09 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/5928/25
Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В лютому 2025 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо письмової відмови вих. №32034-29394/Б-02/8-1500/24 від 02.12.2024 року в перерахунку та виплаті щорічної разової допомоги ветерану війни-інваліду війни 2-ї групи ОСОБА_1 до Дня Незалежності України за 2024 рік в повному розмірі 18888 грн. - (8) восьми мінімальних пенсій за віком, яка дорівнюється прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік як ветерану війни-інваліду війни 2-ї групи в розмірі 18888 грн. - (8) восьми мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», враховуючи щорічну зміну розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми (2900 грн.) такої допомоги за 2024 рік.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року позовну заяву задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо письмової відмови вих. №32034-29394/Б-02/8-1500/24 від 02.12.2024 року в перерахунку та виплаті щорічної разової допомоги ветерану війни-інваліду війни 2-ї групи ОСОБА_1 до Дня Незалежності України за 2024 рік в повному розмірі 18888 грн - (8) восьми мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік як ветерану війни-інваліду війни 2-ї групи в розмірі 18888 грн - (8) восьми мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», враховуючи щорічну зміну розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми (2900 грн) такої допомоги за 2024 рік.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової допомоги, передбаченої Законом № 3551. Апелянт зазначає, що Головне управління не може використовувати кошти Пенсійного фонду на виплату грошової допомоги. Бюджетне фінансування для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі, заявленому у позові, Головному управлінню не передбачено. Вказує, що державна щорічна разова грошова допомога ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань до Дня Незалежності України у 2024 році виплачена Головним управлінням за рахунок коштів, що надійшли з Державного бюджету України, та у розмірах які визначені Постановою № 369. Апелянт зазначає, оскільки особам з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин визначена доплата в сумі 2900,00 грн, тому зазначена сума зарахована позивачу на поточний рахунок разом із пенсією за серпень 2024 року.
25 червня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, що підтверджено посвідченням № НОМЕР_1 від 20.01.2021 року і перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.
В серпні 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонд України в Одеській області на рахунок позивача перерахована разова грошова виплата до Дня Незалежності України у розмірі 2900 гривень. Ця виплата здійснена Головним управлінням пенсійного фонду України в Одеській області на виконання постанови Кабінету Міністрів України №369 від 02.04.2024 “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань».
Не погодившись з розміром нарахованої грошової допомоги, представник позивача звернувся до відповідача із заявою від 03 листопада 2024 року про виплату разової грошової допомоги як ветерану війни - інваліду війни 2-ї групи до Дня Незалежності України в 2024 році у повному розмірі, в якій просив прийняти рішення і сплатити заборгованість в сумі 15988 грн. (а.с. 10).
Листом від 02.12.2024 № 32034-29394/Б-02/8-1500/24 відповідач повідомив, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 № 369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» визначено розміри виплати у 2024 році разової допомоги до Дня Незалежності України. Оскільки особам з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин визначена доплата в сумі 2900,00 грн., тому зазначена сума зарахована ОСОБА_1 на поточний рахунок разом із пенсією за серпень 2024 року. Отже, державна щорічна разова грошова допомога ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань до Дня Незалежності України у 2024 році виплачена Головним управлінням за рахунок коштів, що надійшли з Державного бюджету України та у розмірах, які визначені Постановою № 369 (а.с. 11-12).
Вважаючи дії відповідача протиправними, а свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що скасування визначення розміру спірної допомоги на рівні закону та делегування повноважень з його визначення Кабінету Міністрів України також не може вважатись рівноцінною заміною раніше встановлених пільг в розумінні статті 2 Закону №3551-XII і свідчить також про звуження змісту та обсягу існуючих соціальних прав та невідповідність з цих підстав положень Закону №2983-IX статті 22 Конституції України. Зазначає, що аналогічні висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 05.03.2024 у зразковій справі № 440/14216/23.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2024 році в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі -Закон № 3551-XII).
Так, відповідно до статті 2 Закону №3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (стаття 4 Закону №3551-XII).
До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини (частина перша статті 7 Закону № 3551-XII).
За змістом пункту 1 частини другої статті 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Перелік пільг особам з інвалідністю внаслідок війни передбачений статтею 13 Закону №3551-XII (пункти 1-28), зокрема, однією із таких пільг є надання особам з інвалідністю внаслідок війни щорічної разової грошової виплати.
Така грошова виплата була запроваджена з 01 січня 1999 року шляхом внесення змін до Закону №3551-XII Законом від 25 грудня 1998 року №367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: статтю 13 доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; ІI групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Надалі зазначена норма зазнавала неодноразових змін та була предметом конституційного контролю в Конституційному Суді України.
Законом України №2983-IX, який набрав чинності 15 квітня 2023 року, частину п'яту статті 13 Закону №3551-XII викладено в новій редакції такого змісту: «Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Згідно з ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
В свою чергу, правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України.
Згідно пп. 2 п. 22 розділу VI Бюджетного кодексу України, в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році» від 02 квітня 2024 року № 369 (далі Постанова КМУ № 369) установлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 р. у таких розмірах:
особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
- I групи - 3100 гривень;
- II групи - 2900 гривень;
- III групи - 2700 гривень;
учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень;
особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 3100 гривень;
членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 650 гривень;
учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 450 гривень.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати позивачу у 2024 році щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі, встановленому Постановою КМУ № 369.
В даному випадку, позивач вважає, що він має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, що передбачалось попередніми редакціями ст. 15 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В свою чергу, суб'єкт владних повноважень вважає, що право встановлювати розмір щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України надано Кабінету Міністрів України, а тому позивачу правомірно виплачено у 2024 році щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України у розмірі, встановленому Постановою КМУ № 369.
Між тим, сторонами у справі не заперечується, що позивачу виплачено у 2024 році щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України у розмірі, встановленому Постановою КМУ № 369.
Колегія суддів зазначає, 14 травня 2025 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у зразковій справі № 440/14216/23, предметом спору в якій було питання правомірності виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік особам з інвалідністю внаслідок війни (що регулюється статтею 13 Закону №3551-XII) у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, а не у розмірі, обчисленому виходячи з мінімальних пенсій за віком згідно з попередніми редакціями Закону №3551-XII.
Колегія суддів зазначає, що обставини справи №440/14216/23 є подібними до обставин справи, що розглядається, оскільки питання щодо виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни та сім'ям загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України, регулюється одним розділом ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме: Розділом III «Пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту».
В контексті викладених висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №440/14216/23, колегія суддів приходить до висновку, що за правовою природою грошову виплату до Дня Незалежності України не можна вважати новим видом соціального забезпечення сім'ям загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України, оскільки вона, хоча і відрізняється за назвою, порядком визначення розміру виплати, втім по суті є щорічною разовою грошовою допомогою певним суб'єктам - сім'ям загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України, а приурочення її виплати до іншої дати і зміна порядку визначення її розміру не змінюють її природи саме як одного з видів соціальної допомоги - періодичної, одноразової виплати (допомоги) за рахунок бюджетних коштів певному колу осіб.
Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній постанові дійшла висновку, що Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги.
В контексті викладених висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №440/14216/23 від 14 травня 2025 року, колегія суддів зазначає, що оскільки щорічна разова грошова виплата не передбачена в Конституції України, тому на неї не поширюються й визначені статтею 22 Основного Закону України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав, передбачених, зокрема, у її статті 46.
Здійснивши позивачу грошову виплату в розмірі 2900,00 грн., ГУ ПФУ застосували правила частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ, яка є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час вирішення справи, неконституційною не визнавалася, що підтверджує те, що ГУ ПФУ діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом.
Приймаючи рішення, колегія суддів керувалась правовою позицією, яка висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23 від 14 травня 2025 року.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на те, що чинне законодавство України не передбачає виплату позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, рішення суду першої інстанції про задоволення позову постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенні норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко