10 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 335/7272/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 09 вересня 2025 року (суддя Гашук К.В.) в справі № 335/7272/25 за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з адміністративним позовом до управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП) про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА 5217385 від 14 липня 2025 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за частиною першою статті 122 КУпАП.
Рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 09 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Позивач вважає, що судом першої інстанції умисно не допущено його до судового засідання, попрано його право «бути заслуханим та бути почутим» та уточнити свої позовні вимоги, а не давши можливості йому взяти участь в судовому засіданні, надати свої міркування, заперечення та пояснення по справі, суд першої інстанції свідомо порушив право позивача на справедливий та безсторонній розгляд справи.
Також зауважує, що вулиця Сонячне шосе не є частиною автошляху Н08.
Позивача зупинено працівником поліції за географічними координатами 47.891486, 34.998487, що знаходиться безпосередньо в межах автошляху Н08, позивачем здійснювався рух автошляхом Н08 за межами населеного пункту м. Запоріжжя.
Суд першої інстанції не звернув увагу на доводи позивача, не взяв до уваги місце розташування дорожнього знаку «Початок населеного пункту «Запоріжжя», а навпаки визнав позивача винним на підставі недостовірно вивчених матеріалів.
Посилання суду першої інстанції на відеозапис з нагрудної боді-камери працівника поліції як на доказ проїзду позивачем дорожнього знаку «Початок населеного пункту «Запоріжжя», а відтак руху по населеному пункту, є помилковим і навпаки підтверджує, що позивач був зупинений працівниками поліції і йому було інкриміновано вчинення ним порушення ПДР на відрізку шляху, що згідно з відповіддю Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради №05-13/Ш-0379 від 22.07.2025 року, не є територією міста Запоріжжя.
Оскаржувана постанова виносилась патрульним ОСОБА_2 , котрий не представився позивачеві, постанова оголошена не була, не названо статті КУпАП, за якою особа притягується до відповідальності, не повідомлено, у який саме спосіб і яким приладом фіксувалась швидкість, не були надані докази вчинення правопорушення та не зафіксовано зауваження позивача, що є порушенням Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
У постанові відсутні посилання на наявність відповідного дорожнього знаку, інформуючого про початок населеного пункту із кілометровою або іншою позначкою до місця вчинення порушення, яке б слугувати підставою для висновку, що воно відбулося саме у населеному пункті у контексті ч. 1 ст. 122 КУпАП України.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.07.2025 відносно ОСОБА_1 поліцейським взводу 1 роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Пуздрачем О.І. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5217385 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно з вказаної постанови ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_1 , 14.07.2025 о 09:14, в м. Запоріжжі, шосе Сонячне 2 км, перевищив встановлені обмеження швидкості руху більше як на 20 км/год, рухався зі швидкістю 76 км/год. Швидкість вимірювалась Trucam T C008387. Бк 474351.
Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 12.4. Правил дорожнього руху - порушення швидкісного режиму в населених пунктах та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Оглянувши відеозапис, який долучено представником відповідача до відзиву на позов, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зупинено на ділянці дороги після проїзду ним дорожнього знаку 5.49, який інформує учасників дорожнього руху про початок населеного пункту, у даному випадку м. Запоріжжя, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Факт перетину знаку 5.49 «Початок населеного пункту» повідомляє водія, що на даній ділянці дороги діють вимоги п. 12.4 ПДР України, де рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції відхилив посилання позивача на те, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а саме ч. 1 ст. 122 КУпАП, яке полягало в порушені п. 12.4 ПДР України - порушення швидкості руху у населених пунктах, є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявні докази перетину позивачем дорожнього знаку, який позначав початок населеного пункту «Запоріжжя», в якому дозволений рух зі швидкістю 50 км/год.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає наведений висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 14 липня 2025 року поліцейським 1 взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Запорізькій області прийнято постанову серії ЕНА №5217385 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн (а.с. 19-20).
За змістом постанови водій ОСОБА_1 14 липня 2025 року о 09 годині 14 хвилин, керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Polo, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Запоріжжі, шосе Сонячне, 2 км, перевищив встановлені обмеження швидкості руху більше як на 20 км/год, рухався зі швидкістю 76 км/год; швидкість вимірювалась Trucam T C008387. Бк 474351, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху - порушення швидкісного режиму в населених пунктах та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП.
Спірним в цій справі є правомірність накладення на позивача адміністративного стягнення.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 122 КУпАП встановлена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, (далі - ПДР) встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
У постанові про накладення адміністративного стягнення обєктивна сторона правопорушення викладена таким чином: ОСОБА_1 14 липня 2025 року о 09 годині 14 хвилин, керуючи транспортним засобом марки Volkswage Polo, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Запоріжжі, шосе Сонячне, 2 км, перевищив встановлені обмеження швидкості руху більше як на 20 км/год, рухався зі швидкістю 76 км/год; швидкість вимірювалась Trucam T C008387. Бк 474351, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху - порушення швидкісного режиму в населених пунктах та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП.
На підтвердження факту порушення позивачем пункту 12.4 ПДР в частині порушення швидкісного режиму в населених пунктах відповідачем до матеріалів справи надано фотознімок з приладу TruCам T C008387, на якому міститься зображення автомобіля марки Volkswagen Polo, номерний знак НОМЕР_1 , і зазначенням виміряної швидкості руху 76 км/год.
Крім того, матеріали справи містять фотознімок дорожнього знаку 5.49 «Запоріжжя», проте цей фотознімок не містить зображення транспортного засобу марки Volkswagen Polo, номерний знак НОМЕР_1 .
Судом досліджено відеозаписи з бодікамери поліцейського, які також долучені відповідачем до матеріалів справи.
Суд зауважує, що відеозаписи не містять інформації, про яку зазначив суд першої інстанції, а саме що ОСОБА_1 зупинено на ділянці дороги після проїзду ним дорожнього знаку 5.49, який інформує учасників дорожнього руху про початок населеного пункту, у даному випадку м. Запоріжжя, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
У статті 9 КУпАП законодавцем надано поняття адміністративного правопорушення, відповідно до якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними доказами у розумінні статті 73 КАС України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно зі статтею 31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень (пункт 1 частини першої).
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів визначає Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999 (далі - Інструкція).
У розумінні Інструкції технічними приладами та технічними засобами є безпілотний літальний апарат, відеореєстратор, портативний відеореєстратор, стаціонарна система технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідачем не доведено, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.49.
Надані до матеріалів справі фотознімок та відеозаписи підтверджують, що автомобіль Volkswagen Polo, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 76 км/год, проте на фотознімку та відеозаписах відсутня інформація, що така фіксація здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.49, як й відсутня інформації, яка максимальна швидкість встановлена на ділянці дороги, де зафіксовано порушення.
У зв'язку з відсутністю доказів перевищення швидкості руху транспортним засобом, яким керував позивач, саме в межах населеного пункту, суд визнає постанову ЕНА 5217385 від 14 липня 2025 року протиправною та скасовує цю постанову.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вчинення позивачем правопорушення відеозаписом, наданим відповідачем, є помилковим, адже, як вказано вище, відеозаписи не містять інформації про те, що транспортним засобом, яким керував позивач, перевищено швидкість руху саме в межах населеного пункту.
Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду справи за його відсутністю суд зауважує, що судом першої інстанції справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін), проте судом першої інстанції не враховано, що з огляду на приписи статті 268 КАС України, справи, визначені статтею 286 КАС України, розглядаються з повідомленням сторін, тобто судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права.
Разом з тим, судом не встановлено порушення поліцейським процедури накладення адміністративного стягнення, тому судом відхиляються такі доводи позивача.
За положеннями пункту 3 частини третьої статті 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до частини першої та шостої статті 139 КАС України суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1514,00 грн, з яких 605,60 грн - судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, 908,40 грн - судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 268-272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 09 вересня 2025 року в справі № 335/7272/25 задовольнити.
Рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 09 вересня 2025 року в справі № 335/7272/25 за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення скасувати.
Ухвалити у справі № 335/7272/25 нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА 5217385 від 14 липня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за частиною першою статті 122 КУпАП.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108688, вул. Перемоги, 96, м. Запоріжжя, 69005) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 10 грудня 2025 року та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 10 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко