коштів за тілом кредиту. Наявна заборгованість також підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості, які надав банк. Враховуючи неповернення відповідачем вказаних коштів банку позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Відносно вимог про стягнення відсотків за користування кредитом суд зазначає наступне.
За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин, станом на 04.06.2017 року) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1). Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2). Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором посилався на Публічну пропозицію АТ «КБ «Глобус» на укладення Договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки АТ «КБ «Глобус» як невід'ємні частини спірного договору.
Зі змісту заяви - анкети вбачається, що обумовлений у ній розмір фіксованої процентної ставки становить 36% у разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період кредитування. Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви розрахунку заборгованості позивачеві нараховувались відсотки за користування кредитом на рівні 46,8% річних у періоді з 11.02.2021 по 01.04.2024.
Отже, відповідач ОСОБА_1 , підписуючи заяву-анкету 07.06.2017 року про приєднання до договору надання банківських послуг, погодила з позивачем розмір процентної ставки, а саме, фіксовану процентну ставку у разі непогашення кредитної заборгованості - 36% річних, процентну ставку в пільговий період кредитування (річних) - 0,000001%.
Отже, сторона позивача не довела у судовому засіданні, що відповідач належним чином була повідомлена про збільшення процентної ставки.
Суд вважає, що твердження про те, що відповідач була зобов'язана відповідно до умов п. 6.1.2 Договору систематично відстежувати пропозиції Банку щодо зміни умов Договору та/або Тарифів, які доводяться до відома Клієнта шляхом розміщення (оголошення пропозиції щодо зміни умов Договору на дошках (дошці) об'яв головного офісу Банку та його відділень та/або в мережі Інтернет на сайті Банку, не заслуговує на увагу, оскільки ставить споживача вочевидь нерівне становище.
Всупереч вимог ст. 12 ЦПК України позивачем не надано доказів коли і на підставі чого розмір відсоткової ставки був змінений, чи був ознайомлений відповідач з такими змінами.
Під час судового розгляду судом було задоволено клопотання представника відповідача зобов'язати позивача надати альтернативний розрахунок за вказаним кредитом, виходячи з розміру процентної ставки у розмірі 36,00 % річних.
Проте як повідомив представник позивача вказані розрахунки банк не зміг надати, оскільки на даний часу у них відсутнє програмне забезпечення для здійснення такого розрахунку.
Суд враховує правові висновки, висловлені у постанові Верховного суду від 01.02.2023 року у справі №199/7014/20, згідно якої «В оцінці поведінки та способу ведення справ банком Верховний Суд враховує те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах».
Враховуючи положення ч. 6 ст. 81 ЦПК України, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а також недоведення позивачем розміру заборгованості за процентами, то суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 61864,28 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом не підлягають задоволенню.
Відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб'єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).
Як передбачено частиною 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Як свідчать матеріали справи, датою звернення з позовною заявою до суду є 23.04.2024 року. З огляду на те, що Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02.04.2020 року, та враховуючи, що під час дії карантину було запроваджено воєнний стан на території України, строки давності були продовжені, а згодом - зупинені на строк дії воєнного стану. Відтак, позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності щодо вимог про стягнення боргу за тілом кредиту.
На підставі ст.141 ЦПК України у зв?язку із частковим, на 44,1%, задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 1345,49 грн.
При зверненні з позовом у позовній заяві АТ КБ «Глобус» було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що 01.02.2024 року між АТ КБ «Глобус» та адвокатом Прохоренко В.П. укладено Договір № 010224 про надання професійної (правничої) допомоги (а.с. 27). Відповідно до акту №11/154 прийому-передачі послуг за Договором № 010224 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.02.2024 року вартість послуг адвоката складає 6000 грн. 00 коп (а.с. 67). Також надана платіжна інструкція № 12278 від 12.04.2024 року про прийняття від АТ «КБ «Глобус» коштів на суму 6000 грн. 00 коп. (а.с.68).
Заявлений розмір витрат підтверджений належними доказами, а тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.
При розподілі витрат на професійну правничу суд враховує, що складена представником банківської установи позовна заява є типовою за формою та за змістом. Суд також враховує складність справи, обсяг фактично наданих послуга адвокатом Прохоренком В.П., часткове (на 44,1%) задоволення позовних вимог, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути такі витрати у розмірі 2646 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Враховуючи те, що відповідач є матір'ю багатодітної сім'ї, а також те, що позивач не заперечує щодо розстрочення виконання рішення суду, суд задовольняє клопотання представника позивача про розстрочення виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 48777 грн 51 коп строком на дванадцять місяців, шляхом сплати рівними платежами щомісяця.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 267, 273 ЦПК України,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» заборгованість за кредитним договором від 08.06.2017 року в розмірі 48777 грн 51 коп.
В частині позовних вимог про стягнення процентів за кредитом - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» витрати на оплату судового збору в сумі 1345,49 грн та 2646 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
Розстрочити виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 48777 грн 51 копстроком на дванадцять місяців, шляхом сплати рівними платежами щомісяця.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 28 листопада 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус», Куренівський провулок, 19/5, м. Київ, 04073, ЄДРПОУ 35591059.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.В.Гольник