10 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/26075/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 в адміністративній справі №160/26075/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними бездіяльності, дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 за період з 16.06.2022 по 31.12.2022 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення, з розрахунку визначення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 р. у сумі - 2481 грн., на відповідний коефіцієнт відповідно до Постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у редакції від 01.01.2018 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 за період з 16.06.2022 по 31.12.2022 нарахувати та доплати ОСОБА_1 за період з 16.06.2022 по 31.12.2022 - грошове забезпечення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та грошову допомогу на оздоровлення, з розрахунку визначення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 р. у сумі - 2481 грн., на відповідний коефіцієнт відповідно до Постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у редакції від 01.01.2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та доплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 30.04.2023 - грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення, з розрахунку визначення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 р у сумі 2684 грн., на відповідний коефіцієнт відповідно до Постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у редакції від 01.01.2018 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та доплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 30.04.2023 - грошове забезпечення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та грошову допомогу на оздоровлення, з розрахунку визначення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 р у сумі 2684 грн., на відповідний коефіцієнт відповідно до Постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у редакції від 01.01.2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошових доходів відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період з 16.06.2022 по 13.06.2025 з врахуванням останнього підвищення посадового окладу для займаної посади;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошових доходів відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період з 16.06.2022 по 13.06.2025 з врахуванням останнього підвищення посадового окладу для займаної посади;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 03.05.2024 по 13.01.2025 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебуванні у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузію, травмою, каліцтвом), пов'язаних із захистом Батьківщини;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 03.05.2024 по 13.01.2025 р. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебуванні у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузію, травмою, каліцтвом), пов'язаних із захистом Батьківщини;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про видачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), за формою, визначеною Додатком № 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про видачу довідки про обставини травми (поранення, контузі, каліцтва), за формою визначеною додатком № 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402;
- стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу (адвокатські витрати) у сумі 10 000,00 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 в адміністративній справі №160/26075/25 позовну заяву повернуто позивачеві.
Приймаючи таку ухвалу суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 порушено правила об'єднання позовних вимог. Заявлені позивачем позовні вимоги не пов'язані між собою, а також не є основними чи похідними одна від одної. Позивачем не надано жодних доказів, які б обґрунтовували позовні вимоги чи вказували на пов'язаність їх між собою.
Не погодившись із ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивачем подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує, що всі позовні вимоги стосуються проходження та переведення позивача по військовій службі, вимоги щодо розгляду рапорту у сукупності буде пов'язано з вимогами виплати додаткової грошової винагороди та взаємопов'язаними вимогами.
На думку скаржника, ним не порушено правил об'єднання позовних вимог. Крім того, позивач зауважує, що судом першої інстанції обмежено його право доступу до правосуддя.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Приписами пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачу, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Відповідно до частини 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
За правилами частин 4 та 5 статті 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Згідно із частиною 6 статті 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Частиною 1 статті 21 КАС України передбачено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об'єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов'язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.
Пунктом 23 частини першої статті 4 КАС України закріплено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
Таким чином, у випадку пред'явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, що належать до розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, повернення позовної заяви суд першої інстанції обґрунтував тим, що заявлені позивачем позовні вимоги не відповідають правилам об'єднання позовних вимог, які викладено у статті 172 КАС України.
Разом з тим, в оскаржуваному судовому рішенні не зазначено, які саме підстави позову є різними, а також не проаналізовано, чи наявні в поданій позовній заяві основні та похідні позовні вимоги.
З позовної заяви убачається, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо неналежного обчислення індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби, та вимоги щодо розгляду рапорту.
Приймаючи оскаржувану ухвалу судом першої інстанції не встановлено об'єднання позивачем позовних вимог, що належить розглядати в порядку різного судочинства або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Висновок окружного адміністративного суду фактично зводиться до підстав для роз'єднання позовних вимог в окремі провадження відповідно до частини шостої статті 172 КАС України.
У свою чергу, наявність підстав для застосування положень статті 172 КАС України унеможливлює повернення позовної заяви за пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки наведена норма містить відповідне виключення.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано до позовної заяви наслідки, передбачені вищезазначеною нормою, оскільки відповідно до частин 4 та 5 статті 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, та не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Водночас, у досліджуваній ситуації таких обставин не встановлено.
Аналогічний підхід до застосування вищенаведених положень процесуального законодавства наведено Верховним Судом у постановах від 17.06.2021 у справі № 640/27758/20, від 03.04.2024 у справі № 320/13495/23, від 23.05.2024 у справі № 160/25102/23, від 30.05.2024 у справі № 380/253/24.
За таких підстав окружний адміністративний суд дійшов передчасного висновку щодо порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог та, як наслідок, про наявність підстав для застосування наслідків передбачених пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України.
Крім того, колегія суддів уважає за необхідне врахувати, що відповідно до частин 1-2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
Суд апеляційної інстанції враховує, що повернення позовної заяви позивачеві не перешкоджає повторному зверненні особи до суду. Проте, згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення позовної заяви позивачеві з формальних підстав унеможливлює доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Ураховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви позивачеві не відповідають вимогам процесуального закону, є помилковими та такими, що зроблені внаслідок надто формального тлумачення норм КАС України.
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Колегією суддів установлено, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Означене, з урахуванням приписів п.4 ч.1 ст.320 КАС України, є підставою для скасування ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 в адміністративній справі №160/26075/25 про повернення позовної заяви позивачеві та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
З огляду на результат розгляду справи розподілу судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 44, 171, 160, 161, 292, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 в адміністративній справі №160/26075/25,- задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 в адміністративній справі №160/26075/25,- скасувати.
Справу №160/26075/25 направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Сафронова
суддя С.В. Білак