09 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 580/10447/24
Головуючий в 1 інстанції: Хлімоненкова М.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати неправомірним рішення відповідача від 23 вересня 2024 року №155350019386 про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком як учаснику бойових дії;
- зобов'язати відповідача врахувати трудовий стаж позивача, набутий ним до 01 січня 2004 року для призначення пенсії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в призначення пенсії №155350019386, прийняте 23.09.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставин справи, просить ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати у повному обсязі, у задоволенні позову відмовити.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 немає права на призначення дострокової пенсії за віком згідно з п.4 ч.1 ст. 115 Закону № 1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. Апелянт вказує, що відповідач діяв виключно в межах наданих йому повноважень та суворо дотримав встановлені Законом № 1058 та Порядком № 22-1 норми. Отже своїми діями законні права позивача не порушував. На переконання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області ним доведено правомірність дій під час розгляду заяви позивача від 16.09.2024 року.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.09.2024 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.
23.09.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення № 155350019386 про відмову у призначенні пенсії, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно з п.4 ч.1 ст.115 Закону у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. У рішенні зазначено, що вік заявника 59 років 3 місяці 15 днів.
Згідно з витягом з ЄРС для ФОП ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа-підприємець з 11.01.2001 по 05.11.2003.
Згідно з наданими документами страховий стаж складає 14 років 4 мфісяці 1 день (починаючи з 01.01.2004 страховий стаж обчислено за даними Реєстру з урахуванням сплати страхових внесків).
За розглядом документів до страхового стажу не зараховано періоди:
роботи на посаді судді Красноградського районного суду Харківської області за записами дубліката трудової книжки від 08.12.2005 серії НОМЕР_1 , оскільки не містить інформації, передбаченої у пункті 5.3 Інструкції (підлягає уточненню документами). Водночас, страховий стаж зарахований даними Реєстру, починаючи з 01.07.1999.
ведення підприємницької діяльності з 11.01.2001 по 31.01.2002, з 01.04.2002 по 31.05.2002, з 01.07.2003 по 31.07.2003 у зв'язку з відсутністю інформації про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності, системи оподаткування, відсутністю в Реєстрі звітності до Пенсійного фонду та інформації про роботу;
роботи з 01.05.2020 по 30.06.2021 у Адвокатському об'єднанні «Нумінум» у зв'язку з відсутністю в Реєстрі інформації про сплату страхових внесків.
Вказано, що заявник працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи часткове зарахування відповідачем періодів роботи позивача до 01.01.2004 до страхового стажу та віднесення законодавцем обрахунку страхового стажу до повноважень пенсійного органу, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління ПФУ в Луганській області повторно розглянути заяву позивача від 16.09.2024 про призначення пенсії, з урахуванням правових висновків, наданих судом у рішенні щодо необхідності зарахування періодів роботи позивача, визначених у належним чином завіреній копії дубліката трудової книжки НОМЕР_2 від 07.01.2001, що була надана Територіальним управлінням ДСА України в Харківській області, та дубліката трудової книжки від 08.12.2005 серії НОМЕР_1 до страхового стажу позивача з урахуванням уже зарахованих періодів.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції виключно в межах доводів апеляційної скарги та погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з п.4 ч.1 ст.115 Закону № 1058-ІV право на призначення дострокової пенсії мають військовослужбовці, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, в районах її здійснення та/або безпосередньої участі у здійснені заходів, необхідних для забезпечення оборони України із захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Згідно з ч.4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до ч.2 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Згідно з ч.3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Отже, прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці.
Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 р. №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення -у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., y графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пунктів 5.1.- 5.3 Інструкції №58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.
Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.
Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.
У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.
У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З дослідженого рішення про відмову у призначенні пенсії № 155350019386 від 23.09.2024 р. вбачається, що ОСОБА_1 відповідачем - ГУ ПФУ в Луганській області для призначення пенсії до страхового стажу не зараховано періоди:
- роботи на посаді судді Красноградського районного суду Харківської області за записами дубліката трудової книжки від 08.12.2005 серії НОМЕР_1 , оскільки не містить інформації, передбаченої у пункті 5.3 Інструкції (підлягає уточненню документами). Водночас, страховий стаж зарахований даними Реєстру, починаючи з 01.07.1999.
- ведення підприємницької діяльності з 11.01.2001 по 31.01.2002, з 01.04.2002 по 31.05.2002, з 01.07.2003 по 31.07.2003 у зв'язку з відсутністю інформації про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності, системи оподаткування, відсутністю в Реєстрі звітності до Пенсійного фонду та інформації про роботу;
- роботи з 01.05.2020 по 30.06.2021 у Адвокатському об'єднанні «Нумінум» у зв'язку з відсутністю в Реєстрі інформації про сплату страхових внесків.
Позивач просить зобов'язати відповідача зарахувати трудовий стаж, набутий ним до 01.01.2004.
Колегія суддів зазначає, що належним чином завірена копія дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 07.01.2001 була надана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області на адвокатський запит представника позивача, що підтверджується листом №02-29/1709/24 від 22.04.2024.
Із наявної у справі копії дублікату трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 07.01.2001 вбачається, що він виданий ТОВ «К.С.К» та містить запис про те, що загальний стаж роботи до прийняття в РТО «Агроторг» складає 5 років (згідно трудової книжки НОМЕР_3 ).
Також копія дублікату трудової книжки ОСОБА_1 містить наступні записи:
- №1-3 з 17.04.1990 по 01.05.1992 про прийняття на роботу на посаду адміністратором кафе «Піцерія» Нікопольського РТО «Агроторг», переведення на посаду начальника цеху «Полімер», звільнення за власним бажанням (накази: 187/к від 16.05.90, 20/к від 11.01.91, 256/к від 05.05.92);
- №4-5 з 05.05.1992 по 25.04.1995 про прийняття на роботу на посаду комерційного директора Приватного малого підприємства «Синтез», звільнення за власним бажанням (накази: №19 від 17.05.92, №27 від 25.04.95);
- №6 з 25.04.1995 навчання у Новомосковському навчально-виробничому комплексі «ПТУ технікум» (диплом НОМЕР_4 від 25.04.94);
- №7 -8 з 26.04.1995 по 04.11.1995 про призначення на посаду юрисконсульта Марганцевського спеціалізованого управління «Гідробуд» тресту «Дніпроспецбуд» та про звільнення за власним бажанням (розпорядження №9 від 25.04.1995 та №34 від 09.11.1995);
- №9-10 з 09.11.1995 по 31.01.1996 про прийняття на посаду юрисконсульта Науково-виробничого об'єднання «Ера» та звільнення за власним бажанням (накази: №119 від 09.11.95 та №5 від 31.01.96);
-№11-12 з 01.02.1996 по 11.02.1999 про прийняття на посаду юрисконсульта ТОВ НВО «Ера» та звільнення за згодою сторін (накази: №95 від 01.02.96 та №33 від 11.02.99);
- №13-16 з12.02.1999 по 30.08.2001 про прийняття на посаду юрисконсульта ТОВ «К.С.К», навчання у Національній юридичній академії ім. Я. Мудрого, переведення на посаду головного юрисконсульта та звільнення за власним бажанням у зв'язку із зарахуванням до денного факультету професійних суддів Національної юридичної академії ім. Я. Мудрого (наказ №14/ок від 12.02.99, диплом НОМЕР_5 від 06.02.2000, наказ №7 від 01.03.2000, наказ 317/ок від 30.08.2001);
- №17-18 з 17.01.2001 по 27.06.2002 про зарахування слухачем факультету підготовки професійних суддів Національної юридичної академії ім. Я. Мудрого та відрахування у зв'язку із закінченням навчання (накази: №318 від 28.08.2001 та №246 від 21.06.2002);
- №19 з 30.06.2002 по 08.08.2003 про зайняття індивідуальною адвокатською діяльністю (Рішення ДОКДКА від 11.01.2001);
- №20-21 з 20.06.2003 по 23.08.2003 про прийняття на посаду доцента кафедри права Нікопольської філії міжрегіональної академії управління персоналом за сумісництвом та звільнення з посади (накази №23-п від 02.06.2003 та №47-п від 23.08.2003);
- №23-25 з 27.08.2003 по 16.03.2004 про зарахування до штату Красноградського районного суду Харківської області на посаду судді, присвоєння кваліфікаційного класу, прийняття присяги судді (наказ №35 від 26.8.2003, ріш. квал. ком від 04.03.2004) (а.с. 12-16).
Також, позивачем разом із заявою про призначення пенсії був поданий дублікат трудової книжки НОМЕР_1 від 08.12.2005, відповідно до якого він виданий Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Харківській області та містить запис про те, що загальний стаж роботи до призначення на посаду судді Красноградського районного суду Харківської області складає 18 років 3 місяці 21 день згідно дублікату НОМЕР_2 від 07.01.2001.
З дослідженої наявної у справі копії дублікату трудової книжки НОМЕР_6 від 08.12.2005 судом встановлено, що вона також містить записи №1-4 з 27.08.2003 по 28.12.2005 про зарахування до штату Красноградського районного суду Харківської області на посаду судді, присвоєння кваліфікаційного класу, прийняття присяги судді та відрахування зі штату суду (наказ №35 від 26.8.2003, ріш. квал. ком від 04.03.2004, наказ №02-5/144 від 21.12.2005) (а.с. 8).
Дослідивши наявні у справі копії дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 07.01.2001 та дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 08.12.2005, суд зазначає, що записи про трудову діяльність позивача, які у них містяться, здійснені у відповідності до Інструкції №58, місять найменування підприємства, де працював працівник, а також відділи, посади (роботи), відомості про прийняття на роботу, звільнення з роботи, переводи, а також найменування, дати і номера документів, на підставі яких проведені відповідні записи у дублікатах.
Усі записи про трудову діяльність позивача внесені у хронологічному порядку, не містять виправлень, підчисток, засвідченні підписами уповноважених осіб та відтисками печаток юридичних осіб, та з їх змісту можна встановити вид, періоди та характер виконуваної роботи
Хоча оригінал дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 07.01.2001 позивачем втрачений та не може бути поданий органу пенсійного фонду для призначення пенсії, суд враховує те, що належним чином завірена копія вказаного дублікату була надана Територіальним управлінням ДСА України в Харківській області, що на думку суду є достатнім для виключення сумнівів у відповідності такої копії оригіналу дублікату трудової книжки та у дійсній зайнятості позивача на роботах у вказані періоди та за вказаними посадами на підприємствах, що зазначені у такому дублікаті.
Колегія суддів зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Колегія суддів зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Відповідальність за якість записів та відбитків печаток не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Колегія суддів наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його документах, та їх ведення.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.
В свою чергу, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять доказів щодо реалізації пенсійним органом своїх повноважень для встановлення дійсних обставин трудової діяльності ОСОБА_1 .
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що періоди роботи позивача, визначені у належним чином завіреній копії дубліката трудової книжки НОМЕР_2 від 07.01.2001, що була надана Територіальним управлінням ДСА України в Харківській області, повинні були враховані Головним управлінням ПФУ в Луганській області при визначенні страхового стажу для призначення пенсії позивача.
З приводу не зарахування періоду роботи позивача на посаді судді Красноградського районного суду Харківської області за записами дубліката трудової книжки від 08.12.2005 серії НОМЕР_1 , у зв'язку із тим, що він не містить інформації, передбаченої у пункті 5.3 Інструкції, колегія суддів зазначає, що у разі порушення порядку заповнення дублікату трудової книжки чи наявності інших недоліків, це може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Окрім того, вірним є висновок суду першої інстанції, що надана відповідачем довідка форми ОК-5 містить відомості про сплату страхових внесків за час перебування на посаді судді Красноградського районного суду Харківської області, а відтак, не зарахування такого періоду роботи до страхового стажу є порушенням положень ст.24 Закону №1058-IV та ст.56 Закону №1788-XII.
З огляду на наведене, надані позивачем копія дубліката трудової книжки НОМЕР_2 від 07.01.2001 та дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.12.2005 містять відомості про періоди і характер виконуваної позивачем роботи, а відтак, дії відповідача, які виразились у не зарахуванні таких періодів трудової діяльності позивача вчинені необґрунтовано та безпідставно.
З огляду на викладене, спірне рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії не може вважатися правомірним.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача врахувати трудовий стаж позивача, набутий ним до 01 січня 2004 року, колегія суддів зазначає наступне.
Судами встановлено, що відповідачем зараховано до страхового стажу лише ті періоди роботи до 01.01.2004, за які сплачені страхові внески.
Відповідно до ст.1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із ст.20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст.106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 р. у справі №144/669/17.
В подальшому цей правовий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 23.03.2020 р. у справі № 535/1031/16-а, від 09.10.2020 р. у справі № 341/460/17, від 30.12.2021 р. у справі № 348/1249/17 та від 11.10.2023 р. по справі № 340/1454/21.
Колегія суддів наголошує, що право особи на отримання пенсії, як складової частини права на соціальний захист, є її конституційним правом, що гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України. Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської соціальної хартії та ч.ч.1, 3 ст.46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
З огляду на вищезазначене, відповідачем під час прийняття рішення від 23.09.2024 № 155350019386, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії, не враховано усі обставини, що мають значення для призначення даного виду пенсії позивачу, як наслідок, відповідач допустив неналежний розгляд поданої позивачем заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачці в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення від від 23.09.2024 № 155350019386 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а належним способом захисту прав позивачки у цій справі є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко