09 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11887/24
Головуючий в 1 інстанції: Бульба Н.О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
В грудні 2024 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4463,15 грн. за період з 01.03.2018 року по 14.09.2018 року відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 та пункту 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4463,15 грн. за період з 01.03.2018 року по 14.09.2018 року відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 та пункту 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, включно з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 14.09.2018 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3866,23 грн щомісяця за період з 01.03.2018 по 14.09.2018 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо виплати щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що до прийняття відповідного рішення судом по справі №400/11883/24, подальшого нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року до 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року на виконання рішення суду, неможливо встановити бажаний позивачем розмір доходу у лютому 2018 року, що унеможливлює відповідне порівняння. Визначення розміру індексації-різниці залежить від величини приросту індексу споживчих цін, для якого визначальним є визначення базового місяця, з якого починається розрахунок. Визначення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення є предметом спору у справі №400/11883/24. Отже, на думку апелянта, позивач звернувся до суду, передчасно, захищаючи права, які реально не порушено.
Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4 463,15 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 14.09.2018 апелянт зазначає, що ним не порушено вимоги абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку №1078. Вказує, що при порівнянні розміру підвищення доходу позивача (А), що складає 10398,78 грн. з сумою можливої індексації (Б), що складає 4463,15 грн встановлено, що сума підвищення доходу (А) перевищує суму можливої індексації (Б): 9940,59 грн. - 4463,15 грн. = 5477,44 грн. Оскільки розмір підвищення позивачу доходу з березня 2018 року перевищував суму можливої індексації, то правових підстав для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4463,15 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 31.08.2024 з урахуванням абзаців 4,5,6 пункту 5 Порядку № 1078 немає.
Крім того, апелянт вказує, що розрахунок індексації грошового забезпечення, встановлення наявності та визначення розміру індексації-різниці грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України, які суд перебирати на себе не може. Розрахунок індексації грошового забезпечення, в тому числі визначення базового місяця для такого нарахування, є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення.
16 липня 2025 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв'язку з тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 2002 року до 14.09.2018 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 14.09.2018 № 209 ОСОБА_1 , звільненого наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 27 серпня 2018 року №460 у запас відповідно до підпункту «к» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 14 вересня 2018 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 13 зворотній бік).
15.11.2024 р. позивач звернувся з заявою до відповідача, в якій просив нарахувати і виплатити йому щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15 грн. за період з 01.03.2018 року по 14.09.2018 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, включно з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44.
Листом від 04.12.2024 р. відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача, у зв'язку з відсутністю законних підстав.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправно, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
Суд першої інстанції зазначив, що з 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, суд першої інстанції дійшов висновку, що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення та зазначив, що розмір грошового забезпечення позивача збільшився у квітні (за березень) 2018 року на 596,92 (12594,12 - 11997,20 грн) гривень.
Суд першої інстанції дійшов вважав, що сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, тобто 4463,15-596,92= 3 866,23 грн.
Щодо вимог позивача виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, суд першої інстанції зазначив, що, оскільки виплату індексації відповідачем ще не проведено, то відповідачем не порушено строків її виплати, а вказані позовні вимоги стосуються правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому, у зв'язку з чим дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, як передчасних.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції виключно в межах доводів апеляційної скарги та частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).
Статтею 2 Закону № 1282-XII, зокрема, визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно із частиною другою статті 5 цього Закону підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
На підставі частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
За змістом частини другої статті 6 указаного Закону Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1-1 Порядку № 1078 визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
У пункті 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.
За правилами пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, у якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзаци 1-6 пункту 5 Порядку № 1078).
Таким чином, з 01 грудня 2015 року нормами Порядку № 1078 було запроваджено два види індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці», при цьому суми цих індексацій можуть нараховуватися як одночасно, так й окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає підстави для висновку, що нарахування та виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 30 квітня 2024 року у справі № 360/700/23, від 27 червня 2024 року у справі № 580/602/22, від 10 жовтня 2024 року у справі № 500/8015/23, з урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Отже, враховуючи абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Верховний Суд неодноразово викладав правовий висновок, відповідно до якого у березні 2018 року як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачам належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації-різниці, а якщо так, то у якій сумі (постанови від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі № 260/6386/21 із подібними правовідносинами, яка підлягає врахуванню під час апеляційного перегляду судових рішень у цій справі).
При цьому Верховний Суд також зазначав, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
У цьому контексті варто зазначити, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Від установлення відповідних даних залежить правильність розрахунку грошового забезпечення та відповідно розміру індексації-різниці, належної до виплати.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 16 січня 2025 року у справі № 160/19515/23.
Колегія суддів зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення та зазначив, що розмір його грошового забезпечення збільшився у квітні (за березень) 2018 року на 596,92 (12594,12 - 11997,20 грн) гривень.
Суд вказав, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації за період з 01.03.2018 до 14.09.2018.
Суд першої інстанції вважав, що відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, тобто 4463,15-596,92= 3 866,23 грн.
В апеляційній скарзі апелянт не погоджується із здійсненим судом першої інстанції розрахунком та наводить свій розрахунок.
Надаючи оцінку доводам апелянта в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31 травня 2021 року у справі №420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Враховуючи характер спірних правовідносин, висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне перевірити розраховані судом першої інстанції суми та в разі наявності підстав зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у конкретних, розрахованих, сумах, оскільки такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві позовні вимоги заявлені за період з 01.03.2018 року по 14.09.2018 року.
Відповідно до архівної довідки про нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня по вересень 2018 року, особистої картки грошового забезпечення № 33 2018 рік, грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становить 11502,80 грн. та за березень 2018 року 11997,20 грн. (а.с.15).
За таких умов, розмір збільшення грошового доходу позивача в березні 2018 року становить 494,40 грн. (11997,20 - 11502,80 грн.).
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік» становив 1762 гривні, величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року складала 253,30%.
Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1762 грн*253,30%= 4463,15 грн.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. - 494,40 грн. = 3968,75 грн.
З огляду на вищезазначене, помилковим є розрахунок, наведений судом першої інстанції.
Оскільки, як було зазначено вище, сума належної позивачу індексації-різниці становить фіксовану величину - 3968,75 грн. в місяць, період з 01.03.2018 року по 14.09.2018 року становить 6 місяців і 13 днів, загальна сума індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 14.09.2018 року становить 25532,27 грн.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції правильно по суті спору вирішив справу, однак неправильно визначив розмір щомісячної індексації-різниці, а саме 3866,23 грн. та враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни рішення Миколаївсського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у цій частині.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.4 ч.1, ч.4 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року - змінити, з урахуванням мотивів викладених у цій постанові, виклавши абзац 3 резолютивної частини у наступній редакції:
«Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) індексацію-різницю грошового забезпечення 3968,75 грн. в місяць у загальній сумі 25532,27 грн. за період з 01.03.2018 року по 14.09.2018 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078».
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко